Рішення

від 29.08.2011 по справі 5015/3421/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.11                                                                                           Справа№ 5015/3421/11

Суддя Н.Березяк  при секретарі С.Маїк розглянула матеріали справи  

За позовом: Приватного підприємства „БВК Добробуд”, м. Львів.

До відповідача: Приватного підприємства „Еко-простір”, м. Львів.

Про стягнення 62 831,47 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з’явився.            

          Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

          Суть спору: Подано позов Приватним підприємством „БВК Добробуд” до відповідача Приватного підприємства „Еко-простір” про  стягнення 62 831,47 грн.

          Ухвалою суду від 23.06.11 р. прийнято дану позовну заяву та призначено розгляд справи на 03.08.11 р.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав наведених в ухвалах суду.

17.08.2011 року в судовому засіданні оглянуто оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

           Представник позивача у судовому засіданні 29.08.11 р. позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задоволити позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та поясненнях наданих у судових засіданнях.

          Відповідач у судове засідання 29.08.11 р. явки уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений ухвалами суду, які надсилалась стороні рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

          За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

 В судовому завданні 29.08.11 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

           Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

          16 липня 2008 року між ПП „БВК Добробут” (надалі Продавець) та ПП „Еко –простір” (надалі Покупець) було укладено Договір № 1 купівлі –продажу. За умовами даного договору  Продавець зобов”язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов”язується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору.

 Відповідно до п. 1.2 Договору, Продавець поставляє товар: цеглу керамічну в кількості, асортименті і по цінах, згідно накладних на момент відвантаження.

          На виконання умов договору Продавець поставив Покупцю протягом липня –грудня 2008 року товар згідно видаткових накладних (долучено до матеріалів справи а.с. 11-31) на загальну суму 190 825,56 грн.

          Обов’язком Покупця було прийняти товар та оплатити його вартість у терміни, встановлені Договором.

Згідно розділу 4 Договору „Порядок розрахунку” оплата за товар у відповідності з її ціною, вказаною у рахунках та/або накладних здійснюється Покупцем у формі повної попередньої оплати перерахунку належних коштів на поточний банківський рахунок Продавця. За усною згодою сторін можливі інші форми і види розрахунків, що не заборонені чинним законодавством. Порядок розрахунків, в тому числі здійснення розрахунку на умовах відстрочення платежу може бути змінено за додатковим погодженням Сторін. Якщо партія товару Покупцю відпущено без попередньої оплати, вона вважається, що поставлена на умовах відстрочення платежу. У випадку поставки товару на умовах відстрочення платежу п.4.4 Покупець зобов”язується здійснити оплату протягом 5-ти календарних днів з моменту  отримання відповідної партії товару (дата підписання відповідної накладної).

          Як вбачається з матеріалів справи, Покупцем частково оплачено поставлений товар в сумі 147 523,36 грн. з порушенням строків визначених договором, в зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 43 302,20 грн.

          Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок судом встановлено, що протягом періоду з 05.08.2008 року по 10.12.2008 року ПП „Еко-простір” було перераховано ТзОВ „БВК Добробут” кошти в сумі 147 523,36 грн.

          Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 1 від 16 липня 2008 року складає 43 302,20 грн.

За невиконання  договірних зобов’язань відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України  позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 3247,65 грн. та 16281,62 грн. інфляційних, які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

          Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.  

Згідно до ч.1. та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Продавець поставив Покупцю протягом липня – грудня 2008 року товар згідно видаткових накладних (а.с. 11-31) товар (цегла керамічна) на загальну суму 190 825,56 грн.

                  Відповідно до банківських виписок судом встановлено, що протягом періоду з 05.08.2008 року по 10.12.2008 року ПП „Еко-простір” було перераховано ТзОВ „БВК Добробут” кошти в сумі 147 523,36 грн.

          Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 1 від 16 липня 2008 року складає 43 302,20 грн.

Факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань встановлений судом, та по суті відповідачами не оспорений.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2. Договору  встановлено, що у випадку порушення Покупцем умов оплати товару, передбачений п. 4.5 даного Договору він зобов”язується сплатити Продавцеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати товару понад 45 календарних днів з моменту виникнення зобов”язання щодо опати партії товару (дата підписання відповідної накладної) він зобов”язується сплатити Продавцеві окрім суми боргу та пені, 3% річних від суми прострочення зобов”язання за весь період прострочення.

За період з 15.12.2008 року по 15.06.2011 року позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні в сумі 16281,62 грн., та три відсотки річних в сумі 3247,65 грн., які підлягають до стягнення частково.

Згідно проведеного перерахунку судом встановлено, що інфляційні за спірний період складають та підлягають до стягнення в сумі 12644,18 грн. , та три відсотки річних підлягають до стягнення в сумі 3245,87 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач в судове засідання доказів оплати боргу чи обґрунтованих заперечень суду не представив.

Враховуючи  відсутність доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань , суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення  частково в сумі 43 302,00 грн. –основного боргу, 12 644,18 грн. –інфляційних та 3 245,87 грн. –3 % річних..

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 591,92 грн. державного мита та 222,33 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 202, 509, 553, 554, 626, 692, 712 ЦК України, ст. ст.6,7,12, 33-35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Еко-простір” (79022, м. Львів, вул. Любінська, 91/в, кв. 26,  код ЄДРПОУ 35562908) на користь Приватного підприємства „БВК Добробуд” (79018,  м. Львів, вул. Стороженка, 25/б; код  ЄДРПОУ 33533147) –43 302,00 грн. –основного боргу, 12 644,18 грн. –інфляційних та 3 245,87 грн. –три відсотки річних , 591,92 грн. державного мита та 222,33 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні  решта частини позовних вимог.

4.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.          

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.08.2011 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.