Рішення

від 10.07.2008 по справі 8/232-07  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/232-07  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 липня 2008 р.                                Справа 8/232-07

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді                  В. Білоуса

При секретарі судового засідання А. Логінові

за участю представників:

позивача      : М. Борщевський - за довіреністю;

відповідача   : В. Тітов - за довіреністю, В. Білоіван -

               генеральний директор.          

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське", с. Пилява, Тиврівський район, Вінницька область, 23340, код ЄДРПОУ 03734748 до товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", вул. Забужжя, 7, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300, код ЄДРПОУ 01203998 про  стягнення 30 000 грн. боргу за продукти, товари, послуги сільгосптехнікою передані, надані, згідно накладних № 1261 від 16.12.2002р. відпущено 2710 кг. цукру на суму 6233 грн.;  № 1262 від 16.12.2002 р. відпущено  1290 кг. цукру на суму 3108 грн.90 коп.; № 222 від 19.12.2002 р. відпущено 5174 кг.  пшениці на суму 3363 грн. 10 коп.; № 1316 від 20.12.2002 р. відпущено аміачну сіль 100 л. і карате 5 л. на суму 3236 грн. 70 коп.; № 1305 від 26.12.2002 р., відпущено м'ясо свин. 20 кг. і сало 8 кг. на суму 240 грн.; № 642 від 08.04.2003 р. відпущено 29439 кг. пшениці З класу на суму 12364 грн. 38 коп.;  № 334 від 16.05.2003 р. відпущено 2 голови поросят 41 кг. на суму 246 грн.; № 42 від 26.05.2003 р. відпущено 234 кг. різних круп на суму 321 грн. 90 коп.; № 369 від 29.05.2003 р. відпущено 1 шт. метрощиток на суму 14 грн. 40 коп.; № 479 від 04.07.2003 р. відпущено 28 кг. м'ясо св. і 5 кг. сала на суму 292 грн.; № 508 від 19.07.2003 р. відпущено 25 кг. м'яса яловичини на суму 225 грн.; № 515 від 23.07.2003 р. відпущено 5 кг. м'яса яловичини на суму 45 грн.; № 516 від 25.07.2003 р. відпущено 50 кг. цукру на суму 125 грн. 50 коп.; № 517 від 25.07.2003 р. відпущено 5 кг. м'яса яловичини на суму 108 грн.; № 520 від 25.07.2003 р. відпущено 1844 кг.  муки на суму 2869 грн. 80 коп.., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в заяві № 35 від 30.06.2008р. його представник в судовому засіданні заявив клопотання про збільшення позовних вимог на 12841 грн. 92 коп. інфляційної суми з липня 2005р. по травень 2008р. із простроченої суми боргу 141176 грн. 45 коп. і суми боргу 29120 грн., 3315 грн. 62 коп. –3% річних за період з 01.11.2005р. по 01.06.2008р. з тих же сум заборгованості. Відмовився від позовних вимог про стягнення 880 грн. боргу і просив стягнути 29120 грн. боргу за товарно-матеріальні цінності, згідно накладних вказаних в позовній заяві, 12841 грн. 92 коп. інфляційної суми, 3315 грн. –3% річних. Представник відповідача (В. Тітов) не заперечив проти клопотання позивача про збільшення позовних вимог. З огляду на права надані позивачеві ст. 22 ГПК України клопотання про позивача про збільшення позовних вимог підлягає задоволенню , оскільки вимоги про стягнення інфляційної суми, 3% річних є похідними від суми боргу, яка є предметом позову.

Відмова позивача від частини позову щодо стягнення 880 грн. боргу судом приймається, як така, що не суперечить закону (ст. 20 ЦК України, ст. 22, 78 ГПК України) і відповідає матеріалам справи. Тому провадження у справі щодо вимог про стягнення 880 грн. боргу підлягає припиненню згідно п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позов, письмових поясненнях, запереченнях та його представник в судовому засіданні позовні вимоги відхилили.

Відповідач у письмових поясненнях від 18.12.2007р. № 283 (т. 2 а.с. 74-76), запереченнях , наданих суду 19.06.2008р. (т. 2 а.с. 137-138), запереченнях поданих суду 09.07.2008р. та його представники в судовому засіданні проти позовних вимог про стягнення 29120 грн. боргу за товар, згідно накладних, вказаних в позовній заяві , 12841 грн. 92 коп. - інфляційної суми, 3315 грн. 62 коп. –3% річних заперечили.

