Рішення
від 14.07.2011 по справі 5015/2605/11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.11 Справа№ 5015/2605/11

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:

Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області (м. Львів)

до відповідача:

Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект»(м. Львів)

про :

стягнення 39 833 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 83 коп.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

ОСОБА_1 –представник (довіреність № 173-01-07 від 09.02.2011 р.)

Відповідача:

ОСОБА_2 –представник (довіреність б/н від 08.02.2011 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 16.05.2011 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2766 поступила позовна заява від Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області (м. Львів) до Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект»(м. Львів) про стягнення 39 833 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 83 коп.

Ухвалою суду від 18.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31.05.2011 р. В судовому засіданні 31.05.2011 р. оголошувалась перерва до 14.07.2011 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 31.05.2011 р. представник позивача подав до суду витребувані документи.

01.07.2011 р. до суду за вх. № 14777/11 від представника позивача поступило уточнення до позовної заяви в якому він зазначив, що вірна назва відповідача - Державне підприємство «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект».

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав, відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі, представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

11.07.2011 р. до суду за вх. № 15469/11 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву в якому він повністю визнав позовні вимоги та просить суд розстрочити сплату заборгованості терміном на один рік.

13.07.2011 р. до суду за вх. № 15766/11 від представника відповідача поступило клопотання в якому він просить суд розстрочити сплату заборгованості терміном на один рік.

Представник відповідача позов визнав повністю, просив суд розстрочити виконання рішення на один рік зі сплатою заборгованості рівними частинами.

Представник позивача заперечив клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на один рік.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.11.2009 р. між Державною інспекцію з карантину рослин по Львівській області (позивач) та Державним підприємством «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект»(відповідач) було укладено договір на оплату експлуатаційних витрат по утриманню приміщень № 1-11-09 (надалі –Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно умов Договору, позивач забезпечує теплопостачання в опалюваний період адміністративну будівлю загальною площею внутрішніх приміщень 3015,1 за адресою: м. Львів, вул. Вітовського, 18 (п. 1.1. Договору), а відповідач зобов’язується сплатити за цим договором позивачу плату за надані йому послуги на умовах викладених у цьому договорі (п. 1.2. Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору, відповідач зобов’язується оплачувати щомісячно в опалюваний період 59,4% від нарахованої суми позивачу за спожитий газ та його транспортування, який споживається котельнею, та використовується для обігріву нежитлових приміщень (п. 2.1. Договору). Відповідач зобов’язується щомісячно в опалюваний період оплачувати 59,4 % тарифних ставок опалювачів (операторів) позивача, з врахуванням нарахувань на їх заробітну плату (п. 2.2. Договору). Відповідач сплачує позивачу платежі, відповідно до Договору та виставленого рахунку щомісячно але не пізніше 15-го числа, шляхом перерахування сум в безготівковому порядку на його поточний рахунок (п. 2.4. Договору). Відповідач зобов’язується оплачувати щомісячно позивачу в опалюваний період вартість електричної енергії, що споживається котельнею позивача на обігрів нежитлових приміщень в розмірі 59,4 % з дати під’єднання електроенергії до лічильника інспекції (п. 2.5. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем щомісячно виставлялись відповідачу відповідні рахунки (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

В порушення умов Договору, відповідач оплати за надані послуги не провів.

Станом на час звернення з позовом до суду та день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 39 833 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 83 коп. Зазначена сума заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків від 12.04.2011 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) та визнана відповідачем у відзиві вх. № 15469/11 від 11.07.2011 р.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, позовні вимоги визнав повністю, просив суд розстрочити виконання рішення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і не господарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості не представив, відзиву на позов представив, позовні вимоги визнав повністю, просив суд розстрочити виконання рішення.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області (м. Львів) до Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект»(м. Львів) про стягнення 39 833 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 83 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.6 ст. 83 ГПК України суд вважає за можливе частково задоволити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення на шість місяців.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 605 від 12.05.2011 р. позивачем сплачено в сумі 398 (триста дев'яносто вісім) грн. 36 коп.

Згідно платіжного доручення № 601 від 12.05.2011 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покладаються на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області (м. Львів) до Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект»(м. Львів) про стягнення 39 833 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 83 коп. –задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект»(вул. Вітовського, буд. 18, м. Львів, 79011; код ЄДРПОУ 19168765) на користь Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області (юридична адреса: вул. Замарстинівська, буд. 49, м. Львів, 79058; фактична адреса: вул. Вітовського, буд. 18, м. Львів, 79011; код ЄДРПОУ 00483642) –39 833 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 83 коп. - боргу, 398 (триста дев'яносто вісім) грн. 36 коп.- державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виконання рішення на шість місяців:

липень

2011 р.