Рішення

від 17.08.2011 по справі 61/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

61/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  61/365

17.08.11

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональнітелекомунікації»

до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейпорт»

про: стягнення заборгованості –40 541 грн. 20 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники

Позивача:не з'явився

Відповідача:не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейпорт»про стягнення заборгованості –40 541 грн. 20 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 порушено провадження у справі № 61/365, розгляд справи призначено на 03.08.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 17.08.2011.

В судове засіданні 17.08.2011 представник позивача не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними в справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання 17.08.2011 не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень, однак відповідач своїм правом не скористався.

У судовому засіданні 17.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»(Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пейпорт»(Агент) було укладено договір № П/441/145 від 01.09.2010 (надалі –Договір), відповідно до п.2.1 якого Оператор зобов'язується передати у власність Агента Масив електронних одиниць, а Агент  зобов'язується прийняти такий Масив електронних одиниць та оплатити його повну вартість в обсязі та у строк, які обумовлені Договором. Масив електронних одиниць приймається Агентом з метою подальшої його реалізації Абонентоам Оператора на умовах визначених Договором.

Сторонами обумовлено, що за реалізацію Агентом Абонентам придбаного в Оператора Масиву електронних одиниць Оператор виплачуватиме Агенту винагороду в розмірі, зазначеному в п. 4.2. даного Договору (п. 2.3).

Відповідно до п. 4.2. Договору, винагорода у розмірі 3 % від загального обсягу реалізованого Масиву електронних одиниць за звітний період, виплачується Оператором Агенту протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг Агента (Додаток № 2). Оригінал Акту наданих послуг надається Агентом Оператору протягом 10 календарних днів після закінчення звітного періоду.

Відповідно до п. 3.4.5 Договору, Агент зобов'язаний здійснити оплату за кожну окрему партію Масиву електронних одиниць на умовах 100% передоплати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв Масив електронних одиниць, що підтверджується актами приймання-передачі № 201009/1 від 30.09.2010 та № 201020/1 від 31.10.2010.

Також актами приймання-передачі наданих послуг Агента від 30.09.2010 та від 31.10.2010 підтверджується факт надання Відповідачем послуг та встановлена винагорода за надані послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача вищезазначену встановлену винагороду, що підтверджується актами про залік взаємних вимог та карткою по рахунку та наданими в судовому засіданні для огляду платіжними дорученнями.

Позивач 09.11.2010 направив на адресу відповідача претензію № 3182/21 з вимогою сплатити заборгованість за Масив електронних одиниць, які були прийняті відповідачем на підставі Акту прийому-передачі № 201010/1 від 31.10.2010, яка склала 40 541 грн. 20 коп.

Відповідач у відповідь на претензію позивача надіслав лист № 36 від 10.11.2010 про визнання заборгованості у зазначеному позивачем розмірі.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи, відповідач у відповідності до п. 3.4.5 сплатив лише частину вартості Масиву електронних одиниць, які були передані відповідачеві згідно актів приймання-передачі, що підтверджується банківською випискою та визнаною відповідачем претензією.  

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 40 541 грн. 20 коп.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не  можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідач не довів сплату ним заборгованості, та  станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 541 грн. 20 коп.  і підлягає задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейпорт» (01021, м. Київ, вул. Липська, 10; код 36521134) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»(65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100; код 30109015)  40 541 (сорок тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 20 коп. основного боргу, 405 (чотириста п'ять) грн. 41 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко

Дата підписання рішення: 22.08.2011