Рішення

від 21.07.2011 по справі 7/353 - 26/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/353 - 26/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/353 - 26/183

21.07.11

За позовом Публічного акціонерного товариства “ Київенерго ” в особі структурного відокремленого підрозділу “ Енергозбут Київенерго ”

До         Служби безпеки України в особі Департаменту господарського забезпечення   

про           стягнення 1 047 226, 15 грн.    

За зустрічним позовом Служби безпеки України в особі Департаменту господарського забезпечення   

До Публічного акціонерного товариства “ Київенерго ” в особі структурного відокремленого підрозділу “ Енергозбут Київенерго ”

про визнання пунктів 5,13 додатку 2.6 до договору постачання електричної енергії від 31.07.2001 р.  № 9-71 недійсними.

                                                                                                                                   Суддя Пінчук В.І.

Представники:  

Від позивача          ( відповідача за зустрічним позовом )          Марковська В.В. –предст.    

Від відповідача ( позивача за зустрічним позовом )          Борщевська В.В.- предст.

Від прокуратури                                                  Карпенко Н.М. –предст.

Рішення прийняте 21.07.2011 р., оскільки у судових засіданнях 23.06.2011 р. та 07.07.2011 р. оголошувались перерви.  

                                                        Обставини справи:

          Акціонерна енергопостачальна компанія “ Київенерго ” ( правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “ Київенерго ” ) в особі структурного відокремленого підрозділу “ Енергозбут Київенерго ” звернулась до Господарського суду  м. Києва з позовною заявою про стягнення зі Служби безпеки України в особі Департаменту господарського забезпечення 886 668,44 грн. основного боргу, 40 102, 67 грн. пені, 62 066, 79 грн. штрафу,  42 486, 34 грн. збитків від інфляції та 15 901, 91 грн. –3% річних, а всього  1 047 226, 15 грн.    

          Рішенням Господарського суду м. Києва № 7/353 від 11.10.2010 р. позов Акціонерної енергопостачальної компанії “ Київенерго ” в особі структурного відокремленого підрозділу                       “ Енергозбут Київенерго ” задоволено частково.

           Постановою Київського апеляційного господарського суду № 7/353 від 10.03.2011 р. зазначене рішення Господарського суду м. Києва змінено, а саме доповнено п. 2 його резолютивної частини абзацами 2.1 та 2.2 наступного змісту:

          2.1 Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення зі Служби безпеки України в особі Департаменту господарського забезпечення основного боргу в розмірі 44 488,00 грн.  припинити на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

          2.2 Стягнути зі Служби безпеки України в особі Департаменту господарського забезпечення   ( 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код 00034074 ) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “ Київенерго ” в особі Структурного відокремленого підрозділу   “ Енергозбут Київенерго ”  ( 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305 ) 444, 88 грн. державного мита.

          3. В решті рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2010 р. у справі № 7/353 залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України № 7/353 від 23.05.2011 р. рішення Господарського суду м. Києва № 7/353 від 11.10.2010 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду № 7/353 від 10.03.2011 р. скасовані і справа направлена на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

          На підставі розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справ № 04-1/690 від 01.06.2011 р. справа № 7/353 передана на новий розгляд судді Пінчуку В.І.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2011 р. справі № 7/353 присвоєний новий номер 7/353 –26/183 і призначений розгляд зазначеної справи на 23.06.2011 р.           

          23.06.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про залучення у розгляді справи в якості співвідповідача Головне управління Державного казначейства в м. Києві, посилаючись на ст. 51  п. 8 ст. 7 та ст. 23 Бюджетного кодексу України.

          Суд в задоволенні зазначеного клопотання відмовив, оскільки не вбачає підстав для залучення в якості іншого відповідача головне управління Державного казначейства в м. Києві.

          24.06.2011 р. через канцелярію Господарського суду м. Києва позивачем подана заява про зміну предмету позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 886 668, 44 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 40 102,67 грн. пені, 15 901, 91 грн. –3% річних та 42 486, 34 грн. збитків від інфляції, а всього 985 159, 36 грн.

          Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 21.07.2011 р. проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.  

          07.07.2011 р. через канцелярію Господарського суду м. Києва відповідачем подана зустрічна позовна заява про визнання пунктів 5,13 додатку 2.6 до договору постачання електричної енергії від 31.07.2001  № 9-71 недійсними.

          Як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що пункти 5, 13 додатку 2.6 до договору на постачання електричної енергії №  971 о/р 1071 від 31.07.2001р. не відповідають вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства України.

          Позивач ( відповідач за зустрічним позовом ) у відзиві на зустрічну позовну заяву проти зустрічних позовних вимог відповідача ( позивача за зустрічним позовом  ) заперечує та просить суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

                                                  В С Т А Н О В И В:

          31.07.2001р. між позивачем за первісним позовом  та відповідачем за первісним позовом був укладений договір № 971 о/р 1071 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого енергопостачальна організація (  позивач за первісним позовом  ) зобов'язалась поставити споживачу  ( відповідачу за первісним позовом ) електричну енергію, а останній зобов'язався оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі на умовах даного договору.

          Порядок розрахунків сторони погодили додатком № 2.6 до договору.

          Пунктами 1,2,3,5 зазначеного додатку передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Відповідач за первісним позовом  знімає показання розрахункових лічильників 28 числа кожного місяця та надає звіт за фактичним обсягом споживання.

          Споживання електричної енергії в період між датами зняття показань засобів обліку в попередньому та поточному розрахунковому періоді прирівнюється до споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду.

          Щомісяця 28 числа відповідач за первісним позовом  зобов'язався направляти уповноваженого представника до позивача за первісним позовом за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 31 для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою ( “ Звіт про використану електроенергію ” , Звіт про результати вимірів активної потужності ” ).

          Згідно п. 13 додатку № 2.6 до договору № 971 о/р 1071 від 31.07.2001 р., відповідач за первісним позовом зобов'язався до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснювати 100% оплату від фактично спожитого обсягу активної електричної енергії за розрахунковий період.

          Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору  №  971 о/р 1071 від 31.07.2001р.,  належним чином виконав взяті на себе зобов‘язання по постачанню відповідачу за первісним позовом електричної енергії.

  За період з 01.08.2009 року по 01.08.2010 р. відповідачу за первісним позовом було поставлено, а останнім було спожито електричної енергії на суму 4 754986,16 грн., що  підтверджується звітами про використану електроенергію за спірний період.

           Натомість, як стверджує позивач відповідач за первісним позовом за отримані послуги розрахувався лише частково, у зв'язку з чим за період з 01.08.2009 року по 01.08.2010 р. у останнього виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 886 668,44 грн. і позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

          Крім суми основного боргу позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом ( з урахуванням заяви позивача за первісним позовом про зміну предмету позовних вимог від 24.06.2011 р. ) 40 102,67 грн. пені, 15 901, 91 грн. –3% річних та 42 486,34 грн. збитків від інфляції, а всього  985 159, 36 грн.

          Відповідно до п. 5.1 договору №  971 о/р 1071 від 31.07.2001р. за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.  

          Відповідно до п.4.2.2. додаткової угоди від 01.10.2008 р. до договору № 971 о/р 1071 від 31.07.2001р., за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком “ Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів ”, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

          Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню лише частково. Відповідно до п 3 ст. 83 ГПК України суд на 50 % зменшує розмір нарахованої позивачем (за первісним позовом) неустойки (пені), а також суд стягує – 3% річних в сумі 15 901, 91 грн. та 42 486,34 грн. збитків від інфляції.

           В частині стягнення з відповідача ( за первісним позовом) основного боргу в сумі 886 668, 44 грн. суд припиняє провадження у справі відповідно до п 1-1 ст. 80 ГПК України.   

           Відповідно ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.               

          Позивач за зустрічним позовом, як на підставу своїх зустрічних позовних вимог посилається на те, що пункти 5, 13 додатку 2.6 до договору на постачання електричної енергії №  971 о/р 1071 від 31.07.2001р. не відповідають вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства України.

          Крім того, зазначені пункти укладені з порушенням вимог статті 203 ЦК України, а тому позивач за зустрічним позовом вважає, що останні підлягають визнанню судом недійсними.  

          Разом з тим, суд вважає зустрічні позовні вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

          Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;  правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

          Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

          Згідно  ч. 2 ст. 188 зазначеного кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

          У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. ( ч. 4 ст. 188 ГК України ).

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Натомість, позивач за зустрічним позовом, всупереч вимогам вказаної статті, не надав суду доказів того, що пункти 5,13 додатку 2.6 до договору на постачання електричної енергії №  971 о/р 1071 від 31.07.2001р. не відповідають вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

                                        В И Р І Ш И В :

          Первісний позов задовольнити частково.

          Стягнути зі Служби безпеки України в особі Департаменту господарського забезпечення    ( 01034, м. Київ, вул. Золотоворітська, 5,  код 00034074 ) на користь Публічного акціонерного товариства “ Київенерго ” в особі структурного відокремленого підрозділу “ Енергозбут Київенерго ” ( 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187763 ) 20051 (двадцять тисяч п'ятдесят одну) грн. 34 коп. пені, 15901 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят одну) грн. 91 коп. –3% річних, 42486 (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 34 коп. збитків від інфляції, 784, 40 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп. державного мита та 18 (вісімнадцять) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати наказ.

          В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі  886 668,44 грн. провадження у справі припинити відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

          В іншій частині позову відмовити.

          У зустрічному позові відмовити.

          Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                             В.І.Пінчук

дата підписання повного тексту рішення 30.08.2011 р.