Покликалися на те, що в первинних документах, які позивачем надано суду, не було відмічено, хто отримував  дану  продукцію від імені відповідача, накладні не відповідають вимогам бухгалтерського обліку, чим порушено п. 2 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Також в накладних на отримання продукції не були вказані номера і дати доручення на представника, який отримав цю продукцію, чим порушено ст.. 9 Закону і п. 2.4 Положення. Накладні мають такий вигляд, що ніби вони виписані однією рукою і всі разом.

Підлягає сумніву також те, що саме було виписано в накладних, перелік яких позивач надав суду. Так по накладних: №1261 від 16.12.2002р., 1262 від 16.12.2002р., №222 від 19.12.2002р.,№ 642 від 08.04.2003р., №520 від 25.07.2003р. було відпущено цукор в кількості 4000 кг., пшениця в кількості 34613 кг. І 1844 кг. муки.

В позовній заяві ТОВ „ Пилявське" зазначає, що протягом 1999 -2003р. між товариствами проводився обмін продукції, на підтвердження чого, надало суду наступні документи - видаткові накладні № 1261 від 16.12.2002р., № 1262 від 16.12.2002р., № 222 від 19.12.2002р., № 1316 від 20.12.2002р., № 1305 від 26.12.2002р.; № 642 від 08.04.2003р.; № 334 від 16.05.2003р.; № 42 від 26.05.2003р.; № 369 від 29.05.2003р.;№ 479 від 04.07.2003р.; № 508 від 19.07.2003р.;№ 515 від 23.07.2003р.;№ 516 від 25.07.2003р.; № 517 від 25.07.2003р.; №520 від 25.07.2003р.

На підставі відповідних накладних позивач визначив, що відповідач має заборгованість у розмірі 29120 грн.

Однак, не відомо як позивач визначив, що саме на тих накладних, які вказані в його позовній заяві відповідач повинен сплатити 29120 грн.

Відповідно до п.1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй заяві вказує, що відповідач повністю визнав заборгованість, яка виникла між товариствами. Однак відповідне твердження є безпідставним.

Акт звірки взаєморозрахунків між товариствами не може слугувати належним доказом. Оскільки, первинними документами, які визначають господарські відносини між суб'єктами підприємництва повинні бути договори, накладні, акти приймання -передачі.

У своїх поясненнях № 34 від 30.06.2008р (том.2 стр.150) позивач згоден, що акт звірки не замінює первинного бухгалтерського документу і не може слугувати документом, що підтверджує прийняття відповідного товару.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити, які визначені в п.2 ст.9 ЗУ „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Натомість, позивачем не були надані суду документи, які відповідають вимогам, визначені законодавством та стверджують про поставку відповідної продукції.

Відповідно до п.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, міркування позивача, що відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 29120 грн. є безпідставними.

Відповідно до ст.43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В заявах поданих суду 19.06.2008р. (вх. № 6865), 09.07.2008р. (вх. № 7594) відповідач просить суд застосувати строк позовної давності покликаючись на те, що позовна заява подана після спливу строку позовної давності.

Відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 30000 грн. повинно застосовуватись положення про позовну давність, які регулюються Цивільним кодексом України від 2003р. ( який набрав чинність 2004р.).

Відповідно до п.5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином, позивач мав право звернутися за захистом свого права у 2005р. до моменту спливу строку позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ Пилявське" подало позовну заяву до суду про стягнення заборгованості з ТОВ „ Гірник" 11.05.2007р., про що зроблено відмітку господарським судом Вінницької області., тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до п.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник позивача в письмових поясненнях від 30.06.2008р. № 34 (т. 2 а.с. 149-151) та в судовому засіданні із запереченнями відповідача проти позову не погодився. Покликався на те, що відповідач в своєму запереченні від 19.06.2008 р. безпідставно односторонньо відмовляється від своїх зобов'язань перед ТОВ «Пилявське» і факту отримання від нього товару на суму боргу 30000 грн. не визнає і наводить номера видаткових накладних, які на його думку вони оформлені не вірно і по ним ТОВ «Гірник» товари не отримувало.

Зазначає, що господарські операції між ТОВ „Пилявське" і ТОВ „Гірник" здійснювалися на протязі  1999 - 2003 років і на підставі цих стосунків виникли між ними зобов'язання щодо розрахунків по боргам. Як свідчать документи, що знаходяться у справі, позивач передав відповідачу по видатковим накладним матеріальні цінності на суму 141176 грн. 15 коп., яку відповідач не оплатив.

Про те, що між сторонами діяв господарський договір, свідчать документи та дії сторін по здійсненню фактичних виконань зобов'язань. Дане не суперечить вимогам статті 181 ГК України.

Вказує, що договірні стосунки сторін і взяті ними зобов'язання   підтверджуються видатковими накладними, в яких є підписи представників обох сторін про передачу товару, претензія №173 14.06.2005 р. про наявність боргу і вимога його повернення, акти звірки взаєморозрахунків від 20.10.2005 р. і від 05.06.2007 р., підписані повноважними особами сторін.

Наявність господарських операцій і заборгованості підтверджується також аудиторською перевіркою від 17.06.2003 р., здійсненою за ініціативою ТОВ «Гірник».

Відповідач визнає борг, який вказаний в акті звірки від 20.10.2005 р. в сумі 141176 грн. 15 і відповідно до цього складає 21.10.2005 р., відомість, якою підтверджує вказаний в акті борг і бере на себе зобов'язання розрахуватися з цим боргом за рахунок передачі позивачу основних засобів в кількості 10 одиниць на суму 141176 грн. 15 коп., саме: «передачі основних засобів зі «Гірник»та ТОВ «Пилявське»в рахунок кредиторської заборгованості.»

Відповідач письмово підтвердив борг в сумі 29120 грн. у своїй відповіді за №01-4/39 від 05.03.2007 р. на претензію і у відзиві №01-4/99 від 05.06.2007 р. на позовну заяву.

З метою виконання своїх зобов'язань по сплаті боргу  відповідач здійснив зняття автотранспорту з обліку в ДАІ:

Автомобіль бортовий -С   УАЗ-3303, державний номер 9562 ВИС, 1992 р. випуску; бортовий автомобіль КАМАЗ - 530, державний номер 03663 ВІ, випуску 1992 р.: -    причіп бортовий СЗАП 83571 державний номер АВ 12386 XX, випуску 1992 р.

Свої наміри в зобов'язанні підтвердив видачею позивачу дев'яти одиниць сільськогосподарських механізмів на 111176 гри.15 коп., а саме:

по видатковій накладній №299 від 31.10.2005 р. передано САК на 6000 грн. і УАЗ-3303 на 10000 грн. всього на 16000 грн.;

по видатковій накладній №314 від 31.10.2005 р. передано лущильник ЛТД-10 на 5000 грн. сівалку СЗ-3,6 на 4000 грн. і ДКУ-2 на 5000 грн., всього на суму 14000 грн.; по видатковій накладній №315 від 31.10.2005 р. передано автомобіль КАМАЗ - 530 на 51298 грн. і причіп бортовий на 18453 грн., всього на суму 69751 грн.; по накладній №313 від 31.10.2005 р. передано комбайн «Нива»на 8925 грн. 15 коп. і жатку: СК-5 на 2500 грн. всього на суму 11425 грн. 15 коп. Дане підтверджує відповідач у своєму відзиві від 05.06.2007 р. № 01-4/99 де говорить, що: "В жовтні 2005 року в рахунок заборгованості ТОВ «Гірник»було відпущено ТОВ «Пилявське»транспортні засоби та с/г інвентар на суму 111176, 15 грон, згідно накладних № 314, 315, 299 від 31 жовтня 2005 року", (абзац 1 - й стор. 2 відзиву).

Щодо видаткових накладних на суму 30000 грн., які чомусь відповідач вирішив визнати недійсними і відмовляється в отримані товарів, що вказані в накладних, то підкреслює, така відмова нічим не підтверджується і вона не відповідає дійсності.

З переліку накладних та аудиторського висновку видно, що бензин, дизельне пальне, масла і запасні частини до техніки відпускалися по накладним, заборним відомостям згідно доручень. Велика кількість накладних на сільськогосподарську продукцію, хімічні добрива, продукти харчування, послуги, сторони (ТОВ «Пилявське» і ТОВ «Гірник») відпускали їх один одному і накладним без доручень.

Відсутність доручень не спростовує факт видання товару ТОВ «Пилявське» і отримання його ТОВ «Гірник» і навпаки, надання послуг і товару ТОВ «Гірник» і отримання послуг і товару ТОВ "Пилявське". Про рух товару свідчать видаткові і прибуткові накладні та акти звірок.

Тому відсутність довіреності на отримання сторонами товару не може бути «наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому»(ст. 217 ЦК України), якщо обмін товарами між сторонами фактично здійснювався і без доручень.

Наголошує на тому, що зі згоди сторін між ними діяли договірні стосунки по здійсненню господарських операцій щодо постачання один одному товарів і продуктів і як наслідок створилася заборгованість ТОВ «Гірник» перед ТОВ «Пилявське» в сумі 141176 грн. 15 коп.. Також зіслався на те, що керівник позивача О. Д. Кравець в період 2000-2003 років був керівником і позивача та відповідача і між підприємствами на взаємодопомогу один одному в рахунок взаєморозрахунків передавалися матеріальні цінності, надавалися послуги. Вважає, що передача позивачем і отримання відповідальними працівниками відповідача товарно - матеріальних на суму 30000 грн., наявність боргу в сумі 144870 грн. 55 коп., в сумі 201696 грн. 42 коп., 141176 грн. 45 коп., в які ввійшла сума боргу 30000 грн. наданими в справу аудиторським висновком від 17.06.2003р., доповненням до цього аудиторського висновку, видатковими накладними на відпуск товару, вказаними в позовній заяві і підписами відповідальними працівниками відповідача, претензіями від 14.06.2005р. № 173, 05.02.2007р. № б/н, відповіддю відповідача на претензію (лист 01-4/39 від 05.03.2007р., про визнання боргу, актом звірки розрахунків станом на 20.10.2005р.) відомістю передачі основних засобів в рахунок кредиторської заборгованості. Вважає, що видаткові накладні підписані особами, які працювали у відповідача, а закон не забороняє отримання необхідних цінностей без довіреностей, то товарно-матеріальні цінності згідно накладних вказаних в позовній заяві як підстава виникнення боргу, отримання повноважними особами відповідача, а відтак і самим відповідачем. Строк позовної давності вважає не пропущеним, оскільки строк виконання грошових зобов'язань не був визначений і відповідно обов'язок оплати виникав на підставі закону ч. 2 ст. 530 ЦК України - на протязі 7 днів з дня пред'явлення претензії. Не погоджуючись із запереченнями відповідача проти позову покликався на те, що суд касаційної інстанції в постанові від 27.03.2008р. встановив, що актом звірки розрахунків від 20.10.2005р., 05.06.2007р., висновком аудиторської перевірки від 17.06.2003р. підписаними сторонами стверджується борг відповідача перед позивачем в сумі 141176, 48 грн. та укладення сторонами нової угоди про передачу в рахунок боргу 10 одиниць техніки на суму 141176,15 грн.

