Рішення

від 08.09.2011 по справі 18/2115/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/2115/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        08.09.2011 р.                                                                      Справа №18/2115/11

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Метало - промисловий комплекс", м.Дніпропетровськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Украгронафтотрейд", м.Кременчук

про  Стягнення грошових коштів

                              Суддя  Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача:  відсутні

від відповідача:  відсутні

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 3129,03 грн.

Сторони представників у засідання не направили.

У матеріалах справи є письмове клопотання від 16.08.2011р. від позивача про розгляд справи без участі представника позивача. Суд клопотання задовольняє.

Відповідач двічі  належним чином повідомлявся про час та місце проведення судового засідання, проте ухвали від 26.07.2011р. та від 16.08.2011р., що направлялися на адресу, вказану у позові та зазначену у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.27-28 справи), повернулися до суду з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач двічі повідомлявся судом належним чином про час і місце проведення судового засідання,  розшук відповідача не входить до компетенції суду, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          22.07.2008р.    позивач  перерахував грошові кошти в сумі 59600,00 грн. на рахунок відповідача на підставі  рахунку-фактури №СФ-21/07-1 від 21.07.2008р.; призначення платежу - "Оплата за масло по счету СФ-21/07-1 от 21.07.2008г. в т.ч. НДС 20% - 9933,33 грн." (копія виписки з банківського рахунку про перерахування грошових коштів - арк.12 справи). Вказаний рахунок, як вказує позивач,  на оплату товару було виставлено за 8,0 т.  за ціною 6208,3300 грн. без ПДВ за тону на загальну суму 59600,00 грн., при цьому вказаний рахунок направлявся відповідачем позивачу за допомогою факсимільного зв'язку (у матеріалах справи відсутній, позивачем не наданий).

Проте, як вбачається з матеріалів справи,  25.07.2008р. вказаний товар  був переданий повноважному представнику позивача  з оформленням видаткової накладної №РН —25/07-1  від 25.07.2008р., згідно якої кількість товару складала 7,580 т. і відповідно вартість товару в цілому —56 470,97 грн.,  в тому числі ПДВ 9411.83 грн.  (арк.8 справи).

У матеріалах справи є також рахунок-фактура №СФ-21/07-1 від 21.07.2008р. на суму 56 570,97 грн. за 7,58 т. оливи, та податкова накладна  від 25.07.2008р. на цю ж суму (арк.10-11 справи).

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, позивачем було оплачено товар у кількості 8 т. на суму 59600,00 грн., а отримано у кількості 7,58т. на суму 56 470,97 грн. у відповідності до виставленого рахунку та накладної.

Позивач просить стягнути з відповідача 3129,03 грн. зайво сплачених коштів. Лист-вимога про повернення грошових коштів від 05.07.2011р. №90 (арк.13 справи) залишений відповідачем без реагування.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони  мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається  вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини,  які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному   посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

     Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

       Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних  судом, у нарадчій кімнаті.

          На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є  правомірними, обґрунтованими,  та  підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи свідчать про безпідставність отримання відповідачем 3129,03 грн. від позивача.

  Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .

На підставі матеріалів справи та керуючись  ст.ст.33,43,49,75,82-85   ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Украгронафтотрейд" (39622, м. Кременчук, вул.60 років СРСР, буд.17, к.91, п/р 26008054504407 у відділенні КФ Полтавського ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Кременчук, ЄДРПОУ 33733329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Метало-промисловий комплекс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Араратська,11/135, п/р №2600986136 в Райффайзен Банк Аваль, м. Київ, ЄДРПОУ 35542813) 3129,03 грн. боргу, 120,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.