Рішення

від 04.10.2006 по справі 5/276-06-7338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/276-06-7338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2006 р.Справа  № 5/276-06-7338

         За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ, м. Одеса.

         до відповідача: Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Чорноморське”, м. Одеса.      

       про стягнення 245 178, 65 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Копіца С. М., на підставі довіреності.  

від відповідача: Трофимчук О. В., на підставі довіреності.

Суть спору: про стягнення 245 178, 65 грн.  

Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 227 256, 27 грн., за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 8 571, 95 грн., заборгованості по актам про порушення правил користування електроенергією у розмірі 262, 08 грн., індексу інфляції у розмірі 2 424, 26 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1 175, 65 грн., та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 5 488, 44 грн., а всього 245 178, 65 грн.

Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ звернулось господарського суду Одеської області з заявою про уточнення позовних вимог в зв'язку з частковим погашенням заборгованості КП ДЕЗ „Чорноморське” та просить суд стягнути з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію 213 383, 44 грн., за перевищення договірних величин споживання електроенергії 8 571, 95 грн., заборгованості по актам про порушення правил користування електроенергією 262, 08 грн., індексу інфляції 2 424, 26 грн., трьох відсотків річних 1 175, 65 грн., та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 5 488, 44 грн.

Відповідачем до суду були подані заперечення на позовну заяву в яких позовні вимоги позивача визнав частково у розмірі 227 256, 27 грн. Решту позовних вимог відповідач не визнав та просив суд у їх задоволенні відмовити на підставі доводів та заперечень викладених у відзиві.   

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ та Комунальним підприємством Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” 15.01.2003 року разом з додатками був укладений договір № 6585 про постачання електричної енергії.  

Умовами укладеного договору, позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов'язання передбачені договором.

У відповідності з пунктом 9.7 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, у відповідача за період з 01.12.2005 року по 01.06.2006 року існує заборгованість за спожиту активну електроенергією у розмірі 227 256, 27 грн. За твердженням позивача, в процесі розгляду справи частина заборгованості відповідачем була погашена та залишок несплаченого боргу за означений період складає 213 383, 44 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за недовраховану електроенергію у розмірі 262, 08 грн., яка була донарахована на підставі актів про порушення правил користування електроенергією, які було допущено відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2003 –2005 роках на суму 8 571, 95 грн. З огляду на те, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію позивач також просить суд стягнути з КП ДЄЗ „Чорноморське” індекс інфляції у розмірі 2 424, 26 грн., три відсотки річних у розмірі 1 175, 65 грн. пеню у розмірі 5 488, 44 грн.  

В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано розрахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2003 –2005 роках, лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії та акти про порушення правил користування електроенергії з відповідними розрахунками по актах, а також обґрунтовані розрахунки сум індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість

-          за активну електроенергію у період з 01.12.2005 року по 01.06.2006 року –213 383, 44 грн.;

-          за недовраховану електроенергію –262, 08 грн.;

-          за ПДВ споживання електроенергії у 2003 –2005 роках –8 571, 95 грн.;

-          індекс інфляції –2 424, 26 грн.;

-          три відсотки річних – 1 175, 65 грн.;

-          пеню –5 488, 44 грн.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву позовні вимоги позивача визнав частково у розмірі 227 256, 27 грн. Решту позовних вимог відповідач не визнав посилаючись на неможливість своєчасно сплачувати за електроенергію, оскільки грошові кошти поступають від населення, а тому він вважає що відсутня його вина у несвоєчасному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем. На підставі наведеного відповідач просив суд позовні вимоги позивача задовольнити частково, на суму яка визнається КП ДЄЗ „Чорноморське”

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами разом з додатками було укладено договір № 6585 від 15.01.2003 року про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов'язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів від дати отримання рахунку (розділ 7 укладеного договору).

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у період з 01.12.2005 року по 01.06.2006 року. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 213 383, 44 грн. В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду належним чином відсутності цієї заборгованості, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача в цій частині.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту у період з 01.12.2005 року по 01.06.2006 року активну електроенергію у розмірі 213 383, 44 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за ПДВ за 2003 –2005 роки у сумі 8 571, 95 грн. слід зазначити наступне.

У відповідності з розділом 7 укладеного договору відповідача було зобов'язано проводити розрахунки за електроенергію згідно означених умов договору. Згідно умовами договору (додаток №1), за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченого за цей період обсягу електроенергії, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення. В пункті 4.2.1 укладеного договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та скоригованої величини до рівня фактично оплаченої, а також п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності на поточний рахунок з спеціальним режимом використання Постачальника...

Щодо стягнення санкцій за перевищення скоригованого ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачені додатками до договору.

До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та його оплати.

Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2003 -2005 років між сторонами були визначені у додатках №1 до договору, а також те, що у 2003 –2005 роках відповідачем споживалась електрична енергія.

Як свідчать матеріали справи відповідачем споживалась електроенергія для власних потреб, а саме:

-          жовтень 2003 року –90 кВт/г;

-          листопад 2003 року –142 кВт/г;

-          січень 2004 –801 кВт/г;

-          лютий 2004 року –612 кВт/г;

-          квітень 2004 року –883 кВт/г;

-          червень 2004 року –649 кВт/г;

-          липень 2004 року –452 кВт/г;

-          жовтень 2004 року –632 кВт/г;

-          грудень 2004 року –1850 кВт/г;

-          січень 2005 року –2439 кВт/г;

-          лютий 2005 року –4514 кВт/г;

-          березень 2005 року –2762 кВт/г:

-          травень 2005 року –4047 кВт/г.

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.

Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків строк для їх оплати було встановлено у термін п'ять днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення його оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача.

За умовами укладеного договору сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п'яти днів після дати отримання рахунку.

Як видно з матеріалів справи виставлені рахунки у встановлений договором термін відповідачем були сплачені частково або сплачені понад встановлений договором та рахунком термін.

З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв'язку з несплатою у встановлені договорами строки, позивачем відповідачу на підставі умов договору була скоригована договірна величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, а саме:

-          жовтень 2003 року –51 кВт/г;

-          листопад 2003 року –0 кВт/г;

-          січень 2004 –0 кВт/г;

-          лютий 2004 року –528 кВт/г;

-          квітень 2004 року –217 кВт/г;

-          червень 2004 року –569 кВт/г;

-          липень 2004 року –226 кВт/г;

-          жовтень 2004 року –0 кВт/г;

-          грудень 2004 року –1330 кВт/г;

-          січень 2005 року –1513 кВт/г;

-          лютий 2005 року –2783 кВт/г;

-          березень 2005 року –112 кВт/г:

-          травень 2005 року –3891 кВт/г.

Крім того відповідачем було допущено перевищення встановленої договором договірної величини споживання електроенергії, різниця якої підлягає стягненню у двократному розмірі, а саме:

-          вересень 2005 року –спожито 1620 кВт/г при встановленої договором величини споживання 1000 кВт/г –різниця між фактично спожитою та встановленою величиною становить 620 кВт/г (620 х 0,267 х 1 = 165, 54 грн.);

-          листопад 2005 року –спожито 1268 кВт/г –при встановленої договором величини споживання 1000 кВт/г –різниця між фактично спожитою та встановленою величиною становить 268 кВт/г (268 х 0,2833 х 1 = 75, 92 грн.);

-          грудень 2005 року –спожито 1785 кВт/г –при встановленої договором величини споживання 1000 кВт/г –різниця між фактично спожитою та встановленою величиною становить 785 кВт/г (785 х 0,2839 х 1 = 222, 86 грн.);  

Вказані обставини підтверджуються копіями лімітних повідомлень про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період, відповідними звітами про кількість спожитої електроенергії та додатками до договору.

Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Щодо періоду вересня –грудня 2005 року то санкція за перевищення ліміту споживання електроенергії також існує, але не у п'ятикратному розмірі, а у двократному.

Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.

Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена, але з затриманням. Також слід зазначити, що як встановлено судом Комунальне підприємство Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” є підприємством, яке надає певні послуги по утриманню прибудинкових територій, ліфтів, насосних станцій тощо для задоволення потреб населення міста в роботах і послугах пов'язаних з управлінням житловим та нежитловим фондами, які передані відповідачу в управління. Але як зазначено у правовстановлюючих документах підприємства відповідача, воно є комунальним підприємством, засновником якого є Одеська міська рада та за формою фінансування знаходиться на госпрозрахунку.

Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги про стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Комунальному підприємству Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” штрафних санкцій та стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції у розмірі 2 000,00 грн.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов'язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо стягнення заборгованості, яка була нарахована на підставі акту, то слід зазначити наступне. Під час проведення перевірки Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” посадовими особами ВАТ “ЕК Одесаобленерго” було виявлено факт порушення правил користування електроенергією. Згідно п. 7.31 Правил користування електроенергією у разі виявлення уповноваженим представником постачальника  електричної  енергії,  від  якого  споживач одержує електричну енергію,  або електропередавальної організації порушень цих  Правил  або  умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається  у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач  має право внести до акту свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.

За фактом порушення правил користування електроенергією був складений акт про порушення правил користування електроенергією, в якому було зафіксовані виявлене порушення, а саме: підключення освітлення у парадних минаючі прибор обліку (від мереж Південного РЕМ). Як вбачається з акту про порушення правил користування електроенергією відповідач відмовився від його підпису. Разом з тим слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні будь які документальні докази які би підтвердили факт обґрунтованої відмови від підпису складного акту з боку посадових осіб підприємства відповідача, або обґрунтовані заперечення щодо виявленого порушення, яке було зафіксовано у акті.

У відповідності з п. 7.30 Правил користування електроенергією у випадках виявлення у споживача змін у схемі ввімкнення розрахункового засобу обліку та електричного керуючого годинника в схемах багатотарифного розрахункового обліку або зміни керуючої програми, пошкоджень, зриву пломб, штучного гальмування диска, зупинки електрогодинника та інших порушень, спричинених діями споживача, які призводять або можуть призвести до зниження показів споживання електричної енергії, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а постачальник електричної енергії здійснює перерахунок за користування  електричною енергією за період від дня останнього контрольного зняття представником постачальника електричної енергії показів розрахункового засобу обліку чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки  роботи  схеми  комерційного  обліку, що мала передувати виявленню  порушень,  але  цей  період має не перебільшувати шести місяців. Якщо споживач з метою позаоблікового споживання електричної енергії влаштував приховану електропроводку, встановив пристрій, що  занижує  покази  засобу обліку, порушив умови монтажу, виявити які  представник  постачальника електричної енергії при попередніх відвідуваннях не мав можливості, споживачу робиться перерахунок за користування  електричною енергією з дати допуску електроустановок споживача в експлуатацію, але не більше трьох років. Перерахунок здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених  НКРЕ  у  відповідності  до  наданих законодавством України повноважень, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням. Відповідно до п. 7.32 зазначених правил на підставі акта порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом  визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем  збитків  та виписуються  споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

Складений акт був розглянутий на засіданні комісії, якою було вирішено стягнути з споживача 262, 08 грн. за вчинене порушення та виписано рахунок для сплати. Отже, на думку суду вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми нарахованої по акту є такими, що підлягають задоволенню у розмірі 262, 08 грн.

Також, позивач у своїй позовної заяві та в заяві про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 5 488, 44 грн., три відсотки річних у розмірі 1 175, 65 грн. та індекс інфляції у розмірі 2 424, 26 грн.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три відсотки річних у розмірі 1 175, 65 грн. та індекс інфляції у розмірі 2 424, 26 грн.

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 4.2.4 договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, тому вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими, але суд вважає за необхідне у даному випадку також застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені до 1 000, 00 грн.    

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

     Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Чорноморське” р/р 26004231401 в АКБ МТБ м. Іллічівськ, МФО 328168, код 32189830 (м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 81/4) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ на рахунок №26039333537265 в ОЦВ ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код 00131713 (м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18б), а саме:

- 213 383 (двісті тринадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 44 коп. заборгованості за активну електроенергію спожиту у період з 01.12.2005 року по 01.06.2006 року;

- 2 000 (дві тисячі) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії у 2003 –2005 роках;

- 262 (двісті шістдесят дві) грн. 08 коп. заборгованості по акту про порушення правил користування електроенергією.

3.          Стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Вузівське” р/р 26005231411 в АКБ МТБ м. Іллічівськ, МФО 328168, код 32190165 (м. Одеса, вул. Шишкіна, 60А) на користь ВАТ “ЕК Одесаобленерго”, р/р 26008236684 в ВАТ “МТБ”, МФО 328168, код 00131713, м. Одеса, вул. Садова, 3, а саме:

- 1 000 (одна тисяча) грн. пені;

- 2 424 (дві тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 26 коп. індексу інфляції;

- 1 175 (одна тисяча сто сімдесят п'ять) грн. 65 коп. трьох відсотків річних;

- 2 451 (дві тисячі чотириста п'ятдесят одна) грн. 79 коп. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 13.10.2006 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.