Позивач, відповідач не надали витребуваних ухвалою суду від 19.06.2008р. всіх первинних бухгалтерських документів, на підставі яких здійснювалась звірка розрахунків і складений акт звірки, аудиторський висновок, доповнення до нього, не повідомили суду про наявність у них цих доказів. Відтак спір на підставі ст. 75 ГПК України вирішується за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали доказів, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 509, 526, ч. 2 ст. 604 ЦК України, ст. 33, 34, 43 ГПК України, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2.2.1, 2.4, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зареєстрованого в МЮ України 05.06.1995р. за № 168/704, п. 2, 12, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (із змінами), зареєстрованої в МЮ України 12.06.1996р. за № 293/1318 прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 29120 грн. боргу, 12841 грн. 92 коп. - інфляційної суми, 3315 грн. 62 коп. боргу, з підстав і предмету вказаних в позовній заяві, задоволенню не підлягають за недоведеністю фактичних обставин щодо вартості переданих позивачем відповідачу матеріальних цінностей послуг і вартості цінностей, послуг отриманих від відповідача за умови довіреності яких тільки можна вірно встановити наявність чи відсутність боргу, його розміру, похідних від боргу інфляційної суми, 3% річних неналежністю доказів. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Заявляючи позовні вимоги позивач, як підставу виникнення грошових зобов'язань у відповідача перед позивачем та боргу в сумі 144870 грн. 55 коп., 201696 грн. 42 коп., 30000 грн., а потім 29120 грн. вказав аудиторський висновок від 17.06.2003р., доповнення до нього, акт звірки розрахунків станом на 20.10.2005р., претензії, накладні № 1261 від 16.12.2002р. відпущено 2710 кг. цукру на суму 6233 грн.;  № 1262 від 16.12.2002 р. відпущено  1290 кг. цукру на суму 3108 грн.90 коп.; № 222 від 19.12.2002 р. відпущено 5174 кг.  пшениці на суму 3363 грн. 10 коп.; № 1316 від 20.12.2002 р. відпущено аміачну сіль 100 л. і карате 5 л. на суму 3236 грн. 70 коп.; № 1305 від 26.12.2002 р., відпущено м'ясо свин. 20 кг. і сало 8 кг. на суму 240 грн.; № 642 від 08.04.2003 р. відпущено 29439 кг. пшениці З класу на суму 12364 грн. 38 коп.;  № 334 від 16.05.2003 р. відпущено 2 голови поросят 41 кг. на суму 246 грн.; № 42 від 26.05.2003 р. відпущено 234 кг. різних круп на суму 321 грн. 90 коп.; № 369 від 29.05.2003 р. відпущено 1 шт. метрощиток на суму 14 грн. 40 коп.; № 479 від 04.07.2003 р. відпущено 28 кг. м'ясо св. і 5 кг. сала на суму 292 грн.; № 508 від 19.07.2003 р. відпущено 25 кг. м'яса яловичини на суму 225 грн.; № 515 від 23.07.2003 р. відпущено 5 кг. м'яса яловичини на суму 45 грн.; № 516 від 25.07.2003 р. відпущено 50 кг. цукру на суму 125 грн. 50 коп.; № 517 від 25.07.2003 р. відпущено 5 кг. м'яса яловичини на суму 108 грн.; № 520 від 25.07.2003 р. відпущено 1844 кг.  муки на суму 2869 грн. 80 коп., відомість  передачі основних засобів в рахунок кредиторської заборгованості на суму 141176,15 грн. накладні № 299 від 31.10.2005р., 314 від 31.10.2005р., № 315 від 31.10.2006р. про отримання від відповідача авто техніки на суму 99751 грн. в рахунок погашення кредиторської заборгованості. Із вказаних документів дійсно вбачається те, що в період 2000-2003р., коли керівником і позивача і відповідача одночасно був О. Д. Кравець здійснювалися взаємні поставки позивачем відповідачу і відповідачем позивачу товарно-матеріальних цінностей, надання послуг.

Подані позивачем докази, і зокрема претензія від 14.06.2005р., аудиторський висновок від 17.06.2003р., доповнення до нього , акт звірки розрахунків від 20.10.2005р., накладні, вказані в позовній заяві є суперечливими, неналежними доказами і не дозволяють встановити фактичні обставини в порядку і спосіб, встановленими законом. Такий висновок суду ґрунтується з огляду на вимоги ст. 19 Конституції України, ст. 33, ч. 2 ст. 34 ГПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»п. 1.2, 2.1, 2.4, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, п. 2, 12, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових реєстрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до встановлених вимог. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказування повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства , від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення. Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік , на відповідність господарської операції діючому законодавству. Забороняється приймати до виконання первинні документи , що суперечать законодавчим і нормативним актам. Сировина, матеріали , паливо , запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби, інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи цінні папери відпускаються покупцям або передаються безпосередньо тільки за довіреністю одержувачів. Забороняється відпускати цінності у випадку подання довіреностей, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення  або з незаповненими реквізитами, подання довіреності, яка має виправлення, помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб які підписали довіреність , відсутності у довіреності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта , закінчення строку дії довіреності. При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам, їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності , але якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності , повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері, тощо) свій підпис про одержання цінностей. Згідно ч. 1 ст. 237, ч. 1 ст. 238, ст. 239, 244, 246 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони яку вона представляє. Лише правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами , та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

