Рішення

від 15.08.2011 по справі 37/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.08.11 р.                                                                                 Справа № 37/195                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон", м. Севастополь АР Крим, ідентифікаційний код 20711909

до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харцизьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення за договором оренди нерухомого майна №681 від 25.10.2010р. заборгованості в розмірі 19134,91грн. та пені в розмірі 792,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача  – не з’явився;          

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

У судовому засіданні 15.08.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон", м. Севастополь АР Крим (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду м. Севастополя  з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харцизьк (далі – Відповідач) про стягнення за договором оренди нерухомого майна №681 від 25.10.2010р. заборгованості в розмірі 19134,91грн. та пені в розмірі 792,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди нерухомого майна №681 від 25.10.2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість, яка включає в себе орендну плату, та технічне обслуговування за період з грудня 2010р. по червень 2011р., та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №681 від 25.10.2010р. з додатками, розрахунок суми боргу та штрафних санкцій, право установчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги ст.ст. 18, 19 Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 188, 193 Господарського кодексу України,  та ст.ст. 327,  761 Цивільного кодексу України.  

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 20.07.2011р. матеріали позовної заяви передано на розгляд до господарського суду Донецької області за територіальною підсудністю.

Позивач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, в судові засідання протягом розгляду справи не з’являвся, про підстави неявки суду не повідомив, жодних документів, витребуваних ухвалами суду не надав, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію від 17.05.1997р. (а.с.18).

Обізнаність Позивача про судовий розгляд  підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.26).

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, в судові засідання протягом розгляду справи не з’являвся, про підстави неявки суду не повідомив, жодних документів, витребуваних ухвалами суду не надав, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.07.2011р. (а.с.22).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених представників сторін та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає таку кваліфікацію та не є перешкодою (з огляду на повноту зібраних документів) для вирішення спору у розумінні ст. 77 Кодексу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2010р. між Комунальним підприємством Севастопольської міської ради "Аррікон", м. Севастополь АР Крим (Орендодавець) та Фізичної особи - підприємцем ОСОБА_1, м. Харцизьк (Орендар) підписаний договір оренди нерухомого майна №681 (а.с.а.с.12,15), згідно п.п. 1.1., 1.2, 7.1 якого Орендодавець на підставі Рішення міської комісії з оренди комунального майна – конкурсної комісії протокол №11(11)-10 від 28.09.2010р. та наказом голови ФКІ №1565 від 29.09.2010р. передає, а Орендар приймає в оренду майно – вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 210,60кв.м. (в т.ч. основні приміщення – 165,5кв.м., сходові клітини – І-18,5кв.м., ІІІ-26,6кв.м.), розташовані в окремо вбудованій будівлі за адресою: м. Севастополь, вул. Новикова, 10-Г, та знаходиться на балансі КП СГС „Аррикон” (далі – балансоутримувач), вартість якого складає, згідно до незалежної оцінки станом на 31.08.2009р. – 372660,00грн., без ПДВ та актуалізації незалежної оцінки від31.08.2010р. – 428680,00грн. без ПДВ, для розміщення офісу, на період до 29.09.2015р.

За змістом п. 2.1. договору передача об’єкта оренди не тягне за собою передачі Орендарю права власності на даний об’єкт.

Відповідно до умов розділу 3 договору оренди на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 13.03.2007р. №1617, у розмірі на дату підписання договору оренди 3100,00грн. в т.ч. ПДВ – 20%, за технічне обслуговування об’єкта оренди в розмірі 12,64грн., в т.ч. ПДВ-20% (о,06грн. х 210,60кв.м.) щомісячно до 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Положеннями п. 4.4.3 договору своєчасність та повнота сплати орендних платежів, комінальних послуг та експлуатаційних послуг віднесено до обов’язку Орендаря.

25.10.2010р. об’єкт оренди був переданий Позивачем Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.13), проте договір оренди не був посвідчений нотаріально як це передбачено  п. 4.4.1. договору.

У зв’язку з не оплатою Відповідачем визначених договором платежів (орендної плати, плати за технічне обслуговування) за період з грудня 2010р. по червень 2011р., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи також покладення судових витрат на Відповідача.

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості (з урахуванням всіх  її складових), що зумовлено приписами ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, адже вимоги є однорідними та пов’язаними підставами виникнення та поданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань по сплаті орендної плати, плати за технічне обслуговування за договором оренди і застування наслідків їх порушення у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Зважаючи на статус сторін, приналежність об’єкту оренди та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог, суб’єктивні права та інтереси, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються на договорі оренди №681  нерухомого майна від 25.10.2010р.

