Рішення

від 01.09.2011 по справі 5021/2004/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/2004/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.11           Справа № 5021/2004/2011.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанська будівельно-інвестиційна група», м. Суми

до відповідачів: 1. Спільного підприємства «Буринський овочесушильний завод» в особі ліквідатора Гайдукова Сергія Петровича, м. Суми

2.Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносплав», м. Суми

про визнання права власності на нежитлове приміщення

                                                                                                      СУДДЯ  КІЯШКО В.І.

За участю представників сторін:

від позивача – Філіпов О.Б.

від 1-го відповідача – Гайдуков С.П.

від 2-го відповідача – Крец І.О.

при секретарі судового засідання – Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач просить суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення під літерою Н-1, загальною площею 60,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Буринь, вул. Лермонтова 5.

Перший відповідач письмового відзиву на позов не подав, але в судовому засіданні, яке відбулося 01.09.2011р., усно пояснив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д, в якому останній позовні вимоги визнає в повному обсязі та зазначає, що 20.07.2004р. між ТОВ «Техносплав» та СП «Буринський овочесушильний завод» в особі ліквідатора Гайдукова С.П. було укладено договір купівлі-продажу № 20/07-04, предметом якого є нежитлове приміщення - конюшня під літерою Н-1, розміщене за адресою м. Буринь, вул. Лермонтова, 5, який не був нотаріально посвідчений, а 08.11.2009р. між другим відповідачем та позивачем був укладений договір купівлі-продажу № 08/11 вказаного нежитлового приміщення. Сторони умови даного договору виконали в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.   

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази по справі, суд      

ВСТАНОВИВ:

20.07.2004р між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносплав» та Спільним підприємством «Буринський овочесушильний завод» в особі ліквідатора Гайдукова С.П. було укладено договір купівлі-продажу № 20/07-04, відповідно до якого перший відповідач продав, а другий відповідач придбав нежитлове приміщення - конюшню під літерою Н-1, розміщене за адресою: м. Буринь, вул. Лермонтова, 5, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 20.07.2004р., копія якого приєднана до матеріалів справи, а оригінал досліджено судом у судовому засіданні.

08.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносплав» та позивачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 08/11, а саме: нежитлове приміщення під літерою Н-1, загальною площею 60,9 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Буринь, вул. Лермонтова, 5.

На виконання вимог вказаного договору позивачем було сплачено грошові кошти в сумі 2000 грн. в касу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносплав», що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 08/11 від 08.11.2009р., оригінал якої було надано суду на огляд, а копію приєднано до матеріалів справи.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що вказаний договір виконано сторонами в повному обсязі, зокрема, грошові кошти в сумі 2000 грн. в оплату вартості нежитлового приміщення за вказаним договором позивачем сплачено, а другим відповідачем передано останньому ключі від вищезазначеного нежитлового приміщення, але договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 08/11 від 08.11.2009р. не було нотаріально посвідчено у відповідності до вимог ст. 657 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Позивач у справі звернувся до БТІ м. Буринь, щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення під літерою Н-1, загальною площею 60,9 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Буринь, вул. Лермонтова, 5, на що отримав відмову у зв'язку з тим, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанська будівельно-інвестиційна група» не має відповідні правовстановлюючі документи оформлені належним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а відповідно до ст. 320 цього ж Кодексу, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 328 Цивільного Кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач набув право власності на спірне нерухоме майно на законних на те підставах, а саме: на підставі договору купівлі-продажу № 08/11 від 08.11.2009р., який виконано сторонами в повному обсязі, що також визнається і другим відповідачем у даній справі.

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги вищевикладені фактичні обставини, та виходячи з норм цивільного законодавства, що регламентують здійснення права власності та його захисту, а також норм господарського законодавства щодо захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, суд вважає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між позивачем та другим відповідачем у справі, виконаний ними в повному обсязі, а право власності позивача на спірне нерухоме майно набуте ним на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із договору купівлі-продажу № 08/11 від 08.11.2009р., жодним чином не порушує прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі держави та відповідачів у даній справі, тому, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу  України,  суд -            

                                                ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанська будівельно-інвестиційна група» (м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 7, кв. 14, код 36438062) право власності на нежитлове приміщення під літерою Н-1, загальною площею 60,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Буринь, вул. Лермонтова 5.

СУДДЯ                                                                                                   КІЯШКО В.І.