Постанова

від 01.07.2008 по справі 49/244-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

49/244-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 липня 2008 р.                                                                                    № 49/244-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПанової І.Ю.,

суддівЗаріцької А.О. (доповідач у справі),Хандуріна М.І.

розглянувши касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалу

Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2008 року

у справігосподарського суду№ 49/244-бміста Києва

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжин"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

ДПІ у Печерському районі м. Києва Москальової Г.С.,

ТОВ "Торговий дім "Ніжин" Яценка В.С.,

В С Т А Н О В И В  :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжин" (далі –ТОВ "Торговий дім "Ніжин") звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство і визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс" (далі –ТОВ "Еко-Сервіс") на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).

Постановою господарського суду міста Києва від 21 січня 2008 року ТОВ "Еко-Сервіс" визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора.

ДПІ у Печерському районі м. Києва з постановою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 березня      2008 року (судді: Коваленко В.М. –головуючий, Вербицька О.В.,              Гарник Л.Л.) ДПІ у Печерському районі м. Києва відмовлено у прийнятті апеляційної скарги.

В обґрунтування ухвали суд апеляційної інстанції послався на ст.ст. 1, 14, 15 Закону та ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) і вказав, що оскільки скаржник не є стороною або учасником провадження у справі про банкрутство боржника, він не має права на оскарження постанови господарського суду першої інстанції.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2008 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.  

Касаційна скарга мотивована порушенням Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема ст. 128 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" та         ст.ст. 42, 43, 91 ГПК України.  

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 27 червня 2008 року розгляд касаційної скарги здійснено колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: судді              Панової І.Ю. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Хандуріна М.І.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Такий випадок встановлений ст. 106 ГПК України.

Крім того, вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.           

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України право подати апеляційну скаргу (подання) на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають лише сторони у справі, а також прокурор.

Між тим, згідно з ч. 3 ст. 106  ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати як сторони, так і інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, заявник апеляційної скарги –ДПІ у Печерському районі м. Києва, не набув статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернувся з грошовими вимогами до боржника, тому ще не має права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених вказаним вище Законом, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків цим Законом не передбачені.

Отже, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 21 січня 2008 року, оскільки вона подана не стороною, і не учасником справи про банкрутство.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає чинному законодавству та підстав для її зміни або скасування не вбачає.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 березня             2008 року у справі № 49/244-б залишити без змін.

Головуючий                                                                            І.Ю. Панова         

Судді                                                                                                А.О. Заріцька

             М.І. Хандурін