Рішення

від 01.06.2006 по справі 17/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

вул.Шевченка

16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

01 червня 2006 р.  

Справа № 17/83  

За позовом:

Товариства з обмеженою

відповідальністю “Корона ЛТД”, 

м.Коломия, вул.Привокзальна, 2

до відповідача:

Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення

2931 грн.17 коп.

Суддя  Неверовська Л.М.

При секретарі судового засідання

Нестеренко А.В.

Представники:

Від позивача:

Рибалкіна Т.Д. - юрисконсульт

(довіреність №54 від 26.04.2006 р.)

Від відповідача:

ОСОБА_1 - підприємець, ОСОБА_2 -

представник (довіреність від 06.05.2006 р.)

В засіданні приймали участь:

Суть спору: заявлено

позов про стягнення 2711 грн.

          В зв»язку з неправильним визначенням

ціни позову позивачем, відповідно до ст.55 ГПК України, ціна позову визначена

судом і становить 2920 грн. 17 коп., в тому числі 1300 грн. основного боргу,

354 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 81 грн. 63 коп. річних, 974 грн. 64

коп.  пені відповідно до п.5.1 договору,

220 грн. матеріальної шкоди, що полягає у понесених судових витратах по сплаті

держмита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесупри

розгляді справи №3/138 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

“Корона ЛТД”до Підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1300 грн. основного боргу та

1084 грн. штрафних нарахувань, який ухвалою суду від 06.10.2005 р. залишено без

розгляду відповідно до п.5 ст.81 ГПК України.

          Заявою №74 від 18.05.2006 р., позивач

зменшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 1300 грн. основного

боргу, 352 грн. 30 коп. інфляційних втрат за період з 01.12.2003 р. по

31.03.2006 р., 87 грн. 72 коп. річних за період з 01.12.2003 р. по 31.03.2006

р., 331 грн. 86 коп. пені за період з 01.12.2003 р. по 31.05.2005 р. відповідно

до п.5.1 договору, 220 грн. матеріальної шкоди, що полягає у понесених судових

витратах по сплаті держмита і послуг інформаційно-технічного забезпечення

судового процесу при розгляді справи №3/138. 

Вказана заява прийнята судом на підставі ст.22 ГПК України.

Відповідач  проти позову заперечив, посилаючись на  те, що позивачем не в повному обсязі було

здійснено попередню оплату, з порушенням розміру встановленого п.2.2 договору.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

          Між сторонами у даній справі укладено

договір №34-т від 30.09.2003 р., вказаний договір за своєю правовою природою є

договором підряду. Відповідно до п.1.1 договору відповідач взяв на себе

зобов”язання по виконанню робіт на доставку і монтаж комплекту столярних

виробів згідно із додатком №1 до договору. Загальна вартість робіт  становить 6651 грн. 90 коп. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору позивач зобов”язався провести оплату в розмірі не

менше 20%. Пунктом 3.1 встановлений термін виконання робіт -40 днів з моменту

внесення попередньої оплати.

          Позивач платіжним дорученням №2631

від 03.10.2003 р. здійсним попередню оплату в сумі 1300 грн., що становить

19,54%. Відтак, відповідач не приступив до виконання підрядних робіт.

          Як вбачається з матеріалів справи,

листом №157 від 23.08.2005 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про

повернення  попередньої оплати в сумі

1300 грн. та повідомив останнього про свою відмову від договору підряду.

Відповідно до пункту 4 прикінцевих

та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з

01.01.2004 р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних

правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,

які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього

Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують

існувати після набрання ним чинності.

          Оскільки спірні правовідносини

виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, але продовжують

існувати після набрання ним чинності, до них слід застосовувати норми

Цивільного кодексу України .

          В силу положень Цивільного Кодексу

України зобов'язанням є 

правовідношення,  в  якому 

одна  сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться.

          Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК

України  у разі порушення зобов'язання

настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом,

зокрема:

1) припинення зобов'язання

внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором

або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та

моральної шкоди.

          Відповідно до ч.1 ст.615 ЦК України

у  разі 

порушення  зобов'язання  однією 

стороною   друга сторона має право

частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено

договором або законом. Відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України якщо підрядник

своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення

її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору

підряду та вимагати відшкодування збитків. Попередня оплата позивачем була

здійснена в обсязі 19,54%, а отже відповідач не мав права не приступати до

роботи, посилаючись на недоплату 30 грн. 38 коп.

          За наведених обставин  позивач мав право відмовитись від договору

підряду (ст. 849 ЦК України) та вимагати відшкодування понесених ним витрат по

оплаті підрядних робіт в сумі 1300 грн. (аналогічна правова позиція викладена у

постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2005 р. у справі

№47/311-04). З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині обгрунтовані і

підлягають задоволенню.

          Вимоги про стягнення 331 грн. 86 коп.

пені за період з 01.12.2003 р. по 31.05.2005 р. відповідно до п.5.1

договору  задоволенню не підлягають,

оскільки позивачем не враховано п.5.2 договору. Крім того, при обрахуванні пені

позивачем не враховано строк позовної давності та положення Прикінцевих і

перехідних положень Цивільного Кодексу України про застосування правил про

позовну давність.

          Вимоги про стягнення інфляційних

втрат та річних підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Позивач  просить суд стягнути з відповідача  352 грн. 30 коп. інфляційних втрат за період

з 01.12.2003 р. по 31.03.2006 р., 87 грн. 72 коп. річних за період з 01.12.2003

р. по 31.03.2006 р.

          Відтак, така відповідальність

застосовується за прострочення виконання саме грошового зобов»язання, а в

даному випадку відповідачем не виконане зобов»язання з виконання робіт, яке не

є грошовим в розумінні ст.625 ЦК України. У період, за який нараховані

інфляційні збитки та річні позивачем включено період, що передував зверненню з

вимогою до відповідача про повернення коштів. Грошове зобов»язання - повернути

попередню оплату виникло з моменту пред»явлення позивачем відповідачу вимоги

про повернення коштів - листом №157 від 23.08.2005 р. А отже, з урахуванням

ст.ст. 530, 625 ЦК України, інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі 81

грн. 22 коп. за період з вересня 2005 року по березень 2006 року, сума річних,

що підлягають стягненню,  за вказаний

період становить 22 грн. 54 коп.

Позовні вимоги про стягнення 220

грн. задоволенню не підлягають, враховуючи наступне. Позивачем визначено

вказану суму витрат по сплаті держмита і витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу при розгляді справи №3/138 за позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю “Корона ЛТД”до Підприємця ОСОБА_1 про стягнення

1300 грн. основного боргу та 1084 грн. штрафних нарахувань, як матеріальну

шкоду. 

          Як вбачається з поданих позивачем

документів, позов  Товариства з обмеженою

відповідальністю “Корона ЛТД”до Підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1300 грн.

основного боргу та 1084 грн. штрафних нарахувань (справа №3/138)  ухвалою суду від 06.10.2005 р. залишено без

розгляду відповідно до п.5 ст.81 ГПК України, тобто в зв»язку з неподанням

витребуваних судом документів. В наведеному випадку з урахуванням положень

ст.ст. 44-49 ГПК України, судові витрати по сплаті держмита і витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не підлягають поверненню

позивачу  і не можуть бути стягнені як

судові витрати по даній справі.

          Щодо стягнення вказаної суми як

майнової шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення

позову в цій частині, враховуючи наступне. 

За загальними   правилами   судового 

процесу  кожна  сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33

Господарського процесуального Кодексу України). 

Виходячи з цього, відповідно до положень Цивільного кодексу

України,  позивач повинен довести: факт

заподіяння шкоди, що шкода заподіяна 

відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та

заподіянням  шкоди і розмір

відшкодування. Тобто, предметом доказування при розгляді даної категорії спорів

є наявність протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки, вини

відповідача, прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою

та шкодою.

Позивачем не доведено суду

зазначених складових правопорушення у діях відповідача, а отже у суду відсутні

підстави для стягнення 220 грн. матеріальної шкоди.

З огляду на викладене, позов слід

задоволити частково і стягнути з відповідача 1300 грн. боргу,  інфляційні втрати  в сумі 81 грн. 22 коп., річні в сумі  22 грн. 54 коп. В решті позову слід

відмовити.

                  Відповідно до ст.49 ГПК

України судові витрати по оплаті 102 грн. державного мита та  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу слід покласти на відповідача.

          Враховуючи викладене та

керуючись  ст.124 Конституції України,

ч.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного Кодексу України (чинного з

01.01.2004 р.),  Цивільним Кодексом

України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в

:

позов задоволити частково.

          Стягнути з Підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона ЛТД”,

м.Коломия, вул.Привокзальна, 2 (ідентифікаційний код 22174841) -1300 грн.

боргу, інфляційні втрати  в сумі 81 грн.

22 коп., річні в сумі  22 грн. 54

коп.,  102  грн. 

державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу,   про що видати наказ

після набрання  рішенням законної сили.

          В решті позову -відмовити.

          Рішення господарського суду набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                             

            Неверовська Л.М.                                                                                     

Рішення

підписане 07.06.2006 р.