Рішення

від 11.07.2008 по справі 9/61     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/61     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2008 р.   Справа № 9/61   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарях судового засідання Олейняш  Еліні Михайлівні та Чмихові Юрію Анатолійовичу  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Орендного  Івано-Франківського  шляхового  ремонтно-будівельного  управління № 1,  вул.Макогона,23а, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача 1  Івано-Франківської  міської  ради,  вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача 2  Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача 3 Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, вул. Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ   

про визнання права на приватизацію.

За участю представників сторін:

Від позивача:  Манченко Олена Віталіївна, ( довіреність № 23-06/08-1 від 23.06.08 року)

Від відповідача 1:  Кедик Надія Степанівна - спеціаліст юридичного відділу, ( довіреність № 1085/05-17/07 в  від 24.07.06 року)  (в судовому засіданні 11.07.08 року відсутній)    

Від відповідача 2:  Кедик Надія Степанівна - спеціаліст юридичного відділу, ( довіреність № 1087/05-17/07 в  від 24.07.06 року) (в судовому засіданні 11.07.08 року відсутній)   

Від відповідача 3:  Чупірчук Богдан Васильович головний спеціаліст ( юрист), ( довіреність  №  ФКВ-05/128  від 01.07.08 року) (в судовому засіданні 11.07.08 року відсутній)

Від відповідача 1:  Сегін Ігор Романович - головний спеціаліст юридичного відділу, (довіреність № 1073/01-17/07-в від 18.06.07) (в судовому засіданні 11.07.08 року відсутній)

СУТЬ СПОРУ:  Заявлено вимогу про  визнання права Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління № 1 на приватизацію способом викупу майна, орендованого згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року; про зобов"язання Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська включити майно, орендоване   згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року, до переліків майна, що підлягають приватизації шляхом викупу та подати даний перелік до Івано-Франківської міської ради для  затвердження на найближчому черговому засіданні; про зобов"язання  Івано-Франківської міської ради включити до порядку денного чергового засідання питання щодо затвердження  переліків майна, що підлягають приватизації шляхом викупу, до якого включено майно, орендоване позивачем   згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року; про зобов"язання Івано-Франківської міської ради затвердити перелік майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, до якого включено майно, орендоване позивачем   згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року.

             В судових засіданнях 01.07.08 року оголошувалась перерва до 03.07.08 року, 03.07.08 року до 09.07.08 року, 09.07.08 року до 11.07.08 року, про  дату, час та місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

       Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. 01.07.1992 року між Івано-Франківським міськвиконкомом та Івано-Франківським шляховим ремонтно-будівельним управлінням №1   було укладено договір  №11/11-04 оренди з послідуючим викупом майна державного підприємства        

                    Представник позивача зазначив, що  систематичне порушення орендодавцем договору оренди є основною причиною доведення орендаря до стану неплатоспроможності.

                    16.08.07 року ухвалою Господарського суду в Івано-Франківській області порушено справу №Б-7/161 про банкрутство орендного підприємства "Шляхове ремонтне будівельне управління №1". 25.12.07 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області по справі № Б-7/161 було введено процедуру санації боржника, а 31.03.08 року ухвалою Господарського суду затверджено план санації боржника. Даний план санації погоджений комітетом кредиторів, до якого входить і Відповідач-2, та передбачає викуп  орендованого майна, як єдиний механізм налагодження ефективної господарської діяльності, санації боржника та задоволення вимог кредиторів.

       Із посиланням на ст. 289 Господарського кодексу України,  ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)" представник позивача вказав, що право на викуп орендованого майна відповідає фактичним умовам договору з послідуючим викупом та нормам чинного законодавства.

        З метою дотримання встановленої законодавством процедури приватизації, позивачем було проведено ряд заходів, а саме 31.05.08 року позивач звернувся до Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська  та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою, у якій просив про надання дозволу на викуп орендованого майна та  про укладання відповідного договору купівлі-продажу об'єкта оренди у передбаченому законодавством порядку. При цьому, було запропоновано ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу орендованого майна, що додавався до заяви від 31 березня 2008 року.

