Рішення

від 29.08.2011 по справі 51/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/276

29.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Агропродукт»

до  Дочірнього підприємства «Альта» 

про стягнення 155 540,00 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

Від позивача: Денисюк В.С.

Від відповідача: Мироненко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Агропродукт»звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Альта» про стягнення 140 000,00 грн. основного боргу та 15 540,00 грн. інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № РН-0000072 від 23.04.2010 р. відповідно до умов договору поставки № 23/04-10 Ц.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач надав відзив на позовну заяву відповідно до якого ДП «Альта»отримання товару на суму 140 000,00 грн. не заперечувало, натомість стверджувало про відсутність підстав для стягнення 140 000,00 грн., оскільки строк оплати товару за видатковою накладною № РН-0000072 від 23.04.2010 р. не визначений, а вимоги про сплату такої ним не отримувались.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Агропродукт»(далі –продавець) та Дочірнім підприємством «Альта»(далі –покупець) укладено договір поставки № 23/04-10 Ц (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 23/04-10 Ц від 23.04.2010 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача цукор-пісок (далі –товар) у кількості та за ціною у відповідності до умов цього договору, а останній зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити його вартість у відповідності до умов договору.

Загальна вартість проданого товару визначається згідно з належно оформленими видатковими накладними на нього і становить 7 000 грн. з ПДВ за тону товару і відповідно за 44 тони товару –308 000,00 грн. з ПДВ. Ціна розуміється як вартість 1 тони товару і включає в себе ПДВ, вартість тари, пакування, маркування, завантаження (п.п. 3.1, 3.2  договору).

Загальна кількість і вартість проданого за цим договором товару визначається на підставі видаткових накладних, оформлених на всі партії товару, одержаного покупцем протягом строку дії договору (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 9.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 р.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання якого позивачем було здійснено поставку відповідачу товару за видатковою накладною                № РН-0000072 від 23.04.2010 р. на суму 140 000,00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянутий у судовому засіданні.

Факт отримання обумовленого договором товару на суму 140 000,00 грн. відповідачем не заперечується.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 5.1 договору відповідач сплачує вартість партії товару у строк не пізніше 3-х днів з моменту її одержання. Форма оплати –безготівкова шляхом перерахування покупцем коштів на банківський рахунок позивача або іншим способом, встановленим за домовленістю сторін (п. 5.2 договору).

Оскільки зазначеною видатковою накладною не встановленого іншого, ніж викладений вище порядок розрахунків, відповідачем протилежного не надано, тому зобов'язання з оплати повинні бути виконання відповідачем у строк до 26.04.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, грошові кошти в сумі 140 000,00 грн. останнім за отриманий за видатковою накладною № РН-0000072 від 23.04.2010 р. товар Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Агропродукт»не сплачені.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Дочірнім підприємством «Альта»утворилась заборгованість в розмірі 140 000,00 грн., є документально підтвердженою та відповідачем не спростованою.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки № 23/04-10 Ц від 23.04.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 140 000,00 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 23/04-10 Ц від 23.04.2010 р. не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки продукції. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 140 000,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Викладені відповідачем у відзиві  обставини не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем, і вважає його обґрунтованим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Агропродукт»задовольнити повністю.

2.   Стягнути з Дочірнього підприємства «Альта»(03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, б. 23-Б, код 32668935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Агропродукт»(45100, Волинська обл., м. Рожище, вул. Куліша, 46, код 30457451) 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 15 540 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 1 555 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 40 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:  01.09.2011 р.