Рішення

від 03.09.2011 по справі 17/5005/9896/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/5005/9896/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.11р.

Справа № 17/5005/9896/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС-Груп", м. Дніпропетровськ

про стягнення 71 646,83 грн.

Суддя  Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС-Груп" (далі - відповідач), у якому просить:

-          стягнути з відповідача на свою користь суму 56 286,00 грн. основного боргу, 3 602,30 грн. інфляційних, 10 341,84 грн. пені, 1 416,69 грн. 5% річних, а всього 71 646,83 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань;

-          розірвати договір № 764/10 від 09.09.10р. укладений між позивачем та відповідачем.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився. В той же час, позивач надав до матеріалів справи клопотання № 01-14/2601 від 18.08.11р., за змістом якого просить здійснити розгляд спору за його відсутності.

Відповідач не забезпечив присутність повноважного представника у призначеному судовому засіданні. Відзив на позов та документи на вимогу суду не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Згідно з Інформаційним листом ВГСУ від 13.08.08р. за № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ВГСУ від 10.12.02р. за № 75 (з подальшими змінами та доповненнями), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. При цьому, дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Між тим, не віднесено до повноважень господарських судів з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання підприємців –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, яка співпадає з адресою відповідача зазначеною у витязі з ЄДРПОУ станом на 17.08.11р. (а.с. 51).

При цьому, наведені положення в Роз'ясненні Президії ВАСУ від 18.09.97р. за               № 02-5/289 визначають, що особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про розгляд спору у судовому засіданні у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представників сторін, оскільки останні повідомлені про час та дату розгляду спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

        встановив:

09.09.2010 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) укладено договір № 764/10 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю товар виробничо-технічного призначення (обладнання –молотки біметалічні типу 08.33.857) згідно специфікацій до цієї угоди, а останній, в свою чергу, прийняти і оплатити товар на умовах визначених Договором.

Згідно з умовами п.п. 3.1, 4.1, 4.2 Договору ціна, умови (найменування, кількість, строки) та дата поставки товару обумовлюється сторонами у відповідній специфікації, яка є невід'ємною частиною цієї угоди.

За умовами п. 3 специфікацій № 2 та № 3 до Договору строк виготовлення спірного обладнання складає 45-ть календарних днів з моменту проведення попередньої оплати у розмірі 60% від вартості товару.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що на виконання умов Договору покупцем проведено попередню оплату в загальному розмірі 56 286,00 грн., з яких: сума 30 051,00 грн. перерахована продавцю 04.11.10р. по специфікації   № 2, згідно платіжного доручення № 3964; сума 26 235,00 грн. перерахована продавцю 11.11.10р. по специфікації № 3, згідно платіжного доручення № 3067.

Тоді як, станом на 24.06.11р. з матеріалів справи не вбачається належного виконання відповідачем взятих на себе Договірних зобов'язань, так як спірне обладнання у вищенаведені строки (по специфікації № 2 –19.12.10р.; по специфікації № 3 –26.12.10р.) не поставлено, а направлена позивачем в порядку досудового врегулювання спору претензія № 10-14/589 від 21.02.11р. з вимогою щодо повернення суми попередньої оплати - залишена продавцем без відповіді та задоволення, хоча згідно наявного у справі поштового повідомлення отримана останнім 02.03.11р.(а.с.19).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на умови Договору та встановлені обставини справи щодо строку поставки передплаченої в розмірі 60% вартості товару чи/або повернення спірної суми проведеної попередньої оплати, строк поставки та повернення передоплати є таким, що настав.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної поставки передплаченого спірного товару або повернення спірної суми передоплати, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Між тим, крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача суму        3 602,30 грн. інфляційних, 10 341,84 грн. пені, 1 416,69 грн. 5% річних.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за порушення строків поставки товару, визначених у специфікації, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, за кожний день прострочення.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство" здійснені позивачем нарахування розміру пені та інфляційних господарський суд задовольняє їх частково, а саме за період з січня по травень 2011 р.р. суму 3 105,03 грн. інфляційних, а також за період з 20.12.10р. по 23.06.11р. суму 10 285,55 грн. пені, тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

За умовами ч. 2 ст. 526 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. „Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” передбачено, що до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам  України.

Враховуючі зазначене, а також те, що приписами ст. 271 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, однак вказані документи ще не прийняті, при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів господарським судам, згідно роз'яснення Президії ВАСУ від 12.11.93 р. №01-6/1205 (із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 та Роз'ясненням Президії Вищого господарського суду  N 04-5/609 від 31.05.2002), необхідно керуватися Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№ П-6) та якістю (№ П-7), а також договором.

В силу положень наведених в п. 67 у Постанові Органів влади СРСР "Про затвердження положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій" від 25.07.1988 року за № 888, за користування безпідставно отриманими постачальником або покупцем грошовими коштами при розрахунках за продукцію винувата сторона сплачує іншій стороні за весь час користування 5% річних

Перевіривши долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок 5% річних господарський суд задовольняє його частково за період з 20.12.10р. по 23.06.11р. у загальній сумі 1 408,98 грн., а в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача щодо розірвання спірного Договору з огляду на наступне.

Пунктом 12.1. Договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі продажу.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач, допустивши прострочення виконання зобов'язання на значний термін, істотно порушив умови Договору.

Стаття 188 ГК України передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання  договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому, Верховним Судом України у Постанові від 17.06.08р. № 8/32пд з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.02р. у справі № 1-2/2002 (про судове врегулювання спорів) зазначається, що недотримання позивачем вимог частини другої ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (п. 2 листа Вищого господарського суду України від 13.08.08р.                  № 01-8/482).

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що позивачем доведено суду існування істотного порушення відповідачем умов Договору, господарський суд знаходить достатньо підстав для задоволення позовних вимог пов'язаних із розірванням спірного Договору купівлі-продажу.

Відповідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтями 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати, з  моменту  набрання рішенням законної сили, договір купівлі-продажу №764/10 від 09.09.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, к. 3; ЄДРПОУ 31076956) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС-Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 149; ЄДРПОУ 36206346)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС-Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 149; ЄДРПОУ 36206346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, к. 3; ЄДРПОУ 31076956) суму 56 286,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят шість грн. 00 коп.) основного боргу, 10 285,55 грн. (десять тисяч двісті вісімдесят п'ять грн. 55 коп.) пені, 1 408,98 грн. (одна тисяча чотириста вісім грн. 98 коп.) 5% річних, 3 105,03 грн. (три тисячі сто п'ять грн. 03 коп.) інфляційних, 795,85 грн. (сімсот дев'яносто п'ять грн. 85 коп.) державного мита, 234,15 грн. (двісті тридцять чотири грн. 15 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                  А.В. Суховаров