Постанова

від 11.08.2011 по справі 2а-9389/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11 серпня 2011 року           16:33           № 2а-9389/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін

від позивача –ОСОБА_1 (довіреність № 20768/9/10-209 від 08.12.2010 року),

від відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Київсоцбуд"

про

 стягнення заборгованості у розмірі 3 023 061,96 гривень

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова  інспекція у Печерському районі м. Києва (далі –позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київсоцбуд»(далі –відповідач, ТОВ «Київсоцбуд») про стягнення податкового боргу у розмірі 3 023 061,96 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвала про відкриття провадження по справі та повістки про виклик були направлені ТОВ «Київсоцбуд»за наявною в матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та відповідно ч. 4 ст. 33, до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважаються врученими.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судові засідання 25 липня та 11 серпня 2011 року відповідач не з’явився; належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київсоцбуд»(код за ЄДРПОУ 34539417) зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 17 серпня 2006  року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.07.2011 року.

Як платника земельного податку відповідача було взято на облік до ДПІ у Печерському районі м. Києва (за місцезнаходженням земельної ділянки).

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків та довідки обліковується заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб у розмірі 4 009 373,96 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, частину вищевказаної заборгованості (у розмірі 968 676,70 грн.) було примусово стягнуто на користь позивача на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2010 року по справі № 2а-5223/10/2670.

З урахуванням вищевказаного, позивач просить стягнути решту суми податкової заборгованості у розмірі 3 023 061,96 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- самостійно поданої декларації з орендної плати за земельні ділянки за 2010 рік № 35840 від 24.02.2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку у розмірі 2 432 849,00 грн. (по 202 737,42 грн. за кожен місяць);

- самостійно поданої декларації з орендної плати за земельні ділянки за 2011 рік № 3115 від 28.01.2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку у розмірі 2 432 849,00 грн. (по 202 737,42 грн. за кожен місяць).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»(чинного на момент виникнення податкових зобов’язань за 2010 рік) від 03.07.1992 № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні  ділянки  державної  або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки  податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14 Закону).

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи те, що податкове зобов’язання по сплаті за землю за 2010 рік виникло у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181 - III (далі –Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи в даній частині застосовують норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкове зобов’язання по платі за землю за 2010 рік є узгодженим з дня подання відповідної податкової декларації. При цьому, податкове зобов’язання, самостійно визначене в податковій декларації, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягає.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Оскільки вищевказані суми податкових зобов’язань не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми податкових зобов’язань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1. – 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкові повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкові повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/10005 від 06.11.2009 р. на суму 191 442,32 грн. та другу податкову вимогу № 2/830 від 29.01.2010 р. на суму 574 326,96 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштою, однак повернуті поштовим відділенням у зв’язку із неможливістю вручення, у зв’язку з чим розміщені податковим органом на дошці податкових оголошень, що підтверджується актами № 232/2 від 12.12.2009 року та № 14/2 від 29.01.2010 року.

Враховуючи те, що податкове зобов’язання по земельному податку за 2011 рік, самостійно визначене відповідачем у податковій декларації з плати за землю № 3115 від 28.01.2011 року, виникло після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, правовідносини в даній частині регулюються нормами вказаного Кодексу.

Відповідно п. 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПКУ передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПКУ податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень п. 57.3 ст. 57 та п. 58 ст. 58 Податкового кодексу України податкові зобов’язання, визначені у податковій декларації № 3115 від 28.01.2011 року, вважаються  узгодженими у день подання вказаної декларації.

Підпункт 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дає визначення, що податковий борг –це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Враховуючи те, що грошове зобов’язання по платі за землю за 2011 р., яке було самостійно узгоджене відповідачем, не було погашене протягом граничного строку, відповідно до Податкового кодексу України, воно визнається податковим боргом.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обов’язкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов’язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що опубліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов’язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності –шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 3 023 061,96 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київсоцбуд» (код за ЄДРПОУ 34539417, адреса: 04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 80-А) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 3 023 061,96 грн. (три мільйона двадцять три тисячі шістдесят одна гривня 96 коп., на рахунок № 33219812700007, одержувач: ВДК у Печерському районі  м. Києва, код 26077922 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                О.В. Патратій