Оскільки згідно ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір є видом правочину, він (договір) має відповідати загальним вимогам чинності правочину, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, у тому числі – щодо вчинення у формі, встановленій законом, що узгоджується із ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що ані Господарський кодекс України, ані Закон України „Про оренду державного та комунального майна” не містять спеціальних норм про форму договору оренди, а ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачає можливість у такому випадку застосування положень саме Цивільного кодексу України, оцінка дотримання вимог щодо форми договору оренди від 25.06.2005р. здійснюється судом саме в контексті положень останнього законодавчого акту. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 1 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, згідно якої (позиції) співвідношення спеціального та загального положення з точки зору пріоритетності застосування визначається не за змістом нормативно-правового акту в цілому, а за змістом конкретних норм.  

Як встановлено судом, предметом оренди за договором №681  від 25.10.2010р. є нежитлове приміщення – частина відповідної будівлі.

Згадана природа об’єкту  оренди у сукупності із передбаченим у п. 9.1. договору строком орендних правовідносин – більше одного року – відповідно до ст. ст. 793 та 794 Цивільного кодексу України в редакції, що діяли на момент підписання договору, вимагала нотаріального посвідчення договору і його державну реєстрацію, про що безпосередньо зазначено і в п. 4.4.1. договору.  

Обов’язковість нотаріального посвідчення правочину та його державної реєстрації у передбачених законом випадках встановлена приписами ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210  Цивільного кодексу України відповідно. Висновок суду щодо необхідності застосування означених норм до орендних правовідносин, на які розповсюджується Закон України „Про оренду державного та комунального майна”, узгоджується із аналогічною позицію з цього приводу Верховного Суду України, викладеною в постанові від 09.09.2008р. (а.с.а.с. 31-36).

У світлі викладеного суд вважає за необхідне наголосити, що загальне положення ч. 1 ст. 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, з якого випливає письмова форма договору оренди, лише кореспондується із встановленим ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України загальними вимогами щодо форми договору господарюючих суб’єктів і не може вважатися спеціальним приписом відносно форми договору оренди, який (припис) виключає необхідність дотримання вказаних вище положень Цивільного кодексу України.

Між тим, судом встановлено що, всупереч наведених приписів, договір оренди №681 від 25.10.2010р. укладений в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчувався, а, відтак, з огляду на п. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004р. № 671, згідно якого державна реєстрація правочину об’єктивно не може бути здійснена раніше його нотаріального посвідчення – державне реєстрація відносно нього не провадилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору зумовлює його нікчемність, тобто недійсність в силу закону у розумінні ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, унеможливлює його (договору) правомірність. Кваліфікації розглядуваного договору оренди як нікчемного враховує тотожну позицію з цього приводу Верховного Суду України, наведену в постанові від 02.09.2008р. № 25-16/394-06-10570 (а.с.а.с.26-30).

В контексті приписів ст. 217 Цивільного кодексу України, що запроваджують загальне правило про те, що  недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, суд вважає за необхідне зазначити, що нікчемність має розповсюджуватися на весь договір оренди від 25.10.2010р., оскільки вимога щодо форми стосується його  в цілому.  

Відтак, суд дійшов висновку, що укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нерухомого майна №681 від 25.10.2010р. є нікчемним.

Приймаючи до уваги, що за змістом ст. 216 Цивільного кодексу України нікчемний договір не створює жодних передбачених його умовами наслідків, а отже – не є правоутворюючим чинником (юридичним фактом) виникнення у сторін кореспондуючих прав та обов’язків, Позивач  та Відповідач не набували статусу кредитора і боржника відповідно  за грошовими зобов’язаннями, передбаченими умовами договору оренди від 25.10.2010р.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України договір оренди є нікчемним з моменту його вчинення. Висновок суду щодо моменту нікчемності договору оренди кореспондується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211.

Відсутність належних правових підстав для виникнення грошових зобов’язань у Відповідача зумовлює об’єктивну відсутність у Позивача прав вимагати їх примусового виконання, і неможливість порушення Відповідачем зазначених відсутніх прав, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволенні позову щодо заявлених вимог.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявності у позивача певного суб’єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб’єктивного права відносно грошових вимог, що має бути захищене шляхом задоволення вимог цього позову, та об’єктивну неможливість здійснення з боку Відповідача порушення такого відсутнього права.  

При цьому, обставини щодо здійснення фактичного користування майном з боку Відповідача жодною мірою не впливає на приведені вище висновки суду, адже вимог про захист майнових прав/інтересів, зумовлених таким використанням, в контексті приписів глави 83 Цивільного кодексу України, в межах цієї справи не заявлено.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон", м. Севастополь АР Крим (ідентифікаційний код 20711909) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харцизьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення за договором оренди нерухомого майна №681 від 25.10.2010р. заборгованості в розмірі 19134,91грн. та пені в розмірі 792,00грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.08.2011р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя                                                               Попков Д.О.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >