Постанова

від 03.07.2008 по справі 17/7176

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/7176

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "03" липня 2008 р.                                                           Справа № 17/7176

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Антощук О.А., довіреність №25 від 08.01.2008р. (був присутній в судовому засіданні 23.06.2008р.),

від відповідача: Сухотепла В.Г., довіреність №68 від 19.06.2008р. (була присутня в судовому засіданні 23.06.2008р.),

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства "Меблевий магазин "Комфорт", м.Кам'янець-Подільський

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "04" лютого 2008 р. у справі № 17/7176 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м.Кам'янець-Подільський

до Колективного підприємства "Меблевий магазин "Комфорт", м.Кам'янець-Подільський

про стягнення 12287,30грн., з яких 5704,63грн. сума основного боргу, 5704,63грн. пені,103,45грн. -3% річних та 774,89грн. інфляційних,

з перервою, оголошеною в судовому засіданні 23.06.2008 року до 03.07.2008 року, відповідно до ст. 77 ГПК України  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.02.2008р. у справі №17/7176 позов Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м.Кам'янець-Подільський до Колективного підприємства "Меблевий магазин "Комфорт", м.Кам'янець-Подільський про стягнення 12287,30грн., з яких 5704,63грн. суми основного боргу, 5704,63грн. пені,103,45грн. - 3% річних та 774,89грн. інфляційних задоволено частково: стягнуто з  Колективного підприємства "Меблевий магазин "Комфорт" на користь Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" - 5704,63грн. пені, 774,89грн. інфляційних, 103,15грн. 3% річних, 123,00грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті суми позову, в частині стягнення 5704,63грн. основної заборгованості провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення пені в сумі 5704,63грн., відповідач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та зменшити витрати по оплаті державного мита на 57,00грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на 59,00грн. При цьому, апеляційна скарга відповідача обґрунтована наступним. Вимога про оплату пені ставилась, виходячи з договору №59 від 19.06.2001р., укладеного ЗАТ "Тепловодоенергія" з Колективним підприємством меблевий магазин "Комфорт" і вимоги про розірвання договору чи зміни його змісту в позовній заяві не існувало. Посилання позивача на договір №59 від 19.06.2001р. (укладений згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997р. №1497 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення") є недійсним згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-ІV, в пункті 1 Прикінцевих положень якого зазначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим законом у зазначений строк втрачають чинність. Згідно Закону України №1875- ІV Кабінет Міністрів України затвердив постанову №630 від 21.07.2005р. "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання", якою вказано, що постанова КМУ №1497 від 30.12.1997р. втратила чинність. Статті 179, 184, 232 ГК України передбачають укладення договорів на основі типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України і, відповідно, стягнення штрафних санкцій лише згідно укладених договорів. Договір №59 від 19.06.2001р., покладений в основу рішення господарського суду, суперечить постанові КМУ 3630 від 21.07.2005р. по багатьом параметрам. Зокрема, в ньому відсутні й перелік прав споживача, не зазначено, при якій температурі в приміщенні знижується оплата, а також, в якому випадку споживач звільняється від оплати при неякісній подачі тепла та інші умови, які порушують права споживача.  

В засіданні апеляційного господарського суду 23.06.2008 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні 23.06.2008 року просили рішення господарського суду від 04.02.2008р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві позивач посилається на те, що судом правомірно враховано, що відповідно до п. 5.4 договору №59 від 19.06.2001р. на відпуск теплової енергії передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію, нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, а також те, що відповідачем вживались дії по виконанню умов договору №59 стосовно сплати основної заборгованості за відпущену позивачем теплову енергію у вигляді гарячої води. Договір №59 від 19.06.2001р., укладений між сторонами не містить умов, які б суперечили вимогам Закону, постанові Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення". Як у договорі №59, так і в типовому договорі (п. 14) зазначені підстави для стягнення пені, обумовлені права споживача (п.3.2 договору, п. 16 Типового договору) та передбачена відповідальність постачальника за неналежне виконання умов договору (п. 6.2 договору). Договір №59 від 21.06.2001р. є публічним договором, в якому одна сторона - підприємець  взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. При цьому, відповідач вказує на те, що недійсність окремих умов договору не означає недійсності договору в цілому. Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини. За таких обставин, спірний договір чи окремі його частини не можуть бути визнані недійсними.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.2008 року надала доповнення до апеляційної скарги (вих. №69 від 19.06.2008р.) з додатком: листом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за №14/3-282 від 07.02.2008р., які було приєднано до матеріалів справи.

В судове засідання 03.07.2008 року представники сторін не прибули.

Враховуючи те, що в судовому засіданні 23.06.2008р. представники сторін  висловили свою правову позицію з приводу обставин справи та судом було досліджено письмові докази, наявні в матеріалах справи, а також те, що представники сторін були належним чином повідомлені про оголошення перерви в судовому засіданні 23.06.2008р. до 03.07.2008р., про що свідчать їх підписи в розписці Житомирського апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

19.06.2001 року між Підприємством "Кам'янець-Подільськтеплокомуненерго" (постачальник), правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Тепловоденергія", що підтверджується п.1.2. Статуту ЗАТ "Тепловоденергія" (а.с.12-13), та Колективним підприємством меблевий магазин "Комфорт" (споживач) було укладено договір №59 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (в подальшому - договір, а.с.9-10).

Згідно із п.п.1.1 та 1.2. договору постачальник зобов'язався забезпечити споживача тепловою енергією у вигляді гарячої води для потреб опалення і вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався використати і оплатити відпущену йому теплову енергію.

Відповідно до п.5.4 договору, оплата за спожиту теплову енергію проводиться в розмірі: 30% - передоплата (розраховується від планової оплати) і вноситься не пізніше 15 числа попереднього місяця; 70% - не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця. У випадку несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Даний договір вступає в силу з 19 червня 2001 року по 31 грудня 2002 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї сторони про відмову від цього договору або про його перегляд (п.7.1).

В матеріалах справи відсутні докази про відмову сторін від продовження дії договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води або про його перегляд.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме: поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 5704,63 грн. за період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії та виставленими рахунками (а.с.16-27).

Так, відповідно до рахунків №0150/10 від 31.10.2006 року позивач поставив відповідачу 0,98808 Гкал теплової енергії за тарифом 185,56 гри. за 1 (одну) Гкал на суму 220,02 грн., №0150/11 від 30.11.2006 року споживачу відпущено 4,64591 Гкал теплової енергії за тарифом 185,56 грн. за 1 (одну) Гкал на суму 1034,52 грн., №0150/12 від 30.12.2006 року споживач отримав 4,48918 Гкал теплової енергії за тарифом 185,56 грн. за 1 (одну) Гкал на суму 999,61 грн., №0150/01 від 31.01.2007 року споживачем спожито 4,1325 Гкал теплової енергії за тарифом 185,56 грн. за 1 (одну) Гкал на суму 920,20 грн., №0150/02 від 28.02.2007 року відповідачем спожито 4,38626 Гкал теплової енергії за тарифом 257,97 грн. за 1 (одну) Гкал на суму 1357,82 грн., №0150/03 від 31.03.2007 року відповідачем спожито 2,53 Гкал теплової енергії за тарифом 257,97 грн. за 1(одну) Гкал на суму 727,48 гривень, №0150/04 від 30.04.2007 року МП меблевий магазин "Комфорт" спожито 1,44 Гкал теплової енергії за тарифом 257,97 грн. за 1(одну) Гкал на суму 445,78 гривень.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за договором №59 від 19.06.2001 року не виконав, його борг перед позивачем на час звернення з позовом до суду становить 5704,63 грн.  

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 11 та стаття 509 ЦК України передбачають, що однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного та ч.1 ст. 193 Господарського кодексів України).

Місцевим господарським судом встановлено, що 27 вересня 2007 року, тобто після порушення провадження у даній справі, Колективне підприємство „Меблевий магазин „Комфорт" погасило суму основного боргу, сплативши через касу ЗАТ „Тепловоденергія" 5704,63 грн. Дана обставина підтверджується довідкою №4731 від 19.10.2007 року та фіскальним чеком №8272 від 27.09.2007 року (а.с.41,42).

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5704,63 грн., посилаючись на п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, в погоджені сторонами в договорі №59 від 19.06.2001 року строки, розрахунки не провів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Керуючись даною нормою законодавства, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 774,89 грн. інфляційних та 103,15 грн.3% річних.

З огляду на викладене та перевіривши наведені в позові розрахунки інфляційних та річних, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 774,89 грн. інфляційних та 103,15 грн. 3% річних правомірно задоволені судом першої інстанції.

Стосовно стягнення  пені в розмірі 5704,63 грн., то як зазначено в судовому рішенні, вона нарахована у відповідності до п. 5.4 договору та положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", а отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що пеня не підлягає стягненню, в зв'язку з тим, що оскільки спірний договір втратив чинність, оскільки він не був приведений позивачем у відповідність із вимогами Закону України "Про житлово-комунальні послуги", спростовуються наступним.

Частина 3 статті 184 Господарського кодексу України передбачає, що укладення господарських договорів на основі  примірних  і типових   договорів  повинно  здійснюватися з  додержанням  умов, передбачених статтею 179  цього Кодексу, не  інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного  документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та  відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Стаття 179 Господарського кодексу України передбачає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -  юридичними  особами  на  підставі господарських  договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним  органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні  господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати  від  змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори  укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України,  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа, підписаного сторонами та  скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 20 Типового договору передбачена відповідальність сторін за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені. За таких обставин, умови укладеного сторонами договору №59 від 19.06.2001р. щодо нарахування пені за прострочку оплати не суперечать Типовому договору.

Крім цього, слід зазначити, що стаття 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до частин 1, 2, 6 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Проаналізувавши Типовий договір, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також спірний договір, колегія суддів вважає, що підстави для незастосування умов договору №59 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 19.06.2001 року в частині стягнення пені відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Колективного підприємства "Меблевий магазин "Комфорт", м.Кам'янець-Подільський не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.02.2008р. має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.02.2008р.у справі №17/7176 залишити без змін, а апеляційну скаргу Колективного підприємства "Меблевий магазин "Комфорт", м.Кам'янець-Подільський  - без задоволення.

2. Справу №17/7176 повернути до Господарського суду Хмельницької  області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам.

4 - в наряд