Рішення

від 23.06.2008 по справі 17/46-08-1823

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/46-08-1823

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2008 р.Справа  № 17/46-08-1823

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”;

до  відповідача:   Селянського (фермерського) господарства „Касмет”;

про стягнення 20231,28 грн.

                                     Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача:       Бонтлаб В.В. - повірений;

Від відповідача:   не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі 20231,28 грн., з яких 6044,81 грн. –пені, 1002,76 грн. –3% річних, 12183,71 грн. –індексу інфляції, 1000 грн. –витрат на юридичні послуги.

Відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи, письмовий відзив на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

08 жовтня 2007 року Господарським судом Одеської області було прийнято рішення по справі №25/255-07-6781 (суддя Малярчук І.А.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” до СФГ „Касмет” про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ДГ-КИ 00182 від 11.04.2005 року.

Відповідно до вказаного рішення підлягає стягненню із СФГ „Касмет” на користь ТОВ „Тридента Агро” 57 757,90 грн. - основного боргу, 19332,25 грн. – пені, 3074,50 грн. – 3% річних, 9233,24 грн. –інфляційних витрат, 893,98 грн. –держмита та 98,94 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

Проте, до цього часу СФГ „Касмет” у порушенні норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору не оплатило поставлений Товар відповідно до умов Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ДГ-КИ 00182 від 11.04.2005р. у розмірі 57 757,90 грн.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №№ДГ-КИ 00182 від 11.04.2005р., здійснюється, починаючи із 13 вересня 2007 року (наступного дня після подачі заяви про уточнення позовних вимог до суду, докази чого знаходяться у матеріалах вищезгаданої справи), враховуючи та посилаючись на ті обставини, що були дослідженні та доведені судом в процесі розгляду спору.

У зв'язку з чим позивач враховуючи несвоєчасне проведення розрахунків по повному погашенні заборгованості згідно Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ДГ-КИ 00182 від 11.04.2005р., нарахував відповідачу 6044,81 грн. –пені, 1002,76грн. –3% річних, 12183,71 грн. –індексу інфляції.

Зазначені обставини спонукали ТОВ „Тридента Агро” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№2491 від 25.04.2008р.) про стягнення з СФГ „Касмет” штрафних санкцій у розмірі 20231,28 грн.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2008р. порушено провадження у справі №17/46-08-1823 за позовом ТОВ „Тридента Агро” до СФГ „Ксамет”про стягнення 20231,28 грн.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно п. 8.3. Договору, Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором. припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На сьогоднішній день законом не встановлено іншого строку нарахування штрафних санкцій, тому виходячи із норм ч.6 ст.232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій може бути продовжено у письмовому договорі між сторонами.

У підпункті 2 п.8.3. Договору зазначено, - „крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку”.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано здійснено розрахунок суми штрафних санкцій з 13 вересня 2007р. до 16 квітня 2008р.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець сплачує

на користь Продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого Товару за кожен

день прострочення.          

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що 4. у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року за №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1).

Разом із тим ст.3 зазначеного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи ті обставини, що розмір пені передбачений Договором, у розмірі 0,08% від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, пеню позивачем розрахована виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, у відповідності до вимог ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позивачем правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства розрахована пеня, яка згідно представленого розрахунку суми позову становить 6044,81 грн.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже враховуючи положення ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1002,76 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому згідно листа ВСУ від 03.04.1997 року нарахування індексу інфляції здійснюється із вересня 2007 року по березень 2008 року. Таким чином, дослідивши розрахунок позивача по нарахуванню відповідачу інфляційних втрат, суд вважає заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з інфляційних втрат у розмірі 12 183,71 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із п. 11.1. укладеного Договору, Договір діє з моменту його підписання і до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.

Як видно із вищевикладеного, Відповідач свої покладені на себе зобов'язання не виконав, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору, а саме в частині взятих на себе зобов'язань, передбачених розділом 5 та 8 даного Договору.

Згідно вимог ч. 1 ст. 202 ГК України та вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором.

Таким чином Відповідачем було грубо порушені умови договірних зобов'язань, а також ст.ст. 509, 526, 655 Цивільного Кодексу України.

В силу положень Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)          припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це

встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)          зміна умов зобов'язання;

3)          сплата неустойки;

4)          відшкодування збитків та моральної шкоди

В розумінні статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими можуть бути захищенні права та інтереси даних суб'єктів є відшкодування збитків.

Стаття 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до

вимог законодавства;

-  додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових

робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків

внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала

право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналогічна норма права міститься у статті 22 ЦК України.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1000 грн., в якості збитків, які позивач поніс в наслідок надання йому юридичних послуг, обґрунтовані та підтверджені певними засобами доказування, а саме договором №88/04/08 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 15.04.2008р., актом прийому-передачі документів від 15.04.2008р., та платіжним дорученням №6070 від 18.04.2008р. на суму 1000 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення з боку СФГ „Касмет” умов договору №ДГ-КИ 00182 від 11.04.2005р., та вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Тридента Агро” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з селянського (фермерського) господарства „Касмет” /68550, Одеська область, Тарутинський район, с. Виноградівка, код ЄДРПОУ 24540190/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Тридента Агро” /03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321/ 6044 грн. 81 коп. /шість тисяч сорок чотири грн. 81 коп./ - пені; 1002 грн. 76 коп. /одна тисяча дві грн. 76 коп./ - 3% річних; 12 183 грн. 71 коп. /дванадцять тисяч сто вісімдесят три грн. 71 коп./ - індексу інфляції; 1000 грн. 00 коп. / одна тисяча грн. 00 коп./ - витрат за надання юридичних послуг; 202 грн. 31 коп. /двісті дві грн. 31 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

     Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.