       Як зазначив позивач, згідно відповіді Фонду від 04.04.08 року жодна із позицій  заяви розглянута по суті не була, заперечень чи зауважень на заяву   отримано не було. Проте, «для розгляду питання щодо приватизації»Фонд зажадав від позивача  перелік документів, в тому числі звіт (та рецензію) про оцінку майна підприємства, виконаний відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Дана вимога була виконана позивачем  належним чином із залученням кваліфікованих спеціалістів.

        Представник позивача вказав, що аналогічні заяви до відповідачів, щодо приватизації майна способом викупу, повторно подавалися 07.04.08 року, проте, залишилися без будь-якої відповіді.

          Як вказав представник позивача, 04.04.08 року позивачем було одержано «Повідомлення про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу» за № 555/01-17/29-в від 28.03.2008 року, в якому орендодавець безпідставно посилаючись на ст. 782, 785 Цивільного кодексу України вважає договір оренди від 01.07.1992 року розірваним та зобов'язує повернути орендоване майно за актом прийому передачі відповідачу до 01.04.08 року.

         05.05.08 року позивачем було направлено лист на адресу Івано-Франківської міської ради з проханням включити орендоване позивачем майно до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

           Із посиланням на ст. 3, 4, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)" представник позивача зазначив, що Івано-Франківська міська рада порушує права  позивача на приватизацію, так як вказане питання на розгляд сесії не виносилось.

           Представник відповідача  1   Івано-Франківської міської ради позовні вимоги заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити.  В обгрунтування заявлених заперечень представник відповідача 1  вказав наступне.

      Відповідно до п. 1.3 договору оренди з послідуючим викупом майна державного підприємства № 11/11-04 від 01.07.1992 року  орендар має право на викуп об'єкта оренди, при згоді орендодавця. Викуп орендованого майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

                    Отже, договором визначено дві основні умови викупу орендованого майна, а саме: 1) згода орендодавця; 2) дотримання порядку викупу згідно чинного законодавства України.

                    Представник відповідача 1 зазначив, що ні виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради , як сторона договору, ні Івано-Франківська міська рада як власник спірного майна не надавала і не надає згоди на приватизацію орендованого згідно Договору майна.

                    Крім того,  виконавчим  комітетом Івано-Франківської міської ради подано до господарського суду позовну заяву про розірвання Договору № 11/11-04 оренди з послідуючим викупом від 01.07.92 року, згідно якого між виконавчим комітетом та позивачем укладено договір оренди цілісного майнового комплексу.

           Із посиланням на лист  Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна»представник відповідача 1 зазначив, що для приватизації шляхом викупу у вказаному випадку обов'язковою підставою є існування договору оренди та згода орендодавця.

       Представник відповідача  2 виконавчого комітету   Івано-Франківської міської ради позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених відповідачем 1.

       Представник відповідача  3  Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська  позовні вимоги заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити.  В обгрунтування заявлених заперечень представник відповідача 3  вказав наступне.

      Позивачу за підписом міського голови 28.03.08 року було направлено повідомлення № 555/01-17/29-в про розірвання договору оренди на підставі ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України. Це означає, що орендодавець на законних підставах відмовився від договору оренди в односторонньому порядку. Представник відповідача 3  зазначив, що на сьогоднішній день не існує договору оренди № 11/11-04  цілісного майнового  комплексу.  Отже, неіснуючий договір не породжує жодних правових наслідків, в тому числі щодо приватизації орендованого майна.

        Представник відповідача 3 також зазначив, що  Декретом Кабінету Міністрів України № 9-92 від 15.12.92 «Про додаткове регулювання орендних відносин»було встановлено, що приватизація цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду з правом викупу за укладеними до набуття чинності цим Декретом договорами оренди, в яких  було визначено умови викупу (ціна, порядок, терміни   та засоби платежу) здійснюється на умовах, передбачених договорами.

       Представник відповідача 3 також зазначив, що  в договорі оренди відсутні зокрема такі умови викупу орендованого майна:  1) відсутня ціна об'єкта приватизації. До 15 липня 1994 р. згідно вимог зазначеного Декрету необхідно було визначити вартість майна за методикою оцінки майна, яка діяла на той час. 2) відсутня квота використання майнових приватизаційних сертифікатів організацією орендарів, як цього вимагав зазначений декрет. 3) не вказані порядок, терміни та засоби платежу за об'єкт приватизації.

                    Позивач не виявив жодної ініціативи щодо внесення необхідних змін до договору оренди.

