Рішення

від 23.06.2008 по справі 17/44-08-1821

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/44-08-1821

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2008 р.Справа  № 17/44-08-1821

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”;

до  відповідача:   Приватного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Хутор”;

про стягнення 2609,67 грн.

                                     Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача:       Бонтлаб В.В. - повірений;

Від відповідача:   не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі 2603,67 грн., з яких 635,96 грн. –пені, 97,76 грн. –3% річних, 1375,95 грн. –індексу інфляції, 500 грн. –витрат на юридичні послуги.

Відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи, письмовий відзив на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

17 грудня 2008 року ТОВ „Триденна Арго” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вих. №930) про стягнення із ПП „СГП „Хутор” суми заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №42/05/07 від 03 травня 2007 року (далі - Договір) та відшкодування збитків.

20 лютого 2008 року Господарським судом Одеської області рішенням по справі №34/408-07-9098 (суддя Фаєр Ю.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” до Приватного підприємства „Сільськогосподарського підприємство „Хутор” про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу товару та відшкодування збитків задоволено частково.

Відповідно до вказаного рішення підлягає стягненню із ПП „СГП „Хутор” на користь ТОВ „Тридента Агро” 11 468 грн. 40 коп. - основного боргу, пеня у розмірі 392 грн. 13 коп., 3% річних у сумі 73 грн. 32 коп., індекс інфляції у розмірі 592 грн. 22 коп., штрафу у сумі 802 грн. 79 коп., збитки за юридичні послуги у сумі 2 000 грн. 00 коп., 153 грн. 28 коп. держмита та 118 гривень 00 копійок витрат на ІТЗ судового процесу.

ПП „СГП „Хутор” сплатило основну суму боргу лише 31 березня 2008 року.

У зв'язку з чим позивач враховуючи несвоєчасне проведення розрахунків по повному погашенні заборгованості згідно Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №32/04/07 від 01 березня 2007 року, нарахував відповідачу 635,96грн. - пені, 97,76 грн. –3% річних; 1375,95 грн. –інфляційних втрат.

Зазначені обставини спонукали ТОВ „Тридента Агро” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№2489 від 25.04.2008р.) про стягнення з ПП „СГП „Хутор” штрафних санкцій у розмірі 2603,67 грн.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2008р. порушено провадження у справі №17/44-08-1821 за позовом ТОВ „Тридента Агро” до ПП „СГП „Хутор” про стягнення 2609,67 грн.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець сплачує

на користь Продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого Товару за кожен

день прострочення.          

Виходячи із цього штрафні санкції у вигляді пені за Договором №42/05/07 від 03 травня 2007 року нараховуються з 18 грудня 2007року (наступного дня після написання та подання позовної заяви) до 30 березня 2008року, тобто до моменту розрахунку за Товар.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що 4. у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року за №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1).

Разом із тим ст.3 зазначеного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи ті обставини, що розмір пені передбачений Договором, у розмірі 0,08% від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, пеню позивачем розрахована виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, у відповідності до вимог ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позивачем правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства розрахована пеня, яка згідно представленого розрахунку суми позову становить 635,96 грн.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже враховуючи положення ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 97,76 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому згідно листа ВСУ від 03.04.1997 року нарахування індексу інфляції здійснюється із грудня 2007 року по березень 2008 року. Таким чином, дослідивши розрахунок позивача по нарахуванню відповідачу інфляційних втрат, суд вважає заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з інфляційних втрат у розмірі 1375,95 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із п. 11.1. укладеного Договору, Договір діє з моменту його підписання і до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.

Як видно із вищевикладеного, Відповідач свої покладені на себе зобов'язання не виконав, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору, а саме в частині взятих на себе зобов'язань, передбачених розділом 5 та 8 даного Договору.

Згідно вимог ч. 1 ст. 202 ГК України та вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором.

Таким чином Відповідачем було грубо порушені умови договірних зобов'язань, а також ст. ст. 509, 526, 655 Цивільного Кодексу України.

В силу положень Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)          припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це

встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)          зміна умов зобов'язання;

3)          сплата неустойки;

4)          відшкодування збитків та моральної шкоди

В розумінні статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими можуть бути захищенні права та інтереси даних суб'єктів є відшкодування збитків.

Стаття 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до

вимог законодавства;

-  додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових

робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків

внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала

право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналогічна норма права міститься у статті 22 ЦК України.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 500 грн., в якості збитків, які позивач поніс в наслідок надання йому юридичних послуг, обґрунтовані та підтверджені певними засобами доказування, а саме договором №90/04/08 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 17.04.2008р., актом прийому-передачі документів від 15.04.2008р., та платіжним дорученням №6076 від 18.04.2008р. на суму 500 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення з боку ПП „СГП „Хутор” умов договору №42/05-07 від 03.05.2007р., та вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Тридента Агро” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Хутор” /68542, Одеська область, Тарутинський район, с. Березене, код ЄДРПОУ 32625100/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Тридента Агро” /03038, м. Київ, вул.. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321/ 635грн. 96 коп. /шістсот тридцять п'ять грн. 96 коп./ - пені;             97 грн. 76 коп. /дев'яносто сім грн. 76 коп./ - 3% річних; 1375 грн. 95 коп. /одна тисяча триста сімдесят грн. 37 коп./ - 3% річних; 1375 грн. 74 коп. /одна тисяча триста сімдесят п'ять грн. 95 коп./ - індексу інфляції; 500 грн. 00 коп. / п'ятсот грн.. 00 коп./ - витрат за надання юридичних послуг; 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

     Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.