Рішення

від 23.08.2011 по справі 40/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/270

23.08.11

За позовом   Відкритого акціонерного товариства Бориспільське підприємство «Райагрохім»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»     

про                 стягнення заборгованості 30 527,32 грн

         Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:     ОСОБА_1. –за довіреністю № 16 від 02.03.2011 р.

                            ОСОБА_2.  –за довіреністю № 7 від 05.01.2011 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 23.08.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Бориспільське підприємство «Райагрохім»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»про стягнення заборгованості 30 527,32 грн.

В  обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду відкритої розвантажувальної площадки відповідно до договору №01.09/08 тимчасового користування відкритою розвантажувальною площадкою (оренди) від 01.09.08 р. Внаслідок чого  у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 30 527,32 грн, з них 30 232 грн - сума основного боргу, 295,32 грн - пеня.

Ухвалою суду від 18.07.11 порушено провадження у справі №40/270 та призначено до розгляду на 04.08.11.

04.08.2011 службою діловодства суду зареєстроване клопотання представника відповідача про відкладення та заява, що спір між тими сторонами і про той же предмет спору уже вирішувався судом та надав копію рішення у справі № 36/168 від 06.06.2011 р. за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське  підприємство «Райагрохім»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»30 232,00 грн  заборгованості по орендній платі, 256,80 грн пені.

Ухвалою суду від 04.08.11 розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача до 18.08.11.

У судовому засіданні 18.08.11 оголошувалась перерва до 23.03.11 за клопотанням відповідача.

22.03.11 представник відповідач подав через загальний відділ діловодства клопотання про належне повідомлення відповідача про час та дату наступного судового слухання та не розглядати справу без належного повідомлення відповідача.

У судовому засіданні 23.03.11 представники позивача заперечували проти вказаного клопотання, зазначивши при цьому, що воно є необґрунтоване та просив суд розглядати справу по суті в порядку ст. 75 ГПК України.

У матеріалах справи наявні докази про належне повідомлення представника відповідача про час та дату слухання справи № 40/270, оскільки у судовому засіданні 18.08.11 оголошувалась перерва до 23.08.11, про що сторони розписалися у відповідній розписці, що відображено у протоколі від 18.08.11.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01 вересня 2008 р. між відкритим акціонерним товариством  Бориспільське підприємство «Райагрохім»(далі – позивач, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «БМК»(далі –відповідач, орендар) укладено договір № 01.09/08 тимчасового користування відкритою розвантажувальною площадкою (оренди) (далі –  Договір), за умовами якого позивач передав а відповідач прийняв в тимчасове платне користування відкриту розвантажувальну площадку площею 10 000 м2, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 9А.

За умовами п. 1.6 Договору розмір плати за тимчасове користування відкритою розвантажувальною площадкою зазначається в «Протоколі узгодження договірної ціни».

Відповідно до п. 1.8 Договору відповідач зобов’язався здійснювати не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного поточного місяця відповідно до виставлених рахунків-фактур на поточний рахунок позивача.

Згідно п.1 Протоколу узгодження договірної ціни до Договору № 01.09/08 від 01.09.2008 р. тимчасового користування відкритою розважальною площадкою від 01.04.2010 року – договірна ціна за користування об’єктом оренди становить 15 116,00  грн за місяць.

Протокол узгодження договірної ціни по Договору № 01.09/08 від 01.09.2008 р. діє з 01.04.2010 р. по 31.07.2011 р.

За доводами позивача, відповідач зобов’язання за Договором щодо проведення розрахунку належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р. в розмірі  30 232 грн та за несвоєчасне виконання зобов‘язань позивачем нарахована пеня в розмірі 295,32  грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо здійснення орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості, яка за період з 01 червня 2011 року по 31 липня 2011 року  становить 30 232,00 грн за договорами оренди (15 116,00 грн - згідно рахунку фактури № СФ-0000283 та акта № ОУ-0000282 від 01.06.2011 р. та 15 116,00 грн - згідно рахунку фактури № СФ-0000330 та акта № ОУ-0000327 від 01.07.2011 р.)

Позивачем на виконання вимог умов договору, рахунки-фактури направлялися на адресу відповідача, про що свідчать докази наявні у матеріалах справи, зокрема рахунок-фактур № СФ-0000283 від 01.06.2011 був направлений 01.06.2011 р. та рахунок-фактура № СФ-0000330  від 01.07.2011 р. –направлений 01.07.2011 р.

Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості у відповідача в сумі 30 232,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 295,32  грн –пені, що розрахований з 06.06.2011р. по 13.07.2011 р., суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 612 ЦК України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 547 ЦК України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до  п. 5.2 Договору  за несвоєчасну сплату за тимчасове користування відкритою розвантажувальною площадкою орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача, який приймається судом як вірний, до стягнення за Договором підлягає 295,32 грн - пені.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Доводи відповідача не беруться судом до уваги, оскільки в рішенні № 36/168 від 06.06.2011 р. вирішено спір про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 01.09/08 від 01.09.2008 р. тимчасового користування відкритою розважальною площадкою за період з квітня 2011 р. по травень 2011 р., в той час як у справі № 40/270 стягується заборгованість за інший період: червень-липень 2011 р.

Інших доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України на спростування позовних вимог, відповідачем не надано суду.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»(01025, м. Київ, Володимирська, 9, кв. 45, код 21492190) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь відкритого акціонерного товариства Бориспільське підприємство «Райагрохім»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Новопрорізна, буд. 8-А, код 05489336) 30 232 (тридцять тисяч двісті тридцять дві) грн 00 коп. - основного  боргу, 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн 32 коп. -  пені,  305 (триста п’ять грн) 27 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                              Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 23.08.2011 р.