Постанова

від 05.08.2011 по справі 2а-5299/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Миколаївський окружний адміністративний суд  

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.  

 05.08.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-5299/11/1470  

          Миколаївський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання  Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕР-ПЛЮС", (вул. Нікольська, 39, м. Миколаїв, 54001)

до

Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, (вул. Потьомкінська,24/2, м. Миколаїв, 54030)

про

визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІМЕР-ПЛЮС»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва щодо викладення в акті перевірки від 18.03.2011  №347/23-300/35066348 висновку про нікчемність правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІМЕР-ПЛЮС»(код ЄДРПОУ 35066348) з ПП «ВІКО-МИКОЛАЇВ» (код ЄДРПОУ 37104898), ТОВ «ВЕРШИНА ПЛЮС»(код ЄДРПОУ 34361590), ЗАТ «ПОДІЛЛЯВТОРМЕТАЛ»(код ЄДРПОУ 33587480), ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ»(код ЄДРПОУ 35859052), ТОВ «ВТОРМЕТПІВДЕНЬ»(код ЄДРПОУ 35890616) в зв’язку з порушенням статтей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладення в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»в грудні 2010 року з його контрагентом –постачальником товару (ПП «ВІКО-МИКОЛАЇВ») та його контрагентами-покупцями товару (ТОВ «ВЕРШИНА ПЛЮС», ЗАТ «ПОДІЛЛЯВТОРМЕТАЛ», ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ», ТОВ «ВТОРМЕТПІВДЕНЬ»), суперечить нормам цивільного законодавства та не входить до повноважень органів державної податкової служби, а правочини, які зазначені в акті перевірки як нікчемні, не відповідають визначенню нікчемного правочину, яке міститься в Цивільному кодексі України.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що правочини, вчинені  ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»в грудні 2010 року з постачальником та покупцями товару, зазначеними в акті перевірки, не спрямовані на настання правових наслідків та вчинені з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків, в зв’язку з чим порушують публічний порядок та суперечать моральним засадам суспільства.

Вислухавши пояснення представників  сторін, дослідивши  матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 18.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»з питань дотримання вимог податкового законодавства  з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «ВІКО-МИКОЛАЇВ» за грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 18.03.2011  №347/23-300/35066348, із тексту якого слідує, що при проведенні перевірки контролюючим органом використані: статутні документи позивача, декларація з ПДВ за грудень 2010 року надана позивачем до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва та комп’ютерні  автоматизовані інформаційні системи  і АРМи: «АІС «Облік платників і платежів», АРМ «Платники податків», АРМ –свідоцтво (ПДВ); АІС- «ТАХ», АС «Бест-Звіт»; «Система  автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»; Офіційний веб-сайт Державної податкової адміністрації України.

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок:  про нікчемність правочинів, укладених позивачем в грудні 2010 року з контрагентом–постачальником (ПП «ВІКО-МИКОЛАЇВ»)  в зв’язку з порушенням при їх укладенні  положень ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України та як, наслідок, недійсність включення ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»до  складу свого податкового кредиту  суми ПДВ (1473204,43грн.) з вартості придбаного у ТОВ «ВІКО-МИКОЛАЇВ» товару (стор.12 акту перевірки); про нікчемність правочинів, укладених позивачем в грудні 2010 року з контрагентами–покупцями (ТОВ «ВЕРШИНА ПЛЮС», ЗАТ «ПОДІЛЛЯВТОРМЕТАЛ», ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ», ТОВ «ВТОРМЕТПІВДЕНЬ») в зв’язку з порушенням при їх укладенні  положень ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України та як, наслідок, необхідність коригування (зменшення) податкового зобов’язання з ПДВ ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»в сумі 1505067,50грн. (на суму ПДВ з вартості проданого ПП «ВІКО-МИКОЛАЇВ»товару переліченим вище контрагентам-покупцям)   (стор.15 акту перевірки).

При розгляді справи судом також встановлено, що під час перевірки відповідач не використовував і не досліджував  первинні документи позивача з посиланням на те, що позивач пояснення та документальні підтвердження стосовно здійснення фінансово-господарської діяльності за грудень 2010 року до перевірки не надав.  При цьому в акті перевірки не вказано та не доведено відповідачем, що він вимагав у позивача надання таких пояснень та їх документального підтвердження.

          Аналіз встановлених в судовому засіданні фактичних даних свідчить про порушення відповідачем порядку проведення документальної перевірки та порядку отримання податкової інформації, що передбачені ст.75.1.2, ст.73 Податкового кодексу України (надалі –ПК України) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 р. №984 (надалі - Порядок №984).

Так, п.75.1.2 ст.75 ПК України передбачено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових розрахунків (декларацій), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому  обліку   і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів…, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів і податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Пункт 73.3 ст.73 ПК України встановлює, що з метою отримання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань та її документального підтвердження, органам  державної податкової служби надане право звернутись до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання такої інформації та її документального підтвердження.  Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою, або надано під розписку платнику податку або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Відповідач не надав доказів направлення рекомендованим листом на адресу позивача чи надання під розписку посадовим особам позивача запиту про надання інформації і її документального підтвердження  з питань, які стосуються предмету перевірки.  

