Постанова

від 19.07.2011 по справі 8373/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 19 липня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 8373/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді   Волкова Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

 Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів   

до

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектро Плюс"   

про

 стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро Плюс»  на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі  6743,75 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 125,24грн., всього 6868,99 грн.

 В обґрунтування позовних вимог позивачем в позові зазначено наступне. ТОВ «Промелектро Плюс»  не виконано норматив в 1 робоче місце по працевлаштуванню інваліда, у зв’язку з чим відповідач повинен був до 15.04.2011 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 6743,75 грн. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 125,24 грн., усього 6868,99 грн., зазначену заборгованість позивач просив суд стягнути в судовому порядку.

В судове засідання, призначене на 19.07.2011р. представник позивача не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав заяву з проханням слухати справу без його участі (а.с.28 ).

В судове засідання, призначене на 19.07.2011р. представник відповідача не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав заяву з проханням слухати справу без його участі (а.с. 27).

Суд вважає, що  сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро Плюс» зареєстровано як юридична особа та є суб’єктом господарювання, що використовує найману працю.

Відповідачем було подано до Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік.

Відповідно до розрахунку поданого позивачем встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 8 осіб, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача у 2010 році  становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників в 2010 році складав 107900,0 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2010 році 13487,05 грн., позивачем розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання відповідачем нормативу створення робочих місць для працевлаштування  інвалідів за 2010 рік в розмірі 6743,75 грн. та нараховано пеню у розмірі 125,24 грн. (а.с. 5).

У відповідача у 2010р. було створено 1 робоче місце, про  що зазначалось у звітах про наявність вакансій, які подавались до Харківського міськрайонного центру зайнятості протягом березня – грудня 2010 року. Державною службою зайнятості до ТОВ «Промелектро Плюс»  не було направлено жодного інваліда для працевлаштування.

Суд зазначає, що визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, здійснюється відповідно до Інструкції із статистики кількості працівників, затвердженої  Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005  N 286. Згідно вказаної інструкції п. 3.2.5. середньооблікова   кількість штатних працівників за період з  початку  року  (у  тому  числі  за  квартал,   півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи  підприємства,  що  минули  за  період  з  початку  року до звітного місяця включно,  та ділення одержаної суми  на  кількість місяців у цьому періоді. Пунктом 3.2.1 вказаної інструкції передбачено, що  середньооблікова   кількість  штатних  працівників  за місяць  обчислюється  шляхом  підсумовування   кількості   штатних працівників  облікового складу за кожний календарний день звітного місяця,  тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні,  святкові та неробочі дні,  і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої Наказом Міністерства праці  та соціальної політики України 10.02.2007 N 42 дані щодо середньооблікової    кількості   штатних працівників  облікового  складу  (рядок 01), середньооблікової кількості   штатних   працівників,   яким  відповідно  до  чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02),  та  кількості інвалідів,  які  повинні  працювати  на робочих місцях (рядок 03), відображаються в  цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення). Враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що до середньооблікової кількості штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, включаються особи, які пропрацювали на підприємстві шість та більше місяців за рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві відповідача у 2010р., становила 0 особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.  Таким чином, норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів становить у відповідача  1 особа.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, яка діє на цей час в редакції Закону України від 06.10.2005 року № 2960-IV, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

          Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства,  установи,  організації,  у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів,  фізичні особи, які використовують найману працю,  проводять відповідно до  закону  за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно з  ч. 5 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у разі  несплати  адміністративно-господарських  санкцій  або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду  їх стягнення  в  примусовому  порядку  може  бути  звернено  на майно підприємства,  установи,  організації,  у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.  

          Вказана вище адміністративно господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.

          Працевлаштування – це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.  

Відповідно до ч. 3 ст. 18  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи,  організації, фізичні особи, які використовують  найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі  місця  для  працевлаштування інвалідів,  у   тому   числі спеціальні   робочі  місця,  створювати  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати інші    соціально-економічні    гарантії,    передбачені    чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості  інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  і звітувати Фонду   соціального   захисту   інвалідів   про   зайнятість    та працевлаштування  інвалідів  у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на

підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов’язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів, у   тому   числі спеціальних   робочих  місць,  створення  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечення інших  соціально-економічних    гарантій, а також надання  державній службі зайнятості  інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів наявності відмов у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства у 2010 році.

З оглянутих судом доказів вбачається, що відповідачем до Харківського МЦЗ подавались звіти про наявність вакансій для інвалідів у 2010р., що підтверджується копіями звітів (а.с. 16-25) та інформацією Харківського МЦЗ (а.с. 15).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення  прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу,  в тому числі з умовою про виконання роботи вдома,   здійснюється   шляхом  їх  безпосереднього  звернення  до підприємств,  установ,  організацій   чи   до   державної   служби зайнятості. Судом встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро Плюс» протягом 2010 року не надходило звернень інвалідів щодо працевлаштування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць, для працевлаштування інвалідів, у відповідача відсутня вина за незайнятість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.07, ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 71, 94, 110, 111, 112, 121, 160, 161, ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро Плюс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити в повному обсязі. < Текст > < Сума задоволення > < Текст > 

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                                                                                    Волкова Л.М.