Рішення

від 23.06.2008 по справі 17/37-08-1506

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/37-08-1506

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2008 р.Справа  № 17/37-08-1506

За позовом:    Спільного українсько-французького підприємства підприємства з іноземними інвестиціями „Основа-Солфис” у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

до  відповідача: Дочірнього підприємства „Кращий бетон”;

про стягнення 8289,75 грн.

                                     Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача:       не з'явився;

Від відповідача:   Строчковський О.М. - повірений;

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ДП „Кращий бетон” 8289,75 грн., з яких 7788,83 грн. –безпідставно набуті кошти, 435,11 грн. –індекс інфляції; 65,81 грн. –3% річних.

Відповідач в засідання суду з'явився, письмовий відзив на позов не надав, однак надав усні пояснення в яких заявлені позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд надати йому відстрочку виконання рішення суду.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями „Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі — позивач) та „Дочірним підприємством „Кращий бетон” (далі - відповідач) було досягнуто домовленості про поставку бетону.

Згідно з виставленими відповідачем рахунками позивач оплатив поставку бетону на загальну суму 410 808,83 гривень, що підтверджується банківською випискою від 13.10.06р. та повідомленнями банку від 23.10.2006р., 26.10.2006р., 07.11.2006р.

В той же час, відповідач здійснив поставку бетону на загальну суму 403 020,00 гривень, що підтверджується накладними за період з 29.10.2006р. по 04.11.2006р.

Таким чином, при здійсненні розрахунків із відповідачем позивач перерахував на 7788,83 гривень більше, ніж поставлено товару.

У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№1944 від 07.04.2008р.) про стягнення з ДП „Кращий бетон” безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 7788,83 грн., а також 435,11 грн. –інфляційних втрат та 65,81 грн. –3% річних.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2008р. порушено провадження у справі №17/37-08-1506 за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями „Основа-Солфис” у формі ТОВ до ДП „Кращий бетон” про стягнення 8289,75 грн.

У ході розгляду справи у суді, а саме 17.06.2008р. позивач звернувся до суду з заявою про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на вимоги ЦК України, які регулюють правовідносини, що виникли при виконанні умов договору поставки, тобто на вимоги ст.ст. 670, 712.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

У відповідності до вимог п.п. 1,2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Враховуючи положення ст. 639 ЦК України, суд дійшов висновку, що між сторонами по справі була досягнута домовленість про укладання договору поставки бетону в усній формі, оскільки обидві сторони виконували свої зобов'язання, тобто відповідач поставляв бетон, а позивач проводив оплату вартості поставленого йому бетону, у зв'язку з чим до даних правовідносин слід застосовувати вимоги Розділу ІІІ, § 3 ЦК України, які регулюють умови поставки.

Вимогами п.1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, пунктом 2 зазначеної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За таких обставин керуючись вимогами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог п.1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем оплачена поставка бетону на загальну суму 410 808,83 грн., однак відповідач здійснив поставку бетону на загальну суму 403020 грн., у зв'язку з чим різниця між оплаченою кількістю не поставленого бетону склала 7788,83 грн.

Позивачем на адресу відповідача 15.11.2007р. надіслано лист-вимогу №2675, в якому позивач вимагав повернути йому переплачені грошові кошти у розмірі 7788,83 грн.

Згідно вимог ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що позивач направив відповідачу лист-вимогу про повернення грошових коштів 15.11.2007р., то обов'язок відповідача повернути зазначену кошти настав 22.11.2007р.

Однак станом на час розгляду справи у суді грошові кошти у розмірі 7788,83 грн. позивачу не повернуті, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині позову обґрунтовані у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дослідивши зроблений позивачем розрахунок суми позовних вимог  по нарахуванню відповідачу 3% річних та індексу інфляції, вважає, що він розрахований у відповідності з вимогами діючого законодавства в наслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, у зв'язку з чим з відповідача по справі слід стягнути 435,11 грн. –індексу інфляції, 65,81 грн. –3% річних.

У ході розгляду справи у суді відповідач визнав наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем по основному боргу у розмірі 7788,83 грн., та у зв'язку з важким матеріальним становищем та з піковими сезонними роботами, просить відстрочити виконання рішення суду строком на три місяці.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, п. 2 Роз'яснення ВАСУ від 12.09.1996р. №02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України” підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши надане представником відповідача клопотання про надання ДП „Кращий бетон” відстрочки по виконанню рішення суду на три місяці суд вважає його таким, що задоволенню не підлягає оскільки  відповідач не надав жодного доказу свого тяжкого фінансового становища, не довів будь - яких свідомостей та конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення з боку ДП „Кращий бетон”  вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, керуючись ст.11, 204, 526, 525, 530, 599, 625, 655, 712 ЦК України, позовні вимоги Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями „Основа-Солсиф” у формі ТОВ підлягають задоволенню.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу   покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства „Кращий бетон” /65003, м. Одеса, вул. Ат. Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 34381093/ на користь спільного українсько-французького підприємства з іноземними інв5естиціями „Основа-Солсиф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю /03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 20057315/ 7788 грн. 83 коп. /сім тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 83 коп./ - заборгованості за поставлений товар; 435 грн. 11 коп. /чотириста тридцять п'ять грн. 11 коп./ - індексу інфляції; 65 грн. 81 коп. /шістдесят п'ять грн. 81 коп./ - 3% річних;  102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

     Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

      Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.