Постанова

від 15.08.2011 по справі 2а-9305/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 15 серпня 2011 року           11:42           № 2а-9305/11/2670

 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря Сервачинської І.М., та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 5/10-021 від 10.01.2011 р.)

від відповідача: не з’явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні аміністративну справу  

за позовом

 Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сердолік"

про

 стягнення заборгованості у розмірі 108 258,49 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі –позивач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сердолік»(далі –відповідач, ТОВ «Сердолік») про стягнення заборгованості у розмірі 108 258,49 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судові засідання 19 липня, 01 серпня та 15 серпня 2011 року не з’являвся; належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ТОВ «Сердолік»(код за ЄДРПОУ 24368236) зареєстроване Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією 30.05.1996 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.06.2011року.

Як платника земельного податку відповідача було взято на облік до ДПІ у Святошинському районі м. Києва (за місцезнаходженням земельної ділянки).

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по земельному податку у розмірі 108 258,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2010 року № 0023751504/0, яким до відповідача було застосовано штраф у розмірі 3 126,38 грн. за платежем «земельний податок з юридичних осіб»за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 31263,80 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2010 року № 0023741504/0, яким до відповідача було застосовано штраф у розмірі 4 351,53 грн. за платежем «земельний податок з юридичних осіб»за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання  у розмірі 21 657,65 грн.;

  - самостійно поданого податкового розрахунку по земельному податку № 2800 від 27.08.2010 року за 2010 рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку у розмірі 105 478,38 грн. (по 8 789,86 грн. за кожен місяць).

Вказані вище податкові повідомлення-рішення № 0023751504/0 та № 0023741504/0 від 05 листопада 2010 року були надіслані відповідачу поштою, однак повернуті поштовим відділенням через неможливість вручення у зв’язку з чим були розміщені на дошці податкових оголошень, про що складено акт про розміщення податкових повідомлень-рішень на дощці оголошень № 26-15/02 від 30.11.2010 р.

Вказані вище суми податкових зобов’язань (нараховані згідно податкових повідомлень-рішень та самостійно визначені відповідачем у податковому розрахунку) не були погашені відповідачем в повному обсязі; станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача по земельному податку становить 82 700,57 гривень, що підтверджується витягом з облікової картки платника податків-відповідача.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»(чинного на момент виникнення податкових зобов’язань) вiд 03.07.1992 № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні  ділянки  державної  або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки  податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14 Закону).

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи те, що податкові зобов’язання відповідача виникли у 2010 році, коли був чинним Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі –Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні даної справи застосовують норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, 5.2.4 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобов’язання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

Доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку відповідачем суду не надано.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1. ст. 5 та пп. 5.2.1. п. 5.2. статті 5 Закону № 2181 податкові зобов’язання за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковим розрахунком є узгодженими, відповідно, у день отримання відповідачем вказаних повідомлень-рішень (до чого згідно пп. 6.2.4 Закону № 2181 прирівнюється розміщення на дошці податкових оголошень) та з дня подання відповідної податкової декларації. При цьому, податкові зобов’язання, самостійно визначені в податковій декларації, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають ( п. 5.1. Закону № 2181).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 зазначеної статті, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки вищевказані суми податкових зобов’язань не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, суми податкових зобов’язань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1. – 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкові повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкові повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/1314 від 08.09.2009 року на суму 8 425,29 грн. та другу податкову вимогу № 2/1564 від 29.10.2009 року на суму 43 371,39 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштою 22.09.2009 р. та вручені йому 11.11.2009 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові зобов’язання були погашені відповідачем частково –у розмірі 4 677 грн. 80 коп. за рахунок існуючої переплати.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір заборгованості відповідача становить 108 258,49 гривень (105 478,38 грн. + 7 457,91 грн. –4 677,80 грн. = 108 258,49 грн.).

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обов’язкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов’язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що опубліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов’язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності –шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 108 258,49 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сердолік» (код ЄДРПОУ 24368236, адреса, м. Київ, вул. Пухівська, 4) заборгованість у розмірі 108 258,49 гривень ( сто вісім тисяч двісті п’ятдесят вісім грн. 49 коп.) на користь Державного бюджету України (рахунок № 33218811700009, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077945, МФО 820019, код платежу 13050100).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                О.В. Патратій

Повний текст складено та підписано: 18 серпня 2011 року.