Рішення

від 17.09.2006 по справі 20-8/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-8/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"17" вересня 2006 р. справа № 20-8/221

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства технопарку “Корабел” (вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)

до відповідача: Приватного підприємства “Нахімовський техсервіс –центр” (проспект Перемоги, 25, офіс 108  місто Севастополь, 99001)

про стягнення заборгованості,

суддя Ткаченко М.І.,

Представники  сторін:

від позивача  - Черьомухіна Т.Б. довіреність № 3 від 7 квітня 2006 року;

від відповідача - не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю спільного підприємства технопарку “Корабел” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства “Нахімовський техсервіс –центр” про стягнення боргу в розмірі 44.337,17 грн.

Свої вимоги позивача обґрунтовує неналежним виконанням відповідачам прийнятих на себе грошових зобов'язань.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справ був повідомлений належним чином, своїм правом, передбаченим статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористувався, відзив на позов не представив, як і витребувані судом документи згідно ухвал суду від  28 липня, 8 серпня 2006 року.

В процесі розгляду справи позивач заявив письмове клопотання в порядку статей 67, 68 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, залишив клопотання без задоволення в зв`язку з недоведеністю.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав можливим розглянути спір у відсутність представника відповідача по наявним в справі матеріалам.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухав представника позивача, дослідивши представлені докази, суд

В С Т А Н О В И В :

26 грудня 2002 року позивач та відповідач уклали договір оперативного сублізингу № 124/370-2.

Згідно умов договору позивач передає, а відповідач отримує в оперативний лізинг приміщення та устаткування спортивно –оздоровчого комплексу, який розташований за адресою: місто Севастополь, вул. Брестська, 21.

По акту прийому –передачі № 1 майно було передано відповідачу.

Згідно пункту  4.1 договору щомісячна плата на 2003 рік була узгоджена в розмірі 1.432,09 грн. На 2004 рік –2.563,93 грн.

На підставі актів виконаних робіт відповідачу були виставлені рахунки:

-          № 24 від 30.04.2003 – на суму 1.432,09 грн.;

-          № 36 від 30.05.2003 – на суму 1.432,09 грн.;

-          № 50 від 30.06.2003 – на суму 1.432,09 грн.;

-          № 66 від 31.07.2003 – на суму 1.432,09 грн.;

-          № 76 від 31.08.2003 – на суму 1.432,09 грн.;

-          № 88 від 30.09.2003 – на суму 1.432,09 грн.;

-          № 107 від 31.10.2003 –на суму 1.432,09 грн.;

-          № 126 від 30.11.2003 –на суму 1.432,09 грн.;

-          № 143 від 31.12.2003 –на суму 1.432,09 грн.;

-          № 11 від 31.01.2004 – на суму 2.563,93 грн.;

-          № 21 від 29.02.2004 – на суму 2.563,93 грн.;

-          № 43 від 31.03.2004 – на суму 2.563,93 грн.;

-          № 65 від 30.04.2004 – на суму 2.563,93 грн.;

-          № 80 від 31.05.2004 – на суму 2.563,93 грн.;

-          № 102 від 30.06.2004 –на суму 2.563,93 грн.;

-          № 122 від 31.07.2004 - на суму 2.563,93 грн.;

-          № 145 від 31.08.2004 - на суму 2.563,93 грн.;

-          № 164 від 30.09.2004 - на суму 2.563,93 грн.;

-          № 182 від 31.10.2004 - на суму 2.563,93 грн.;

-          № 199 від 30.11.2004 - на суму 2.563,93 грн.

Загальна сума оплати склала 41.092,04 грн.

Дану оплату відповідач не проводив.

30 листопада 2004 року за згодою сторін договір припинив свою дію.

Згідно акту повернення майна відповідач 30 листопада 2004 року повернув приміщення та устаткування.

Але заборгованість відповідач не погасив.

26 грудня 2002 року сторони уклали договір №121/370-2 на надання послуг по забезпеченню життєдіяльності орендованого приміщення.

Відповідно до пункту 4.3 договору сторони підписали акти здачі, прийому виконаних робіт, послуг від 30 квітня 2003 року та від 31 жовтня 2003 року.

На підставі даних актів відповідачу були виставлені рахунки до оплати № 108 від 31 жовтня 2003 року на суму 1.722,83 грн. та № 23 від 30 квітня 2003 року на суму 1.522,30 грн.

Дані рахунки не були оплачені відповідачем, в зв`язку з чим заборгованість відповідача склала 3.245,13 грн.

Додатковою угодою від 30 листопада 2004 року сторони достроково припинили дію договору.

Листом від 25 квітня 2006 року позивач звернувся до відповідача погасити в добровільному порядку виниклу заборгованість в розмірі 44.337,17 грн.

Відповідач претензію залишив без відповіді.

Позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

При вирішені даного спору суд виходить з наступного.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року №  980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України (з 1 січня 2004 року)  і  продовжують існувати до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, то до таких правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставяться.

За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто всі умови договору, визначені на розсуд сторін, погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, є обов`язковими до дотримання і виконання сторонами договору.

Оскільки відповідач підписав перелічені договори, таким чином він прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені умовами договору, у тому числі і оплачувати надані послуги своєчасно та в повному обсязі.

Згідно статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок  випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум боргу по договорам в розмірі 44.337,17 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 443,17 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

Відповідно до підпункту а пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року  № 7-93 із позовних заяв майнового характеру  ставка державного мита встановлює 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивач повинен доплатити державне мито в Дохід державного бюджету України в розмірі 0,20 грн.

Керуючись статтями 526, 617, 629 Цивільного кодексу України, статтями 20, 22, 49, 67, 68, 75, 77, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Нахімовський техсервіс –центр” (проспект Перемоги, 25, офіс 108  місто Севастополь, 99001 ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 24689762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства технопарку “Корабел” (99001, місто Севастополь, проспект Героїв Севастополя, 13, 99001 ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 30628492) заборгованість в розмірі в розмірі 44.337,17 грн., а також витрати по оплаті державного мита в сумі 443,17 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 118,00 грн.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства технопарку “Корабел” (99001, місто Севастополь, проспект Героїв Севастополя, 13, 99001 ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 30628492) в дохід Державного бюджету України (р/р 31119095500007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район 22090200, банк утримувача: УДК в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598) державне мито в розмірі 0,20 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили. Копії рішення направити сторонам.

СуддяТкаченко М.І.

Розсилка

ТОВ спільного підприємства технопарку “Корабел” (вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)1

ПП “Нахімовський техсервіс –центр”(проспект Перемоги, 25, офіс 108  місто Севастополь, 99001)1

В справу1

В наряд1