Постанова

від 08.07.2008 по справі 22/53-08-1108

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/53-08-1108

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" липня 2008 р. Справа № 22/53-08-1108

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від прокуратури - стар.помічник прокурора –Цулейскірі С.С., за посвідченням

Від позивача - не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений

Від відповідача 1 - не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений

Від відповідача 2 - не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений

Від третьої особи - не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний жилий комплекс „Залізничник”

на рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2008 року

по справі № 22/53-08-1108

за позовом Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до:  

1. Житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний жилий комплекс „Залізничник”

         2. Дошкільного навчального закладу „Ясла –садок” № 1 комбінованого типу

третя особа –Приморська районна адміністрація Одеської міської ради

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

          Сторони та третя особа належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.

Перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - позивач) звернувся у місцевий господарський суд з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „Молодіжний житловий комплекс „Залізничник” (далі –відповідач 1) і Дошкільного навчального закладу „Ясла-садок” № 1 комбінованого типу (далі –відповідач 2) про визнання договору від 06.08.2007 р., укладеного між відповідачами про надання першому відповідачу земельної ділянки площею 516 кв.м. недійсним з посиланням на порушення норм чинного законодавства при його укладенні.

Відповідачі не скористались своїм правом надання відзиву на позов, не дивлячись на те, що представник першого відповідача (ЖБК „МЖК „Залізничник”) Соколовська А.В. на підставі довіреності останнього від 12.11.2007 р. була ознайомлена з матеріалами справи і заявила суду письмове клопотання від 07.05.2008 р. про відкладення розгляду цієї справи в зв'язку з відрядженням представника цього відповідача  та неможливістю його прийняти участь у судовому засіданні, яке відбудеться 07.05.2008 р. о 12 год. 30 хв. (а.с. 26). У цьому ж клопотанні зазначений представник вказала адресу ЖБК „МЖК „Залізничник” відповідача-1 м. Одеса, пл. Катерининська, 4, тобто таку, яка була вказана цим відповідачем у договорі від 6.08.2007 р., який оспорюється в суді.

Розгляд справи судом було відкладено на 16.05.2008 р., про що сторони були належним чином повідомлені згідно поштових повідомлень.

Рішенням місцевого господарського суду Одеської області від 16.05.2008р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено: визнано недійсним оспорюваний договір від 06.08.2007 р., укладеного між відповідачами і з останніх у дохід державного бюджету стягнуті судові витрати.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати і провадження у справі припинити, посилаючись при цьому на порушення  судом першої інстанції норм процесуального (неотримання ухвал суду про призначення і відкладення розгляду справи і ненадіслання копії позовної заяви, справу розглянуто у відсутності його представника) і матеріального права, оскільки, як вважає Апелянт, спірний договір відповідає нормам Цивільного і Господарського кодексам України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги,  заслухавши представників сторін і прокурора,  перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно повідомлення поштового відділення, які повертались останнім до суду, ЖБК „МЖК „Залізничник” за місцем знаходження не перебуває. Така адреса вказана ним у спірному договорі і в клопотанні про відкладення розгляду справи (а.с. 26), і куди направлялись судом ухвали про призначення і відкладення розгляду справи, а тому посилання цього відповідача в апеляційній скарзі на неотримання ним ухвал суду, що є, як він вважає, порушення норм процесуального права, є безпідставним, оскільки суд не зобов'язаний був розшукувати його за новою адресою, яку Апелянт суду не повідомив. Всі повідомлення поштового відділення з поверненням ухвал суду є у матеріалах справи.

Ухвала суду першої інстанції від 07.05.2008р. про відкладення розгляду справи на 16.05.2008р. (день винесення оскарженого рішення судом) цьому відповідачу була доставлена, як вбачається із довідки поштового відділення, 13.05.2008р., але  ЖБК„Молодіжний жилий комплекс „Залізничник”.

Тому є необґрунтованими посилання апелянта в апеляційній карзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

З цього приводу є роз'яснення Вищого господарського суду України в Інформаційних листах від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках”.

Є необґрунтованими і посилання Апелянта (відповідача 1) на порушення судом норм матеріального права з огляду на наступне.

06.08.2007 року між Дошкільним навчальним закладом "Ясла-садок" №1 комбінованого типу в особі завідуючої Ханмамедової Е.В. та Житлово-будівельним кооперативом "Молодіжний жилий комплекс "Залізничник" в особі директора Бендерского О.С., було укладено договір, відповідно до умов якого цьому кооперативу надається територія дошкільного навчального закладу № 1 площею 516 кв.м. для встановлення тимчасової огорожі будівельної площадки жилого будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30 (п. 2.1 договору).

Відповідно до листа Одеської міської ради від 20.02.2008 року № 959 комунальна установа дошкільний навчальний заклад № 1 право постійного користування земельною ділянкою не набула, а тому не вправі була передавати земельну ділянку в користування третім особам без згоди власника землі, яким є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, в інтересах якої пред'явлений позов прокурором.

Таким чином, керівник дошкільного навчального закладу „Ясла-садок” № 1 комбінованого типу Ханмамедова О.В. при укладенні спірного договору від 06.08.2007р. перевищила свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу (ЗК) України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Частиною першою ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності  та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів   місцевого   самоврядування, яке в даному випадку відсутнє.

Безоплатна передача земельних ділянок у користування юридичним особам Земельним кодексом не передбачено, що було здійснено відповідачами в укладеному між ними у спірному договорі про безкоштовну передачу землі площею 516 кв.м. і є порушенням чинного земельного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 92 і 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватись у постійне користування (підприємствам, установам і організаціям, які належать до державної та комунальної власності) або в тимчасове користування на правах оренди, орендодавцями яких є власники земельних ділянок або уповноважені ними особи. За згодою орендодавців земельні ділянки орендаторами можуть передаватись в користування іншим особам (суборенда).

Така згода власника земельної ділянки –Одеської міської ради відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України Право оренди земельної ділянки - це засноване на  договорі строкове  платне  володіння  і  користування  земельною ділянкою, необхідною орендареві для  провадження  підприємницької  та  іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 і ч. 2 ст. 126  Земельного кодексу України від 25.10.2001р., передача в оренду земельних ділянок, що перебувають  у державній  або  комунальній  власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки і право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до Закону.

Порядок укладення договору оренди землі і його недійсності передбачені Законом України „Про оренду землі” зі змінами, згідно якому відсутність у договорі оренди такої істотної умови як орендна плата є підставою для визнання його недійсним.

З зазначених вище порушень чинного земельного законодавства при укладенні оспорюваного договору відповідачами суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про визнання його недійсним, який підлягає визнанню недійсним з моменту укладення, а тому посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині оскарженого рішення про необхідне застосування до оспорюваного договору положень ч. 3 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України про припинення зобов'язання на майбутнє по цьому договору є помилковим, оскільки згідно ст. 21 Закону України „Про оренду землі” у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі, недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається, а тим паче, що земельна ділянка по спірному договору передавалась одним відповідачем іншому відповідачу безоплатно.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, як встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнай судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Одеської області від 16 травня 2008 р. у справі  № 22/53-08-1108 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                                 О.О.Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                                 М.В. Михайлов