                    Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська 01.07.08 року подав суду письмове клопотання про зупинення провадження у справі. В обгрунтування поданого клопотання зазначено, що в обгрунтування правової підстави щодо визнання права на приватизацію орендованих приміщень позивач посилається на договір № 11/11-04 оренди з послідуючим викупом від 01.07.92 року.

     13.06.08 року відкрито провадження у господарській справі  № 12/28 за позовом виконавчого  комітету  Івано - Франківської міської  ради   до відповідача   Івано-Франківського шляхового  ремонтно-будівельного  управління № 1  про розірвання договору № 11/11-04 оренди з послідуючим викупом від 01.07.92 року.

     Представник відповідача 3 зазначив, що відповідно до ст. 79 ГПК України вказана обставина є підставою для зупинення провадження у справі.

          Представники позивача проти поданого клопотання заперечили.

                    Розглянувши подане клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані в  матеріали справи докази, суд встановив, що подане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

         Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України  господарський   суд  зупиняє  провадження  у  справі  в  разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

      Наведені представником відповідача 3  підстави не є такими в розумінні  ч. 1 ст. 79 ГПК України, які зобов`язують суд зупинити провадження у справі.

                    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 01.07.1992 року між Івано-Франківським міськвиконкомом та Івано-Франківським шляховим ремонтно-будівельним управлінням №1 було укладено Договір оренди з послідуючим викупом майна державного підприємства №11/11-04.                                                  Відповідно до п. 1.3 Договору орендар має право на викуп об'єкта оренди, при згоді орендодавця. Викуп орендованого майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

                    31.05.08 року  позивач звернувся до Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська  та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою, у якій просив надати дозвіл на викуп орендованого майна та   укласти відповідний договір купівлі-продажу об'єкта оренди у передбаченому законодавством порядку.

                    Аналогічні заяви до відповідачів,  щодо приватизації майна способом викупу, повторно подавалися 07.04.2008 року.

                    05.05.2008 року  позивачем було направлено лист на адресу Івано-Франківської міської ради з проханням включити орендоване позивачем майно до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

                    Суду не подано доказів, що підтверджують розгляд вказаних заяв позивача у встановленому законом порядку.

          Згідно ч. 1 ст. 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп обєкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди, а ч.2 вказуе , що умови викупу орендованого державного (комунального) майна визначаються відповідно до закону.

          Стаття11 Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) "  визначає, що приватизація шляхом викупу застосовується до об'єктів малої приватизації зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

          Відповідно до п. 16 Роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням ВГСУ N 04-5/609) від 31.05.2002 ): «Господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 25 Закону орендоване майно приватизується згідно з чинним законодавством, тобто оренду з викупом як спосіб приватизації Закон не передбачає, за винятком тих випадків, коли право на викуп такого майна було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом у редакції від 14.03.1995».

          Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. При цьому, включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється, в тому числі, з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

          Частиною 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачений вичерпний перелік підстав для відмови в приватизації, а саме:

- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)”;

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- відповідно до частини 1 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)” не затверджено переліків об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні або за  конкурсом об'єктів,  які  перебувають  відповідно  у загальнодержавній власності,  власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають:  продажу  на  аукціоні,  за  конкурсом.

          Згідно п.2 офіційного тлумачення,  яке зазначене в рішенні Конституційного суду України у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 “Черемшина” щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" -  положення ч.5 ст.7  Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, або прийняти рішення про відмову.

          Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Однак, відповідачами не надано суду доказів існування обставин, перелічених у частині 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)”  та які є підставами для відмови у задоволенні клопотання  позивача про приватизацію орендованого об`єкта.

          Одночасно слід зазначити, що 16 серпня 2007 року ухвалою Господарського суду в Івано-Франківській області порушено справу №Б-7/161 про банкрутство орендного підприємства "Шляхове ремонтне будівельне управління №1". 25 грудня 2007 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області по справі № Б-7/161 було введено процедуру санації боржника, а 31 березня 2008 року ухвалою Господарського суду затверджено план санації боржника. План санації, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні,  погоджений комітетом кредиторів, до якого входить і Відповідач-2, та передбачає викуп орендованого майна, як єдиний механізм налагодження ефективної господарської діяльності, санації боржника та задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що  позивач має (набув) право на приватизацію шляхом викупу в силу Закону.

          Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

          Крім того, відповідно до пункту 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/500 від 25.04.2001 року „Про деякі питання практики застосування у вирішенні  спорів законодавства про приватизацію державного майна"  якщо договір оренди не припинив свого існування (стаття 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") державний орган приватизації не вправі приймати рішення про приватизацію цього майна  іншим,  крім викупу способом, а в разі прийняття такого рішення воно повинно визнаватися недійсним за позовом заінтересованої особи. З матеріалів справи вбачається, що на момент подачі заяви про приватизацію орендованого об`єкту  договір оренди є чинним

          Щодо посилання Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано - Франківська на необхідність застосування в спірному випадку Декрету Кабінету Міністрів України № 9-92 від 15.12.92 «Про додаткове регулювання орендних відносин»), то слід  вказати на наступне.

          Пункт 3 вказаного Декрету встановлює що, приватизація цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду з правом викупу за укладеними до набуття чинності цим Декретом договорами оренди, в яких  було визначено умови викупу (ціна, порядок, терміни  та засоби платежу) здійснюється  на умовах, передбачених договорами.

          Якщо в договорах оренди, укладених з правом викупу до набуття чинності цим Декретом, умови викупу не визначено і орендар не дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду,  сторони договорів оренди, визнані такими відповідно до законодавства України, протягом півтора року з дня набуття чинності цим Декретом вносять до вказаних договорів належні зміни і доповнення. При цьому вартість майна, що підлягає викупу, визначається за методикою оцінки, яка діє на момент внесення цих змін і доповнень. В умовах викупу в договорі оренди обов'язково визначається квота використання майнових приватизаційних сертифікатів організацією орендарів.

          У разі невнесення в договір оренди з правом викупу вказаних змін і доповнень у зазначений термін орендар втрачає право на викуп об'єкта оренди.

          Системний аналіз вказаной норми свідчить, що внесення змін в договір оренди слід було здійснювати за таких умов: - прийнято рішення про приватизацію зданого в оренду державного майна, - умови викупу не визначено в укладеному договорі і  - орендар не дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду.

          Суду не подано доказів, що  відповдачі на час чинності Декрету (втратив чинність на підставі Закону №139-V від 14.09.2006р.) приймали рішення про приватизацію зданого в оренду державного майна, а позивач, який і є орендарем, заперечував щодо приватизації орендованого майна і відмовлявся внести зміни  в договір оренди.  

                    Отже,  за наведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням того,  що позовна вимога про зобов`язання Ради включити до порядку денного           чергового засідання питання щодо затвердження  переліків майна, що підлягають приватизації шляхом викупу, до якого включено майно, орендоване позивачем   згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року є складовою позовної вимоги про зобов"язання Івано-Франківської міської ради затвердити перелік майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, до якого включено майно, орендоване позивачем   згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 289 Господарського кодексу України, ст. 7, 11 Закону  України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ,   ст. 7, 11, 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 33, 49, 79,  82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Визнати право  Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління № 1, вул. Макагона, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76018 ( код ЄДРПОУ 05466237)  на приватизацію способом викупу майна, орендованого згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року.

Фонду  комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, вул.

Л. Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76018  включити майно, орендоване   згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року, до переліків майна, що підлягають приватизації шляхом викупу та подати даний перелік до Івано-Франківської міської ради для  затвердження на найближчому черговому засіданні.

          Івано-Франківській міській раді, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004  затвердити перелік майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, до якого включено майно, орендоване позивачем   згідно договору оренди з послідуючим викупом  № 11/11-04 від 01.07.92 року.

Стягнути з відповідача Івано-Франківської міської ради,  вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004  на користь позивача Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління № 1, вул. Макагона, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76018 ( код ЄДРПОУ 05466237):  42, 50 грн. - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з відповідача Фонду  комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, вул. Л. Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76018  на користь позивача Івано-Франківського шляхового ремонтно-будівельного управління № 1, вул. Макагона, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76018 ( код ЄДРПОУ 05466237):  42, 50 грн. - витрат по сплаті державного мита та 59 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В  решті позову відмовити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його проголошення.

Суддя                                                                               Фанда Оксана Михайлівна                                                   

                                             Виготовлено та підписано повний текст рішення 11.07.08

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е.М.