З огляду на вказані норми передача матеріальних цінностей від позивача і отримання їх відповідачем, як юридичною особою, найменування цінностей, послуг, їх кількості, вартості мала б стверджуватися за умови доведення позивачем, передбаченими законом та нормативними актами засобами доказування, отримання їх повноважною особою відповідача. Такими доказами має бути накладна на відпуск товару, послуг, оформлена у відповідності до встановлених вимог з наданням довіреності або повідомленням постачальнику особою що отримує цінності  за підписом керівника і головного бухгалтера про зразок печатки (штампу) якою матеріально-відповідальна  особа, що буде приймати цінності, буде завіряти свій підпис на супровідних документах. Позивач зазначив, що у нього відсутні довіреності на осіб, які отримали цінності, згідно накладних вказаних в позовній заяві, а також повідомлення відповідача про зразки печатки (штампу) якими вони будуть завіряти свої підписи. Відповідач заперечує видачу довіреностей, вказаного вище повідомлення на отримання особами, які розписалися за отримання товару в накладних. Огляд оригіналів накладних, вказаних позивачем, як підстава виникнення боргу свідчить про те, що записи в розділі накладних в яких має бути вказано дані про довіреність на підставі якої особи отримали цінності, не заповнені. Відсутній в цих накладних біля підпису особи, що отримала цінності і будь-яких відбиток штампу (печатки) відповідача. За таких обставин, позивач не довів, передбаченими законом засобами доказування те, що саме повноважні особи відповідача були його представниками і від його імені і для нього отримали цінності згідно накладних , вказаних в позовній заяві. Тому беручи до уваги зміст ст. 239 ЦК України право чини вчинені особами , які не були представниками відповідача, щодо отримання цінностей згідно накладних вказаних у позовній заяві , не створюють, не змінюють і не припиняють цивільних прав та обов'язків для відповідача згідно вказаних накладних та похідних від них аудиторських аудиторським висновком, доповненням до нього, акту звірки від 20.10.2005р., відомості передачі основних засобів, претензії , відповіді  відповідача не неї, листування сторін.

Суд звертає увагу на те, що аудиторському висновку, доповненні до нього, особа, яка проводила аудит не встановила суму боргу, а прийшла до висновку про ймовірність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.05.2003р. спочатку в сумі144870 грн. 55 коп. (у аудиторському висновку), а потім в сумі 201696 грн. 42 коп. (в доповненні до аудиторського висновку). Ймовірність висновку самим аудитором мотивовано тим, що під час здійснення перевірки аудиту були надані документи по придбанню та відвантаженні товарно-матеріальних цінностей між товариствами, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»в бухгалтерському обліку, а також виявлялися документи, операції по яких не відображалися в бухгалтерському обліку або були зайво проведені (відсутня ціна продажу, сума продажу), а тому існує ймовірність того, що сума заборгованості між товариствами не є достовірною і може мінятися. Суд не має права встановлювати і вважати доведеними фактичні обставини щодо вартості взаємно отриманих позивачем і відповідачем цінностей, послуг і суми боргу на аудиторському висновку і доповненні до нього, які містять висновки про ймовірність і недостовірність суми боргу яка істотно відмінна одна від одної на одну й ту ж Бату, різниця складає 55825 грн.(201 696 грн. 72 коп. - 144 870 грн. 55 коп.).

Акт звірки від 20.10.2005р., відомість передачі основних засобів, відповідь відповідача від 05.03.2007р. на претензію, відзив на позов від 05.06.2007р., інше листування сторін є похідними від первинних бухгалтерських документів, а відтак, в силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 33, ч. 2 ст. 34, ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України, мали б оцінюватись, перевірятись вказані в них обставини, на підставі первинних документів - накладних, довіреностей, їх належності, відповідності вимогам закону, нормативним актам. Сприймання судом акту звірки від 20.10.2005р., відомостей передачі основних засобів, відповіді на претензію, відповіді на претензію, відзиву на позов, листування, як належних доказів, без перевірки їх складання на підставі первинних документів і відповідності їм суперечило б ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 33, 34, ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України і призвело б до того, що вказані докази, які є похідними  від первинних, а саме аудиторський висновок, доповнення до нього, акт звірки від 20.10.2005р., відомість передачі основних засобів, відповідь відповідача від 05.03.2007р. на претензію, відзив на позов від 05.06.2007р., інше листування мали б для суду заздалегідь встановлену силу та призвело б до того, що визнання однією стороною фактичних даних  і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для суду є для суду обов'язковим, що за законом недопустимо.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.10.2005р., суд не розцінює як доказ проведення звірки сторонами, а відтак ставить під сумнів достовірність, вказаної в акті, суми боргу 141 176 грн. 45 коп. на користь позивача. Названий акт містить лише суму заборгованості, але не містить даних, які б дозволяли суду перевірити як вона визначена особами, які підписали акт звірки, за який період, по яких господарських операціях. В акті не зазначено на яку суму кожна із сторін передала цінності, надала послуги і на яку отримала оплату. Заборгованість мала б визначатися шляхом віднімання від вартості переданих цінностей, послуг, вартості отриманого товару, послуг. Суд позбавлений права без перевірки первинними доказами виникнення боргу, його розміру, взяття зобов'язань про передачу автотехніки в рахунок боргу, на віру приймати як правильні і вважати достовірними аудиторський висновок, доповнення до нього, акт звірки розрахунків від 20.10.2005р., відомість передачі автотехніки в рахунок боргу , оскільки  це суперечитиме ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України.  Частина 6 ст. 22 ГПК України забороняє суду приймати відмову від позову, визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству  або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Закон зобов'язує перевіряти достовірність доказів, встановлювати  фактичні обставини в спосіб і в порядку  встановленими законом і на підставі належних доказів, незалежно від визнання сторонами фактичних обставин.

Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України позивач  мав би надати з позовною заявою обґрунтований розрахунок, який би ілюстрував і підтверджував належними первинними доказами те, на яку суму він передав відповідачу товар, послуги, на яку суму отримав їх від відповідача, чи отримав оплату грошима. І лише після доведення і наданні позивачем таких доказів, суд би мав можливість достовірно встановити суму боргу. Такі докази позивач суду не надав, натомість, в позовній заяві позивач наводить розрахунок від супротивного від сум боргу, а не з господарських операцій, починаючи його з різних сум боргу - 148 829 грн. 21 коп. в претензії, 141 176 грн. 45 коп. - в аудиторському висновку, 30 000 грн. як борг за накладними вказаними в позові, не надавши  при цьому розрахунку, доказів, які б стверджували правильність визначення суми боргу. Визначення позивачем вказаних сум боргу е, на думку суду, сумнівним і суперечливим. Оскільки, згідно накладних, вказаних позивачем в позовній заяві, вбачається передача товару  на суму 32 685 грн. 68 коп., то для того щоб вивести суму боргу в розмірі 30 000 грн. позивач мав би вказати докази, які б стверджували погашення відповідачем боргу за вказаними накладними в сумі 2685 грн. 68 коп. (32 685 грн. 68 коп. -2685 грн. 68 коп. = 30 000 грн.). Не довів суму боргу в розмірі 30 000 грн. чи в сумі 29120 грн. і обчислення її від суми за актом звірки від 20.10.2005р. (141 176 грн. 45 коп.), відомістю передачі основних засобів (141 176 грн. 15 коп.). Якщо б обчислювати борг від цих сум, то з урахуванням вартості отриманої позивачем автотехніки, згідно накладних в сумі 99 751 грн., про що позивач саме зазначив в позовній заяві, різниця мала б складати: 141 176 грн. 45 коп. (за актом звірки) - 99 751 грн. = 41 425 грн. 45 коп., або: 141 176 грн. 15 коп. (за відомістю передачі основних засобів) - 99 751 грн. = 41 425 грн. 15 коп., але не 30 000 грн., як позивач вказав в позовній заяві.

Суд, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208, 604 ЦК України, відомість передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості не вважає його правочином, угодою (новацією) про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням спрямованим на припинення первісного зобов'язання.

Відповідно до змісту ст. 604 ЦК України правочин щодо домовленості сторін про заміну первісного зобов'язання новим і припинення первісного зобов'язання є двостороннім в якому має бути чітко виражена  воля обох сторін.

Згідно вказаних норм, правочин між юридичними особами має вчинятися у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими сторони обмінялися. Зобов'язанням є право відношенням, в якому одна сторона   (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання  новим, між тими ж сторонами (новація).

В силу вимог ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України відомість передачі основних засобів ... не є доказом, який має заздалегідь встановлену силу і підтверджує безумовний обов'язок відповідача передати позивачу автотехніку.