Таким чином, посилання відповідача про ненадання йому позивачем  для перевірки будь-яких документів щодо своєї  фінансово-господарської діяльності,  не відповідають дійсності, оскільки відповідач не вимагав їх в рамках проведення перевірки.  

Натомість, позивач  надав суду докази того, що він отримував від відповідача лише вимогу №351/10/26-501 від 15.02.2011 (до моменту проведеної 18.03.2011  перевірки), на виконання якої позивач  надав суду пояснення та документи щодо його фінансово-господарської діяльності в 2010 році, що підтверджується поясненнями позивача №11/03 від 11.03.2011 (отриманими службовою особою відповідача 11.03.2011). Так, серед переліку документів, наданих позивачем відповідачу наявні: статутні документи ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС», ліцензія на здійснення діяльності з заготівлі, переробки металобрухту чорних металів, видана Міністерством промислової політики України від 26.06.2007 р.,  дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки (з 11.903.2010 по 11.03.2015), виданий територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Миколаївській області, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки від 05.06.2007 по 05.06.2010, акт санітарно-технічного обстеження об’єкта від 18.05.2010, виданий Міністерством охорони здоров’я України  від 18.05.2010, акт експертизи з оцінки пожежної безпеки об’єкта від 15.05.2008,  висновок №05/192и державної екологічної експертизи по матеріалам оцінки впливу на навколишнє середовище «Ділянка по заготівлі лому та відходів чорного металу ТОВ «Лімер-Плюс»від 15.05.2007, акт обстеження технологічної схеми заготівлі та переробки металобрухту чорних та кольорових металів ТОВ «Лімер-Плюс»від 30.07.2010,  акт перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов від 30.07.2010, виданий виконкомом Миколаївської міської ради, інші право установчі документи;  документи (договір та акт приймання-передачі майна), які підтверджують оренду позивачем складських приміщень за адресою: м.Миколаєв, вул.Млинна, 21, офісних приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Нікольська, 39, документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини, документи, що підтверджують придбання та наявність виробничих потужностей, які використовуються позивачем в господарській діяльності по заготівлі та переробці брухту, первинні документи (договори, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання металів чорних (вторинних), банківські виписки) по основним постачальникам товару, основним покупцям товару, інша інформація.

При цьому, відповідач не взяв до уваги при проведені перевірки надані позивачем пояснення та документальне підтвердження та зробив висновки без їх врахування.        

Неаргументованими та таким, що не має правового значення, є висновок відповідача про незнаходження позивача за податковою адресою (з посиланням тільки на службову записку відділу податкової міліції), оскільки він не ґрунтується на приписах чинного законодавства, носить характер припущення і спростовується матеріалами справи.

Так, відповідно до ч.12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов’язаний надіслати рекомендованим листом протягом п’яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Частиною 14 цієї ж статті передбачено, що якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Таким чином, відсутність юридичної особи за місцезнаходженням підтверджується витягом (випискою, довідкою) з ЄДРПОУ, а, відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім цього, незнаходження позивача за податковою адресою спростовується наявними в матеріалах справи: договором оренди офісних приміщень за адресою: м.Миколаїв вул.Нікольська,39, укладеним між ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»та ТОВ «Морське агентство Наутилус»,  актом приймання-передачі приміщення, платіжним документом про оплату вартості оренди приміщення.  Додатково посилання відповідача спростовуються тією обставиною, що позивач отримав акт перевірки поштою (направленою на податкову адресу ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС) і ця обставина не оспорюється відповідачем.  

Згідно з п.5.2 Розділу ІІ Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік)  фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших  документів, що підтверджують   факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по-батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складення такого акту відображається в акті документальної перевірки.

Як  вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав приписи Порядку №984, під час проведення перевірки не витребував від позивача та не дослідив з метою надання об’єктивної оцінки жодних первинних документів щодо здійснених позивачем в грудні 2010 року господарських операцій, не витребував будь-яких пояснень  від посадових осіб позивача, не зазначив в акті перевірки  жодного первинного документу, на підставі якого ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»було вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку.  Натомість, в акті перевірки наводяться суцільним порядком лише цитати з актів перевірок інших підприємств, в тому числі тих, з якими ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»не мало жодних взаємовідносин, без підтвердження фактів порушень первинними документами. При тому, що відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших платників, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.  

Отже, для цілей перевірки  дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов’язань у разі неналежного виконання платником податків цього законодавства,  відповідач зобов’язаний був на підставі первинних документів встановити зміст та реальність господарських операцій, здійснених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»в грудні 2010 році з своїм контрагентом-постачальником та контрагентами –покупцями товару. Оскільки вказана вимога відповідачем виконана не була, висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам.

Обґрунтовуючи свій висновок про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС», відповідач послався на наступне (стор.10, 11 акту перевірки): «в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі  товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв’язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (робіт, послуг)».

