Рішення

від 31.08.2011 по справі 5015/3871/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/3871/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.11                                                                                           Справа№ 5015/3871/11

За позовом: приватного підприємства "Зевс", м. Донецьк,

до відповідача:приватного підприємства "Бамаспецторг", м. Львів,

про: стягнення 9 670,80 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:не з'явився,

відповідача:не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Зевс" до приватного підприємства "Бамаспецторг" про стягнення 9 670,80 грн. Ухвалою від 12.07.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 27.07.2011 р. Розгляд справи відкладено на 31.08.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки напоїв №3Р-988/10 від 17.08.2010 р., не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 8 899,02 грн. Крім того, відповідачу нараховано 400,58 грн. пені, 293,67 грн. інфляційних втрат, 77,53 грн. –3% річних.

Відповідач в судове засідання 31.08.2011 року повторно не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи. Відповідач причин неприбуття в судове засідання не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки напоїв №3Р-988/10 від 17.08.2010 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставляти покупцеві (відповідач у справі) напої (надалі –товар) партіями відповідно до замовлень останнього, а покупець зобов'язується приймати товар і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на суму 8 899,02 грн., що підтверджується видатковою накладною №1ЗЛЛ010907 від 31.12.2010 р. та товарно-транспортною накладною від 31.12.2010 р. (серія 01 ААБЗ №412304).

Позивач скерував відповідачу вимогу від 10.02.2011 року №10-02/11-В, яка отримана відповідачем, про що свідчить підпис та печатка, які містяться на тексті вимоги.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 8 899,02 грн. Доказів погашення заборгованості в сумі 8 899,02 грн. відповідачем не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 4.3 Договору строк оплати за отриманий товар: 100% передоплати; відстрочення платежу на 14 календарних днів від дня прийняття товару покупцем. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обов'язку підтверджено, строк виконання зобов'язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов'язок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 8 899,02 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 6.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який стягується пеня від вартості неоплаченого товару, за кожний прострочення. З огляду на цю норму, вимоги позивача про стягнення з відповідача 400,58 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 293,67 грн. інфляційних втрат та 77,53 грн. –3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згядно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Бамаспецторг" (адреса: вулиця Кульпарківська, будинок 93, кімната 218, Франківський район, місто Львів, Львівська область, 79021; ідентифікаційний код 36828638) на користь приватного підприємства "Зевс" (адреса: вулиця Куйбишева, будинок 73, Куйбишевський район, місто Донецьк, Донецька область, 83102; ідентифікаційний код 31578034) 8 899,02 грн. боргу, 400,58 грн. пені, 293,67 грн. інфляційних втрат, 77,53 грн. – 3% річних, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2011 року.

               Суддя                                                                                             Рим Т.Я.