Рішення

від 31.08.2011 по справі 5023/5500/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/5500/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2011 р.                                                            Справа № 5023/5500/11

вх. № 5500/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М. 

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - Сорокіна Р.М., директор

відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Приватне виробниче підприємство "Орлан", м. Дніпропетровськ 3-я особа < Текст > 

до  ВАТ "Завод "Потенціал", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 8406,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 8406,07 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором № 01/12 від 12.01.2008 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму боргу  в розмірі 5510,00 грн., індекс  інфляції в розмірі 1614,43 грн., 3 % річних в розмірі 398,98 грн. та пеню в розмірі 882,66 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 липня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/5500/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 03 серпня 2011 року о 10:20.

В призначене засідання суду 03 серпня 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримує, до матеріалів справи надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене засідання суду 03 серпня 2011 року відповідач не з'явився,  вимоги ухвали суду від 07 липня 2011 року не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (11.07.2011 року) та відміткою про вручення відповідачу ухвали суду від 07.07.2011 року.

Ухвалою суду від 03 серпня 2011 року розгляд справи відкладено на 31 серпня 2011 року.

В призначене засідання суду 31 серпня 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві,  до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 20439) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене засідання суду 31 серпня 2011 року відповідач не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (09.08.2011 року) та відміткою про вручення відповідачу ухвали суду від 03 серпня 2011 року.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 03 серпня 2011 року сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез'явлення в засідання суду, суд, за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та надані документи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 січня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01/12, відповідно умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити, товар на умовах даного договору. Кількість, вартість та асортимент поставляємого товару вказується у видаткових накладних, складених на підставі рахунку-фактури на поставку товару. Ціна  товару вказується в рахунку-фактурі та видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору.  

Згідно п. 3.1.1. спірного договору від 12 січня 2008 року, відстрочка платежу за поставлений товар складає 30 календарних днів, тобто відповідач зобов'язаний провести оплату за отриманий товар в термін не пізніше 21.12.2008 року з моменту поставки товару відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за спірним  договором виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар за видатковою накладною № РН-0000003 від 21 листопада 2008 року та згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000002 від 20.11.2008 року, на загальну суму 15510,00 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить його підпис, проте, оплату в строки, встановлені п. 3.1.1. спірного договору  від 12.01.2008 року не провів, лише 27 листопада 2008 року сплатив позивачу частину суми боргу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.  

У зв'язку з існуючою заборгованістю позивач направив на адресу відповідача претензії: за вих. № 27/1/11 від 27.01.2011 року та за вих. № 9/3/11 від 09.03.2011 року в яких просив останнього в п'ятиденний термін провести оплату поставленого товару за спірним договором № 01/12 від 12 січня 2008 року, однак відповідач відповіді на вимогу не надав та суму боргу  позивачу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази                          для підтвердження своїх вимог стосовно суми основного  боргу.

Більш того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджена актом звірки взаємних розрахунків станом на 08.08.2011 року складеним між сторонами, підписаним уповноваженими особами підприємств та скріплений печатками.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;  договір є відплатним,  якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно  до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості  (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 5510,00 грн.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі                   5510,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З посиланням на ст. 625 ЦК України та п. 3.3 спірного договору позивачем пред'явлено до стягнення 882,66 грн. пені.

Згідно п. 3.3 вищевказаного договору за несвоєчасну оплату товару сторонами передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого товару в розмірі 882,66 грн., суд приходить до висновку,  що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за період з - 01.06.2010 р. по 31.05.2011 р., тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 456,04 грн., в частині стягнення 426,62 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування суми заборгованості в розмірі 1614,43 грн. та 3% річних в розмірі 398,98 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань в розмірі 1614,43 грн. та  3% річних в розмірі 398,98 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються  на відповідача.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись   ст. ст.  1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -  < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства завод "Потенціал", 61000, м. Харків, вул. Індустріальна, 17 (в тому числі з р/р 26008301730010 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ, МФО 351351, код ЗКПО 05755855) на користь Приватного виробничого підприємства "Орлан", 49080, м. Дніпропетровськ, Донецьке шосе, буд. 4, офіс 204 (р/р 26000148454 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЗКПО 30730566) - 5510,00 грн. основного боргу, 456,04 грн. пені, 1614,43 грн. індексу інфляції, 398,98 грн. річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Жиляєв Є.М.

Повний текст рішення по справі № 5023/5500/11 виготовлений та підписаний 05 вересня 2011 року.