Постанова

від 11.10.2006 по справі 14/264-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/264-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 14/264-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М, розглянув у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом прокурора високопільського району Херсонської області в інтересах держави в особі Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції,

до відповідача-1 дочірнього підприємства "Атлантида", с. Новопетрівка Високопільського району Херсонської області, до відповідача-2 приватного підприємства "Агрохімсинтез", м. Херсон,   

про  визнання недійсним господарського зобов'язання, стягнення з відповідача-1 до держбюджету України 31983грн.58коп. вартості товару за спірним правочином,

за участю прокурора Павленко І.В., прокурор відділу прокуратури Херсонської області,

представників

позивача: на засідання суду не прибув,

відповідача-1: Авер'янова С.Б., дов. від 23.08.06 р.; Бохон О.М., дов. від 23.08.06 р.

відповідача-2: на засідання суду не прибув.

 Прокурор у позовній заяві просить визнати недійсним господарське зобов'язання, укладене між Дочірнім підприємством "Атлантида" та ПП "АгроХімСинтез" про придбання у підприємства за готівку дизельного пального згідно податкової накладної за № 28/11 від 18.11.2005 року на суму 31983 грн. 58 коп. та стягнути з відповідача-1 до держбюджету України 31983грн.58коп. вартості товару за спірним правочином, посилаючись на наступні обставини.

Дочірнє підприємство "Атлантида" створене приватним підприємством "Земля" (код ЄДРПОУ 30122528), місцезнаходження м. Ялта, Автономна республіка ''Крим", має статус юридичної особи та зареєстроване у Високопільському відділенні   Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції з 18.11.2003 року під № 536, як платник податків.

Проведеною працівниками Високопільського відділення Нововоронцовської МДПІ документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року (акт перевірки від 20.03.2006 року р. за № 12-23/30874631) встановлено, що  відповідачем-1 у листопаді 2005 року укладено усну угоду з відповідачем-2 про придбання у останнього дизельного пального згідно податкової накладної за № 28/11 від 18.11.2005          року на суму 31983 грн. 58 коп. Розрахунки за отримане дизельне пальне проведені відповідачем-1 готівковими грошовими коштами, в результаті проведених взаєморозрахунків відповідач-1 у відповідних періодах відніс 5330 грн. 60 коп. до податкового кредиту та 26652 грн. 98

коп. до складу валових витрат.

З  метою   підтвердження  проведення  фінансово-господарської  операції між відповідачами Високопільським відділенням Нововоронцовської МДПІ було направлено запити до ДПІ м. Херсона про проведення зустрічної  перевірки. Про факт встановлення взаємовідносин з суб'єктом господарської діяльності, що має ознаки фіктивності, позивачем направлено повідомлення до на Новокаховськиого відділу податкової міліції.

На зазначені запити до Нововоронцовської МДПІ надійшла відповідь про

те, що провести зустрічну перевірку неможливо у зв'язку з тим, що відповідач-2 ліквідованмй за рішенням суду. Згідно надісланої з ДПІ м. Херсона копії рішення суду, установчі документи про створення відповідача-2 визнано недійсними з моменту реєстрації, відмінено рішення про його державну реєстрацію, а також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ з моменту реєстрації підприємства у зв'язку з тим, що громадянин - засновник відповідача-2 підприємницькою діяльністю не

займається, а його документи використовують незнайомі йому особи з метою фіктивного

підприємництва і привласнення майна. У відповідіті до статті 35 Господарського

процесуального кодексу України, рішення суду з цивільних справ що набрало законної

сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, назву відповідача-2 у податкових накладних та відбитки печаток вказаного підприємства використовували невстановлені особи.

Оскільки, відповідач-2 із зазначеними у податкових накладних реквізитами

на час укладення спірного правочину не існував, його волевиявлення на укладання

правочинів з відповідачем-1 не було, а господарське зобов'язання було укладено та виконано невстановленими особами з використанням назви та відтиску печаток, які містять назву не існуючого підпрниємства - вказана угода є такою, що укладена з метою, що суперечать інтересам держави та суспільства і підлягає скасуванню на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського Кодексу України незалежно від часу укладення.

Крім того, у зазначених випадках невідомі особи, протиправно від імені не існуючого підприємства –відповідача-2 з використанням його атрибутів без фактичної реєстрації у якості дійсних суб'єктів підприємницької діяльності здійснювали цивільно-правові угоди у цілях отримання надприбутків при несплаті будь-яких податків, платежів до бюджету і їх діяльність явно спрямована на приховування від оподаткування доходів, що відповідно суперечить інтересам держави і суспільства.

При придбанні дизельного палива відповідачам-1 у не існуючого підприємства у відповідності до податкової накладної за № 28/11 від 18.11.2005 року, яка згідно п. 7.2.3. Закону України "Про податок на додану вартість" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, відповідач-1 набуває від'ємного значення по податку на додану вартість з подальшим відшкодуванням з Державного бюджету України суми в розмірі 5330 грн. 60коп., тому вищезазначені угоди є завідомо суперечними інтересам держави і суспільства так як укладені з метою набуття від'ємного значення по податку на додану вартість та подальшого отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету, що таким чином, руйнує систему оподаткування яка діє у встановленому законами України порядку в інтересах держави.

Таким чином, на думку прокурора, спірне господарське зобов'язання, є такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства, суперечить інтересам держави і суспільства та згідно ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України має бути визнане судом недійсним.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача повідомленого про час, дату та місце проведення засідання суду, на судове засідання не прибув.

Представник відповідача-1 в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву (відзиву на позовну заяву), пославшись на наступні обставини.

Прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в процесі

проведення зустрічної перевірки з метою підтвердження фінансово-господарської

операції між ДП "Атлантида" і відповідача-2 було встановлено, що згідно

рішення місцевого суду установчі документи про створення відповідача-2 визнано недійсними, скасовано державну реєстрацію підприємства.

Дочірнє підприємство "Атлантида" під час укладення угоди з відповідачем-2, на думку відповідача-1, не могло і не повинно було знати про вказане рішення місцевого суду, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок сторони за угодою перевіряти наявність реєстрації підприємства, з яким укладається ця угода.

Всього за період 2004-2005 р.р. у ДП "Атлантида" існували господарські взаємовідносини з 38 підприємствами, тому фізично неможливо перевірити дійсність реєстрації всіх контр-агентів.

На думку відповідача-1, при виконанні господарського зобов'язання всі документи первинного бухгалтерського обліку по господарській операції були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме:

- за отримане дизпаливо ДП "Атлантида" розрахувалося з відповідачем-2 готівковими коштами. При цьому Продавцем –відповідачем-2 було виписано квитанцію до прибуткового касового ордеру. Проведення розрахунку в готівковій формі було здійснено у відповідності до вимог Постанови НБУ від 15.12.2004 р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України";

- по факту виникнення податкових зобов'язань продавцем товару – відповідачем-2 було виписано податкову накладну, яка містила в собі всі необхідні реквізити, передбачені п. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Дро податок на додану вартість" в тому числі:

а) порядковий номер податкової накладної;

б)          дату виписування податкової накладної;

в)          повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи;

г)          податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)          місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

є) опис (номенклатура) товарів та їх кількість;

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)          ціну поставки без врахування податку;

з)          ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В зв'язку з тим, що відповідачем-2 всі документи по поставці дизпалива були оформлені належним чином, ДП "Атлантида" відповідно до п.п. 7.2.6, 7.4, 7.4.5, 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесла суму 5 330 грн 60 коп до податкового кредиту.

На квитанції до прибуткового касового ордеру та податковій накладній відповідача-2 були проставлені печатка з відповідними реквізитами продавця товару.

Як зазначає в своїй позовній заяві прокурор, "назву відповідача-2 у податковій накладній та відбиток печатки підприємства використовували невстановлені особи. Оскільки відповідача-2 із зазначеними у податкових накладних реквізитами на час укладення господарського зобов'язання не існувало, отже, і волевиявлення цього підприємства на укладення угоди з ДП "Атлантида" не було, а угода укладалась та виконувалась невстановленими особами з використанням назви та відтиску печаток, які містять назви не існуючого приватного підприємства - вказане господарське зобов'язання є таким, що укладене з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства і підлягає скасуванню на підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України..."

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, якщо воно не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним встановлені ст. 208 ГК України.

"Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін —у разі виконання зобов 'язання обома сторонами —в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов 'язанням, а у разі виконання зобов 'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також; все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. Уразі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави."

Таким чином, на думку відповідача-1, необхідною умовою для визнання господарського зобов'язання недійсним і стягнення всього одержаного за таким зобов'язанням в доход держави є навність наміру в обох сторін. Як стверджує відповідач-1, у дочірнього підприємства "Атлантида" був відсутній намір на вчинення угоди з метою, яка суперечить інтересам держави. Це підтверджується тим, що первинні бухгалтерські документи по господарській операції були оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, а також тим, що ДП "Атлантида" не знало і не повинно було знати про визнання установчих документів відповідача-2 недійсними.

Представник відповідача-2, повідомленого про час, дату та місце проведення засідання суду, на судове засідання не прибув, письмові заперечення проти позову до дня засідання суду не представив.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.09.06 р. до 27.09.06 р.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (їхніх представників), що прибули на судове засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд,                                              

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство "Атлантида" створене приватним підприємством "Земля" (код ЄДРПОУ 30122528), місцезнаходження м. Ялта, Автономна республіка ''Крим", має статус юридичної особи та зареєстроване у Високопільському відділенні   Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції з 18.11.2003 року під № 536, як платник податків.

Відповідачем-1 у листопаді 2005 року укладено усну угоду з відповідачем-2 про придбання у останнього дизельного пального згідно податкової накладної за № 28/11 від 18.11.2005          року на суму 31983 грн. 58 коп. Розрахунки за отримане дизельне пальне проведені відповідачем-1 готівковими грошовими коштами, в результаті проведених взаєморозрахунків відповідач-1 у відповідних періодах відніс 5330 грн. 60 коп. до податкового кредиту та 26652 грн. 98 коп. до складу валових витрат.

Рішенням місцевого суду Суворовського району міста Херсона від 09.02.04 р. установчі документи про створення відповідача-2 визнано недійсними з моменту реєстрації, відмінено рішення про його державну реєстрацію, а також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ з моменту реєстрації підприємства у зв'язку з тим, що  громадянин - засновник відповідача-2 підприємницькою діяльністю не займається, а його документи використовують незнайомі йому особи з метою фіктивного підприємництва і привласнення майна.

У зазначених випадках невідомі особи, протиправно від імені не існуючого підприємства –відповідача-2 з використанням його атрибутів без фактичної реєстрації у якості дійсних суб'єктів підприємницької діяльності здійснювали цивільно-правові угоди у цілях отримання надприбутків при несплаті будь-яких податків, платежів до бюджету і їх діяльність явно спрямована на приховування від оподаткування доходів, що відповідно суперечить інтересам держави і суспільства.

Оскільки, відповідач-2 із зазначеними у податкових накладних реквізитами

на час укладення спірного правочину не існував, його волевиявлення на укладання

правочинів з відповідачем-1 не було, а господарське зобов'язання було укладено та виконано невстановленими особами з використанням назви та відтиску печаток, які містять назву не існуючого підпрниємства - вказана угода є такою, що укладена з метою, що суперечать інтересам держави та суспільства і підлягає скасуванню на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського Кодексу України незалежно від часу укладення.

Дії відповідача-2, спрямовані на ухилення від оподаткування свідчать про необхідність визнання угоди недійсною. Прокурор у відповідності до наданих законодавством повноважень звернувся до суду за захистом порушеного права держави і суспільства, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978р., при визнанні угоди недійсною суд зобов'язаний застосувати наслідки передбачені ст. 49 ЦК УРСР. Таким чином, визнавши угоду недійсною, суд повинен зобов'язати сторони провести реституцію.

Як встановлено в ході судового засідання саме відповідач-2 мав умисел на укладення спірної угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Враховуючи, що відповідач-2 фактично відсутній, хоча і не виключений з ЄДРПОУ, і застосувати правові наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України неможливо, а відповідно і поновити порушене право позивача у вигляді сплати до бюджету податків та зборів з боку відповідача-2 (юридичної особи) неможливо, і само по собі визнання недійсною угоди не захищає і не відновлює право позивача, слід відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 у доход держави вартості товару, отриманого за спірними господарськими операціями.

Основним принципом судочинства є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом.

Таким чином, рішення суду, захищаючи інтереси одного суб'єкта, не може порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.

Частиною 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усів суб'єктів права власності і господарювання.

Як встановлено судом по справі, при укладанні спірних господарських зобов'язань, умисел на ухилення від оподаткування мав саме відповідач-2. Умислу з боку відповідача-1 не підтверджується. Відповідач-1 є добросовісним набувачем товару, отриманого за спірними господарськими зобов'язаннями.

В даному випадку, визнання господарського зобов'язання недійсним, позбавляє відповідача-1 права власності на придбані товари, що є порушенням ст. 41 Конституції України, яка гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідач-1, як добросовісний набувач, позбавляється права власності (володіти, користуватися і розпоряджатися) отриманими товарами і, відповідно, йому будуть завдані матеріальні збитки у вигляді подвійного (без наявності умислу) стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд на виняток із зазначених загальних правил все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави.

Отже, у якості винятку з правил щодо наслідків визнання угоди недійсною на підставі ст. 208 Господарського кодексу України, передбачено стягнення всього виконаного саме з сторони, яка мала умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

В даному випадку такою стороною є   саме відповідач-2, який фактично відсутній, хоча і зареєстрований у ЄДРПОУ.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як це зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи вищевикладене, у даних правовідносинах і при таких обставинах, що склалися по даній справі, застосування ст. 208 Господарського кодексу України в частині стягнення з відповідача-1 вартості товарно-матеріальних цінностей суперечить Конституції України, оскільки застосування наслідків, які встановлені ст. 208 Господарського кодексу України не тільки не поновлює прав позивача, а порушує гарантовані Конституцією права відповідача-1.

Отже, стягнення з відповідача-1 на користь державного бюджету України товарно-матеріальних цінностей, а у разі їх відсутності - еквівалента в грошовій сумі, є неможливим, тому позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 4  ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачем  здійсненні не були, а отже і з відповідачів не стягуються.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст.ст. 94, 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним господарське зобов'язання, укладене між Дочірнім підприємством "Атлантида" та ПП "АгроХімСинтез" про придбання у підприємства за готівку дизельного пального згідно податкової накладної за № 28/11 від 18.11.2005 року на суму 31983 грн. 58 коп.

3.          Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 до держбюджету України 31983грн.58коп. вартості товару за спірним правочином.

4.Постанова господарського суду набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

5.Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

           Суддя                                                                       Ю.В. Гридасов

Дата складення постанови  у  повному  

обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу

     адміністративного судочинства України                                                          "16" жовтня 2006 р.