За змістом ч. 2 ст. 604 ЦК України для домовленості сторін про укладення договору новації про заміну первісного зобов2язання новим потрібно щоб  первісне зобов'язання було підставним і підтвердженим належними засобами доказування і належними первинними документами, обов'язок щодо оплати відповідачем позивачу 141 176 грн. 15 коп.. Оскільки суд прийшов до висновку про те, що позивач не довів належними засобами доказування виникнення у відповідача перед позивачем  грошових зобов'язань в сумі 141 176 грн. 15 коп. за товари, послуги надані в 2000 - 2003 рр.., в сумі 30 000 грн., 29 120 грн. за товари, згідно накладних вказаних в позовній заяві, той прийшов також до висновку, що не доведений і відсутній обов'язок  відповідача передавати позивачу автотехніку в рахунок заборгованості, яка позивачем не доведена.

Суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки строк виконання грошових зобов'язань за товари, послуги надані позивачем не визначений і грошове зобов'язання, згідно ст. 526, ч. 2 ст. 530 ЦК України, настає з моменту вимоги про оплату, а з дати передачі товару, надання послуг.

Ні відомість передачі основних засобів..., ні інші письмові докази, подані в справу не містять істотних умов, і зокрема домовленості сторін про те, в рахунок якої заборгованості (за який товар, послуги, згідно яких накладних) має передаватися  автотехніка і які первісні зобов'язання припиняла б така передача автотехніки. такі умови суд вважає істотними для угод  про заміну первісного  зобов2язання новим зобов'язанням, оскільки вони мають бути предметом такого договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з цих істотних умов  договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Оскільки в справі відсутні докази про досягнення згоди щодо предмету договору новації і таких умов, які є необхідними для договору новації (домовленості сторін про заміну первісного зобов'язання новим і припинення первісного зобов'язання, то суд приходить до висновку про те, що договір новації (про заміну первісного зобов'язання новим) між сторонами не укладений.

Суд не бере до уваги доводи позивача, в тому рахунку і ті, які полягають в тому, що товар, послуги отримані відповідальними повноважними особами відповідача без довіреності та в тому, що судом касаційної інстанції в постанові від 27.03.2008р., на підставі акту звірки від 20.10.2005р., 05.06.2007р., висновком аудиторської перевірки 17.06.2003р., підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем, оскільки вони суперечать п. 2, 12, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей ст. 34, ч. 2 ст. 111-12 ГПК України, ст. 19 Конституції України. В акті звірки від 05.06.2007р. відповідач зазначив, що немає заборгованості перед позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 111-12 ГПК України постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована.

Ведення сторонами у 2000 - 2003р.р. бухгалтерського обліку, складання первинних документів з порушенням встановленого порядку, що вбачається із матеріалів справи, позбавляє суд можливості та доцільності призначення в справі судово-бухгалтерської експертизи для достовірного встановлення розміру боргу чи його відсутності.

В зв'язку з відмовою в позові судові витрати позивача на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (300 грн., 118 грн., 134 грн. 60 коп., 161 грн. 58 коп.) в загальній сумі 714 грн. 18 коп. та судові витрати відповідача в сумі 145 грн. 60 коп. за подання апеляційної скарги, на підставі  ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

          Керуючись ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 43, ч. 1, 5 ст. 49, 78, п. 4 ст. 80, ст. 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі щодо вимог про стягнення 880 грн. боргу припинити.

2. В позові ТОВ "Пилявське", с. Пилява, Тиврівський район, Вінницька область до ТОВ "Гірник", смт. Тиврів, Тивірвський район, Вінницька область про стягнення 29120 грн. боргу за товари, 12 841 грн. 92 коп. інфляційної суми, 3315 грн. 62 коп. - 3% річних відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське", с. Пилява, Тиврівський район, Вінницька область, 23340, код ЄДРПОУ 03734748 (неповна інформація про реквізити: р/р 260093983 в ВОД АППБ "Аваль", МФО 302247, виконання здійснити в порядку ст.50 та інших статей ЗУ «Про виконавче провадження») на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", вул. Забужжя, 7, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300, код ЄДРПОУ 01203998 (неповна інформація про реквізити: р/р 260063012540 ЦВ ПІБ, МФО 302571) 145 грн. 60 коп. для відшкодування судових витрат на державне мито. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копії даного рішення надіслати  позивачу, відповідачу  рекомендованим листом або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Вступну та резолютивні частини рішення оголошено 10.07.2008р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлений і підписаний 15.07.2008р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного оформлення і підписання його тексту суддею.

Суддя                       

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу