Рішення

від 21.07.2011 по справі 5015/2917/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.11                                                                                           Справа№ 5015/2917/11

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:

Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави, уповноважений орган –Миколаївська міська рада в особі Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго»(м. Миколаїв)

до відповідача:

Колективного підприємства Миколаївська фірма «Славія»(м. Миколаїв)

про:

стягнення 55 709 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 03 коп.

                                                                                                Суддя :                   Цікало А.І.

                                                                                                При секретарі :     Герасименко В.С.

Представники:

Прокуратури:

Яворський Я. Т. –представник (посвідчення НОМЕР_1 від 17.11.2009 р.)

Позивача:

ОСОБА_1 –представник (довіреність б/н від 18.07.2011 р.)

Відповідача:

Буц Д. П. –керівник (витяг з ЄДРЮОФОП № 10194654 від 09.06.2011 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 30.05.2011 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3097 поступила позовна заява від Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави, уповноважений орган –Миколаївська міська рада в особі Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго»(м. Миколаїв) до Колективного підприємства Миколаївська фірма «Славія»(м. Миколаїв) про стягнення 55 709 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 03 коп.

Ухвалою суду від 02.06.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.06.2011 р. Ухвалою суду від 21.06.2011 р., у зв’язку з неявкою представників учасників процесу та зверненням відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 21.07.2011 р.

Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 02.06.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 21.06.2011 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 02.06.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 21.06.2011 р. виконав, витребувані судом документи представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.07.2011 р. до суду за вх. № 16397/11 від представника позивача поступили письмові пояснення щодо обставин справи та витребувані судом документи, а саме: копія витягу з ЄДРЮОФОП № 10194654 від 09.06.2011 р., виписка з книги нарахування за теплову енергію та акт звіряння розрахунків станом на 01.07.2011 р.

Представники прокуратури та позивача позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 02.06.2011 р. та про відкладення розгляду справи від 21.06.2011 р. виконав частково, позовні вимоги визнав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.06.2011 р. до суду за вх. № 13723/11 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

21.07.2011 р. до суду за вх. № 16387/11 від відповідача поступила заява в якій він повністю визнав позовні вимоги та просить суд відстрочити виконання рішення на три місяці. До зазначеної заяви долучено копію балансу станом на 01.04.2011 р.

Представник відповідача позов визнав повністю, просив суд розстрочити виконання рішення суду на три місяці. Представники прокуратури та позивача проти клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на три місяці не заперечили.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

15.10.2010 р. між Міським державним комунальним підприємством «Миколаївтеплокомуненерго»(позивач) та Колективним підприємством Миколаївська фірма «Славія»(відповідач) було укладено договір № 20 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі – Договір, оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1 Договору, енергопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов’язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов’язався отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно умов Договору, розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами (п. 6.1. Договору). Розрахунковий період є календарний місяць. Споживач здійснює післяплату у розмірі 100 % вартості послуг, з урахуванням ПДВ (20%), на поточний рахунок постачальника до 25 числа поточного місяця (п. 6.2. Договору).

В порушення умов Договору, відповідач не провів розрахунку за спожиту теплову енергію.

Станом на час звернення з позовом до суду та день розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в сумі 55 709 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 03 коп. Зазначена сума заборгованості підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 01.07.2011 р. (долучено до матеріалі справи) та визнана відповідачем в судовому засіданні 21.07.2011 р.

Станом на день розгляду справи, відповідач визнав заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в сумі 55 709 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 03 коп. доказів сплати заборгованості не надав, просив суд розстрочити виконання рішення на три місяці.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру», підставою для представлення прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або державою.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В  контексті  пункту  2  статті   121   Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України  треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського  суду  позови  саме  в  інтересах держави, а не  в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 року №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади»та Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади»до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Міське державне комунальне підприємство «Миколаївтеплокомуненерго»належить до комунальної власності, основним предметом діяльності якого є виробництво і відпуск теплової енергії споживачам.

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Миколаївська міська рада, яка наділена повноваженнями в галузі житлово-комунального господарства, а саме забезпечення населення та юридичних осіб тепловою енергією.

Оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, уповноважений орган –Миколаївська міська рада в особі Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго», оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач визнав позовні вимоги повністю, доказів сплати заборгованості не представив, просив суд розстрочити виконання рішення на три місяці.

Враховуючи, що позивачем та прокурором представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави, уповноважений орган –Миколаївська міська рада в особі Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго»(м. Миколаїв) до Колективного підприємства Миколаївська фірма «Славія»(м. Миколаїв) про стягнення 55 709 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 03 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України, суд вважає за можливе задоволити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення на три місяці.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн.

Станом на час звернення з позовом до суду та день розгляду справи заборгованість Колективного підприємства Миколаївська фірма «Славія»перед Міським державним комунальним підприємством «Миколаївтеплокомуненерго»становить 55 709 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 03 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 546 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193ГК України,  ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави, уповноважений орган – Миколаївська міська рада в особі Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго»(м. Миколаїв) до Колективного підприємства Миколаївська фірма «Славія»(м. Миколаїв) про стягнення 55 709 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 03 коп. –задоволити повністю.

2.          Стягнути з Колективного підприємства Миколаївська фірма «Славія»(вул. Шептицького, 86, м. Миколаїв, Львівська область, 81600; код ЄДРПОУ 30640876) на користь Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго» (вул. Грушевського, 1, м. Миколаїв, Львівська область, 81600; код ЄДРПОУ 30492187) –55 709 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 03 коп. –заборгованості з розстрочкою виконання рішення на три місяці:

-

серпень

2011 р.

-

18 569 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 68 коп.

-

вересень

2011 р.

-

18 569 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 68 коп.

-

жовтень

2011 р.

-

18 569 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 67 коп.

3.          Стягнути з Колективного підприємства Миколаївська фірма «Славія»(вул. Шептицького, 86, м. Миколаїв, Львівська область, 81600; код ЄДРПОУ 30640876) в дохід Державного бюджету України  (р/р 31119095700006, Банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач: УДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) –557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 09 коп. - державного мита.

4.          Стягнути з Колективного підприємства Миколаївська фірма «Славія»(вул. Шептицького, 86, м. Миколаїв, Львівська область, 81600; код ЄДРПОУ 30640876) в дохід Державного бюджету України (р/р 31218264700006, Банк ГУДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050003, символ звітності банку 264) - 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                             Цікало А.І.