Рішення

від 29.08.2011 по справі 5023/6942/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/6942/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р.                                                            Справа № 5023/6942/11

вх. № 6942/11

Суддя господарського суду Буракова А.М. 

при секретарі судового засідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не  з"явився,

3-ї особи < Текст > відповідача - не з"явився, 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Підприємства "Палац Праці" об'єднання профспілок Харківської області, м. Харків   3-я особа < Текст > 

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Константа", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Палац Праці" об'єднання профспілок Харківської області, м. Харків  (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області  з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Константа", м. Харків  на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень № 43-2008, укладеним між сторонами 17.11.2008 р. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 4446,17 грн., з яких: 4011,26 грн. –основний борг, 96,91 грн. –пеня за прострочення платежів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині повної оплати за оренду приміщень. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області  від 18.08.2011 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 29.08.2011 року о 12:30 годині.

До господарського суду Харківської області 23.08.2011 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.16191), відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання  був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102208776265.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області повернулась ухвала від 18.08.2011 року про порушення провадження у справі, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України   місцезнаходження відповідача є таким: 61174, м. Харків, вул.Архітекторів, буд. 28, кв.66.

Відповідно до вимог  частин 1, 3  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців",  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі   №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу,  наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої  кореспонденції, повернуті  органами зв'язку з позначками  “адресат  вибув”,  “адресат  відсутній" і  т.  п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового  процесу  про  вчинення   цим   судом   певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.  

17.11.2008 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди № 43-2008. згідно п.1.1 якого та акту прийму приміщень від 17.11.2008 р.. Відповідач здійснював користування приміщеннями № 63-11, загальною площею 23,0 кв.м, розташованими на 3-му поверсі, 6-го під'їзду будинку Палацу Праці за адресою м. Харків, мн. Конституції, № 1.

Строк дії договору визначений сторонами у п. 6 договору до 31.10.2009 р.

Згідно Додаткові угоді № 1 від 30.10.2009 р. строк Договору було подовжено до 31.10.2010 р. Згідно Додатковій угоді № 2 від 29.10.2010 р. строк договору було подовжено до 30.11.2010 р.

Після спливу строку договору орендар повернув приміщення орендодавцеві з підписанням відповідного акту прийому-передачі приміщень від 30.11.2010 р.

Факт здійснення Орендарем користування орендованими приміщеннями підтверджується Актами прийому-передачі від 17.11.2008 р. та від 30.11.2010 р.

Відповідно до п. 3.1 - 3.6 договору відповідач зобов'язаний не пізніше 10 числа кожного поточного місяця перераховувати позивачу  орендну плату з урахуванням індексу інфляції за кожний поточний місяць.

Однак в порушення умов договору відповідач не вносив орендну плату в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, яка  за період з 11.10.2010 р. по 30.11.2010 року складає  4011.26 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та  юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.   

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у ому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із засобів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання  на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а   згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно  з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач  не сплатив 4011,26 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі  є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно  вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди  №  43-2008 від 17.11.2008 р. у сумі 4011,26грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 4011,26 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п.п. 4.1 - 4.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки платежів, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2  статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 96,91 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст.  175, 179, 180, 188, 189, 190, 193, 197, 198, 199, 203, 216-218, 222, 224, 226, 229, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -     < Текст > 

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання (вх.16191) про відкладення розгляду справи - відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСК Константа" (61174, м. Харків, вул. Архітекторів. 28 кв.66, код ЄДРПОУ-35589280) на користь Підприємство "Палац праці" Об'єднання профспілок Харківської області (61003, м. Харків, мн. Конституції, 1, під. З, пов. 5.,П/р 26005036215700 в АТ „УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30238257) 4011,26 грн. основного боргу; 96,91 грн. пені за прострочення платежів; 102,00 грн. сплаченого держмита та 236,00 грн.витрат  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/6942/11 складено та підписано 30.08.2011 року.