2/17-1980-2011
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"04" серпня 2011 р. Справа № 2/17-1980-2011
За заявою Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області
про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Райшин” (67200, Одеська обл., Іванівський р-н, смт. Іванівка, вул. Новоселів, буд. 102, код 35713063).
Суддя Бахарєв Б.О.
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
Від заявника: не з'явився;
Від боржника: не з'явився.
Суть спору: про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.05.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Райшин”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалами господарського суду Одеської області від 07.06.2011 р., 05.07.2011 р. зобов'язано заявника надати докази вжиття заходів до отримання заборгованості в установчому законом порядку.
Заявник в засідання суду не з'явився, витребуваних доказів не надав, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про, що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення під розпис.
Враховуючи викладене господарський суд Одеської області розглядає справу за наявними документами.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив, наступне:
До господарського суду Одеської області звернулось Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Райшин”.
В своїй заяві Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області посилається на наявність заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю „Райшин” в сумі 412, 16 грн. та відсутність боржника за юридичною адресою.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Відповідно до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
За змістом приписів частин десятої статті 7 Закону кредитор має здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, і додати докази цього до своєї заяви.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано належних доказів вжиття необхідних заходів до стягнення заборгованості в установленому законом порядку, а саме доказів неможливості стягнення Державною виконавчою службою боргу, що робить неможливим встановлення факту неплатоспроможності товариства з обмеженою відповідальністю „Райшин”.
Для належного застосування судами норм законодавства про банкрутство та про можливість припинення порушеного провадження у справі про банкрутство з інших підстав, окрім тих, які передбачено статтею 40 Закону наголошується в частині 5 Рішення Конституційного суду України N 5-рп/2007 від 20.06.2007 року у справі N 1-14/2007 за конституційним зверненням ВАТ "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".
Вказана позиція викладена, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.32010р. по справі №Б-13/200.
Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд Одеської області припиняє провадження у справі.
Керуючись ч. 7 ст. 12 п., ч.1 ст. 40, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 68, п.11 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –
У Х В А Л И В:
1.Провадження у справі №2/17-1980-2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Райшин” (67200, Одеська обл., Іванівський р-н, смт. Іванівка, вул. Новоселів, буд. 102, код 35713063) –припинити.
2.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 24.05.2011 р.
Копію ухвали надіслати: заявнику, боржнику, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору Іванівської райдержадміністрації.
Суддя Бахарєв Б.О.
поштою
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 04.08.2011 |
Оприлюднено | 12.09.2011 |
Номер документу | 18111773 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Бахарєв Б.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні