Рішення

від 22.08.2011 по справі 51/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/198

22.08.11

За позовом Приватного підприємства «Мега-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-КОМПАНІЯ»      

про стягнення заборгованості в сумі 57 751,06 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Драбович Є.С.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Мега-Сервіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-КОМПАНІЯ»про стягнення 57 751,06  грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов договору купівлі-продажу № 30/08/10-1 від 30.08.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався на підставі п.п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду у даній справі отримані відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 24.06.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІС-КОМПАНІЯ»(далі –покупець), та Приватним підприємством «Мега-Сервіс»(далі –продавець) укладено договір купівлі-продажу № 30/08/10-1.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 30/08/10-1 від 30.08.2010 р.  є договором купівлі-продажу.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 655  Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору продавець зобов'язався продати, а покупець –купити продукцію (далі –товар) та здійснити оплату згідно умов цього договору.

Ціна товару, що являється предметом купівлі-продажу, визначається на підставі прас-листів продавця, за бажанням однієї із сторін затверджується двостороннім протоколом погодження цін (згідно додатку № 1 до даного договору), зазначається в накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії товару і є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.2 договору).

Загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого згідно накладних протягом терміну дії договору (п. 4.1 договору).   

Згідно з п. 10.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2010 року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору не одна із сторін не повідомила іншу про розірвання договору він вважається дійсним на наступний рік (пп. 10.1.1 договору).

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про розірвання договору купівлі-продажу № 30/08/10-1 від 30.08.2010 р. протягом 30 днів до 31.12.2010 р., тому такий визнається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах, що передбачені ним.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору купівлі-продажу, на виконання якого позивачем було поставлено відповідачу товари. Позивач стверджував, що на виконання умов договору ним здійснено поставу відповідачу товару на загальну суму 131 211,21 грн., натомість видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні, підтверджується поставка товару на суму 109 420,98 грн.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 4.3 договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу вартість товару, який замовлено, згідно пункту 9.1, згідно накладної чи/або рахунку-фактури на товар, без врахування дня відпуску товару.

Згідно з п. 9.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 20.12.2010 р., покупець зобов'язаний кожний понеділок надавати продавцю звіт про реалізацію товару за попередній тиждень. Кожного вівторка покупець оплачує вартість реалізованого товару згідно звіту про реалізацію товару за попередній тиждень.

В свою чергу, пунктом 5.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 20.12.2010 р., визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 9.1 даного договору, а саме –не оплати реалізованого товару, постачальник має право забрати у покупця весь залишок товару, а покупець зобов'язаний повернути весь залишок товару.  

Як стверджував позивач, та не спростовано відповідачем, останній звітів про реалізацію товару позивачу не надав, сплати за реалізований товар не здійснив. Тож, на вимогу позивача відповідачем здійснено повернення товару. При цьому, суд зазначає, що матеріалами справи, а саме –накладними на повернення, копії яких долучені до матеріалів справи, підтверджено повернення ТОВ «ВІС-КОМПАНІЯ»Приватному підприємству «Мега-Сервіс»товару на суму 58 983,15 грн., а не 58 848,48 грн., як зазначав позивач.

Судом також встановлено, що 28.01.2011 р. між позивачем та відповідачем підписано протокол про залік взаємних вимог, відповідно до якого сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, прийшли до згоди на підставі ст. 601 ЦК України про припинення зобов'язань шляхом заліку взаємних вимог в розмірі 5 100,00 грн., де відповідач є винним позивачу згідно договору купівлі-продажу                                     № 30/08/10-1 від 30.08.2010 р., а позивач відповідачу за договором про надання послуг                    № 100901/1 від 01.09.2010 р.

В силу положень ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІС-КОМПАНІЯ»утворилась заборгованість в розмірі 45 337,83 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу                                     № 30/08/10-1 від 30.08.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 45 337,83 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором купівлі-продажу № 30/08/10-1 від 30.08.2010 р. не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

 Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 45 337,83 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню, натомість наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 12 413,23 грн.  останнім належними та допустимими доказами не підтверджена, тому у задоволенні вимог у цій частині суд відмовляє.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов Приватного підприємства «Мега-Сервіс»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-КОМПАНІЯ»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, б. 2, код 37001633) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Мега-Сервіс»(14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, б. 48, 31275730) 45 337 (сорок п'ять тисяч триста тридцять сім) грн. 83 коп. заборгованості, 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 38 коп. державного мита та 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:   29.08.2011 р.