Постанова

від 09.08.2011 по справі 3800/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд  

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Харків  

 "09" серпня 2011 р.                                                                        № 2а- 3800/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді -  Шляхова О.М.,

   за участі секретаря - Беззубко О.А.,

за участі представника  позивача –ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.02.2011р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом  Товариства з обдмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Аргонафтопродукт"  до   Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова  про   визнання нечинним наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Агронафтопродукт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати незаконною документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтапродукт»(код ЄДРПОУ 31149289) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Профінтербудсервіс»(код ЄДРПОУ 35275749) за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року, проведену державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова 25.03.2011 року, визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з встановлення в акті про результати документальної невиїзної перевірки № 803 2305/31149289 від 25.03.2011 року порушень товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтапродукт»(код СДРПОУ 31149289) ч. 1 ст. 203. ст. 215. п. 1 ст. 216. ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтапродукт»(код СДРПОУ 31149289) у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року, зобов'язати державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»суми податкового кредиту з податку  на  додану  вартість,   які  товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельне підприємство «Агронафтапродукт»(код ЄДРПОУ 31149289) включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 201 року     по     постачальнику     товариство     з     обмеженою відповідальність «Профінтербудсервіс»(код ЄДРПОУ 35275749); зобов'язати державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкок відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ  щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податковог кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»податкових зобов'язань податку   на  додану   вартість,   які   товариство   з   обмеженою відповідальність «Торгівельне підприємство «Агронафтапродукт»(код ЄДРПОУ 31149289) включил( до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 201( року по покупцям товариство з обмеженою відповідальністю «Аркада проект»(ко ЄДРПОУ' 34755605) та дочірня компанія «Укртрансгаз»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(код ЄДРПОУ 30019801).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем не було додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ Торгівельне підприємство «Агронафтапродукт», а при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового та цивільного законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються будь-якими доказами та даними господарської діяльності позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив про задоволення позову. На підставі яких саме даних відповідачем були зроблені спірні висновки йому не зрозуміло, проте вважає, що у відповідача взагалі була відсутня компетенція на здійснення спірних висновків.

Представник відповідача в удове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову,  посилаючись на те, що під час проведення перевірки ТОВ Торгівельне підприємство «Агронафтапродукт»та складання акта перевірки вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи ДПІ діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений ПК України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.03.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Торгівельне підприємство «Агронафтапродукт»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Профінтербудсервіс»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року про що складено акт перевірки № 803/2305/31149289 від 25.03.2011 р.

Згідно висновків, які викладені у акті, перевіркою встановлено: порушення ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ТП «Агронафтапродукт»із ТОВ «Аркада проект»(код 34755605) за листопад 2010 року на суму ПДВ 1433,33 грн., ТОВ «Аркада проект»(код 34755605) за грудень  2010 року на суму ПДВ 261666,67 грн., ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(код 30019801) за грудень 2010 року на суму ПДВ 254966,40 грн.; відсутність об’єктів які підпадають під визначення ст.. 3,4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-BP (із змінами та доповненнями); порушення вимог п3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року № 166 зі змінами та доповненнями; порушення вимог п.п. 7.2.3. п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1,  п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4.  ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п. 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних невиїзних перевірок визначений ст. 79 ПК України, у відповідності до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи ст.78 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з привод надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу та не надання платником  пояснень та документів .

Втім, з наявних у справі документів слідує, що відповідний запит було складено відповідачем 12.03.2011р. № 4527/10/23-523 та направлено на адресу Позивача разом з  Повідомлення про проведення перевірки від 14.03.2011 року № 4594/10/23-523.  Згідно з повідомленням  платник податків був запрошений до податкового органу для проведення перевірки на 25.03.2011р. Окрім того, згідно з названим запитом податковий орган висунув до позивача вимогу надати письмові пояснення та документи в підтвердження таких пояснень протягом 10 днів з дня отримання запиту, довівши до відома платника податків, що надання пояснень та документів є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки. При цьому, через три дні, тобто 15.03.2011 року відповідачем був прийнятий наказ №654 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТП «Агронафтапродукт», тобто без спливу десятиденного строкуз дня отримання запиту, в результаті чого позивач об’єктивно був позбавлениц можливості надати відповідь на вказаний запит.

Оглянувши копію вищевказаного наказу, суд відзначає, що фактичною підставою для призначення спірних перевірок відповідач вказав ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а юридичною підставою є п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Стосовно вимоги про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки

Вивчивши зміст вищевказаного акту перевірки, суд відзначає, що спірні перевірки були проведені виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов’язкової податкової звітності.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірних документальних невиїзних перевірок не досліджувались.

З цього приводу, суд зауважує, що за правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про ПДВ” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В силу приписів п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З положень наведених норм закону слідує, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, є обставиною, з наявністю якої законодавець до набрання чинності нормами Податкового кодексу України (тобто до 01.01.2011р.) пов’язував виникнення у платника податку обов’язку визначити податкове зобов’язання по ПДВ та валовий дохід.

Відтак, у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт отримання у власність коштів у безготівковій формі на банківський рахунок, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобов’язання з ПДВ та валового доходу, закон не передбачав.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об’єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону.

Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб’єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем об’єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України акт перевірки не містить.

Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті від 25.03.2011 року за № 803/2305/31149289 судження суб’єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов в частині вимог про визнання незаконною документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтапродукт»(код СДРПОУ 31149289) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Профінтербудсервіс»(код СДРПОУ 35275749) за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року, проведену державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова 25.03.2011 року підлягає задоволенню.

В той же час суд зазначає, що висновки ДПІ щодо встановлення порушень ТОВ ТП «Агронафтапродукт»ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів є неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт –службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 6.1 п. 6 розд. ІІ Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів; контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Також суд зазначає, що не можна погодитись із законністю висновків відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Згідно з ч 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим спірний акт перевірки позивача не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом..

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Між тим, позивачем було надано докази дійсності та реальності угод, укладених у перевіряємий період (копії договорів поставки, копії видаткових, податкових накладних, виписки банку).

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Крім того, відповідач не довів, що при проведенні перевірки взагалі досліджувалися будь-які правочини, вчинені позивачем.

Також суд зазначає, що порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України.

Виходячи з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь –якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався суб’єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність своїх дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ ТП “Агронафтапродукт», про результати якої складено акт № 803/2305/31149289 від 25.03.2011 р. належним чином не довів, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є незаконними.

Враховуючи незаконність проведення перевірки, не потребують оцінки господарські операції позивача, та висновки акту перевірки, які до того ж є думкою перевіряючих викладеною в акті.

Дії щодо складання акту перевірки є останньою стадією проведення перевірки - її документальним оформленням. Дії ДПІ у Дзержинському районі щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ ТП “Агронафтапродукт»за наслідками якої складено акт № 803/2305/31149289 від 25.03.2011 р.  визнанні протиправними, тому вимоги щодо визнання протиправними окремих дій вчинених в ході перевірки так і рішень які прийняті на підставі зазначеного акту перевірки в т.ч. по складанню акту перевірки є зайвими. Визнання недійсним дій по проведенню перевірки охоплює всі дії вчинені в ході перевірки, в тому числі і дії по складанню акту перевірки. Відповідно визнання конкретної дії в ході перевірки в т.ч. складання акту перевірки, протиправним буде фактично повторним визнанням відповідної дії протиправною.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з коригування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за листопад та грудень 2010 року в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»без винесення податкового повідомлення-рішення, то з витребуваних у ДПІ облікових карток платника податків ТОВ ТП “Агронафтапродукт»судом не встановлено жодних коригувань податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача без винесення податкового повідомлення-рішення.

Тобто дана позовна вимога є необґрунтованою, суперечить матеріалам справи, а тому не може бути задоволена судом як і похідна вимога про зобов’язання ДПІ у Дзержинському районі відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податковий кредит з податку на додану вартість позивача за листопад та грудень 2010 року.

При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  Товариства з обдмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Аргонафтопродукт" до  Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова  про  визнання нечинним наказу  –задовольнити частково.

Визнати незаконною документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінтербудсервіс" за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року, проведену Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова 25.03.2011 року.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з встановлення в акті про результати  документальної невиїзної перевірки № 803/2305/31149289 від 25.03.2011 року порушень Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт"  ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу,  апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено  15 серпня 2011 року.    

Суддя                                                                                            Шляхова О.М.