Натомість, на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з придбання та подальшої поставки товару (відходів і лому чорних та кольорових металів) ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»надало суду первинні документи: договори, накладні, довіреності, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання брухту та відходів чорних металів, банківські виписки, що підтверджують  оплату товару.  

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану  платника податків.

З врахуванням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов’язань платника податку.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

За результатами розгляду та вивчення наданих первинних документів суд дійшов до висновку, що наявні документи підтверджують фактичну поставку товарів (фактичне здійснення господарських операцій) та вважає безпідставними висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»в грудні 2010 року з постачальником (ПП «ВІКО-МИКОЛАЇВ»  (код ЄДРПОУ 37104898)) та покупцями (ТОВ «ВЕРШИНА ПЛЮС»(код ЄДРПОУ 34361590), ЗАТ «ПОДІЛЛЯВТОРМЕТАЛ»(код ЄДРПОУ 33587480), ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ»(код ЄДРПОУ 35859052), ТОВ «ВТОРМЕТПІВДЕНЬ»(код ЄДРПОУ 35890616)).

Додатково позивачем було надано дозвільні документи (ліцензії, дозволи), акти перевірки дотримання ліцензійних умов, договір оренди території для складування металобрухту та приміщення цеху для обробітку брухту.

Дослідивши надані документи, суд приходить до висновку про наявність у ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»необхідних виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності з металобрухтом та про безпідставність висновку відповідача (стор.14 акту перевірки) щодо відсутності у позивача необхідних умов для виконання постачання товару (брухту).

Суд не погоджується з висновком відповідача про наявність доказової бази щодо нікчемності укладених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС» правочинів з постачальником та покупцями.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. За змістом ч.2 цієї статті договори є двосторонніми правочинами.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз  вищевказаних норм свідчить про те, що правочином є лише ті зобов’язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору. Належне виконання цих зобов’язань є підставою для їх припинення (ст.599 ЦК України).

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов’язань та реальності вчинених господарських операцій.

Як свідчить акт перевірки, відповідач взагалі не здійснив аналізу договорів, додатків до договорів, документів, що підтверджують виконання зобов’язань по жодному з правочинів, вчинених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»в грудні 2010 року та які відповідач визнав нікчемними.

Зазначені в Акті перевірки припущення та дії відповідача про визнання нікчемними правочинів, здійснених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»не підтверджені допустимими та достатніми доказами, без дослідження конкретних правочинів за участю учасників таких правочинів та з врахуванням  пояснень учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»в грудні 2010 року.

Суд, за результатами дослідження наявних в матеріалах справи первинних документів, також не вбачає ознак нікчемності правочинів, вчинених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»в грудні 2010 р. з ПП «ВІКО-МИКОЛАЇВ» (код ЄДРПОУ 37104898), ТОВ «ВЕРШИНА ПЛЮС»(код ЄДРПОУ 34361590), ЗАТ «ПОДІЛЛЯВТОРМЕТАЛ»(код ЄДРПОУ 33587480), ТОВ «ВТОРМЕТХАРКІВ»(код ЄДРПОУ 35859052), ТОВ «ВТОРМЕТПІВДЕНЬ»(код ЄДРПОУ 35890616).

В судовому засіданні відповідачем не надано мотивованих спростувань аргументів позивача про реальність господарських операцій, вчинених на підставі правомірно укладених цивільно-правових правочинів між суб’єктами господарювання та про протиправність дій контролюючого органу при проведенні перевірки та вчиненні дій з визнання нікчемними правочинів.

Оскільки відповідачем (суб’єктом владних повноважень), на якому лежить тягар доказування правомірності постановлених рішень, вчинених дій, не спростував  доводи позивача про реальний характер вчинених правочинів та господарських операцій,  вчинення яких було обумовлено діловою метою, з контрагентами постачальниками та покупцями,  висновок відповідача про безтоварність здійснених позивачем правочинів є бездоказовим та ґрунтується на припущеннях.

Отже, дії відповідача щодо викладення у акті перевірки висновку про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «ЛІМЕР-ПЛЮС»з своїми контрагентами в грудні 2010 р., в зв’язку з порушенням статтей 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, є протиправними.

Таким чином, відповідач, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для задоволення позову.

          Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.  

  На підставі викладеного та керуючись, ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

              Позов задовольнити.

        Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо викладення в акті перевірки від 18.03.2011 №347/23-300/35066348 висновку про нікчемність правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕР-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 35066348) з ПП "ВІКО-МИКОЛАЇВ" (код ЄДРПОУ 37104898), ТОВ "Вершина Плюс" (код ЄДРПОУ 34361590), ЗАТ "ПОДІЛЛЯВТОРМЕТАЛ" (код ЄДРПОУ 33587480), ТОВ "ВТОРМЕТХАРКІВ" (код ЄДРПОУ 35859052), ТОВ "ВТОРМЕТПІВДЕНЬ" (код ЄДРПОУ 35890616) у зв'язку з порушенням статей 203,215,228,662,655,656 Цивільного Кодексу України.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕР-ПЛЮС" 3 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів  в порядку ст. 186 КАС України.  

Суддя                                                                                                          І. В. Желєзний