Ухвала

від 21.07.2011 по справі 2-а-285/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"21" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-1153/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька  

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2007 року  

у справі №22-а-5221/07  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емброл Україна ЛТД»(надалі –ТОВ «Емброл Україна ЛТД»)

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (надалі –ДПІ у Калінінському районі м.Донецька, ГУ ДКУ у Донецькій області)   

за участю Прокуратури Донецької області

про зобов’язання вчинити певні дії, -          

встановив:

У квітні 2007 року ТОВ «Емброл Україна ЛТД»звернулось до суду з позовом                (з урахуванням уточнень до позову), в якому просить зобов’язати Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька прийняти рішення про відшкодування податку на додану вартість у сумі 1314397,00грн. шляхом перерахування на поточний рахунок позивача та направити примірник цього рішення до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області; зобов’язати Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області здійснити перерахування 1314397,00грн. податку на додану вартість на поточний рахунок позивача.

В обґрунтування позову посилається на те, що згідно декларації з податку на додану вартість за травень 2004 року платник податків «Емброл Україна ЛТД»отримав право на податковий кредит у розмірі 2764713грн.; при поданні декларації до податкового органу позивачем як платником податків було прийнято рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування у повному обсязі у рахунок майбутніх платежів з ПДВ. 14.03.2007 року нарадою учасників ТОВ «Емброл Україна ЛТД»прийнято рішення про ліквідацію даної юридичної особи. Всі необхідні документи про ліквідацію позивач надав відповідачеві до 24.03.2007 року. 29.03.2007 року позивач звернувся до відповідача із проханням прийняти рішення про повернення залишку невідшкодованого ПДВ у сумі 1315397,00грн. на зазначений в листі поточний рахунок, що обліковується на його рахунку. Вважає, що відповідно до п.п.12.6 ст.12 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у випадку, коли сума надмірно сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов’язкових платежів) з відповідного бюджету перевищує суму податкових зобов’язань або податкового боргу перед таким бюджетом, сума перевищення використовується для сплати податкової заборгованості або податкового боргу перед іншими бюджетами, а при відсутності такої заборгованості –надсилається в користування такого платника податків. Право на податковий кредит з ПДВ виникло у позивача в наслідок його господарської діяльності на підставі п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»в редакції, що діяла на день виникнення відповідних правовідносин (травень-липень 2004 року), та було задекларовано в податкових деклараціях з ПДВ за травень та липень 2004 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2007 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від                  25.12.2007 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емброл Україна ЛТД»суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1314397,00грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емброл Україна ЛТД»витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00грн.  

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ДПІ у Калінінському районі м.Донецька звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ДПІ у Калінінському районі м.Донецька та Генеральної прокуратури України,  дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Емброл Україна ЛТД»є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24322429, записом п’ятим довідки з якого передбачено, що 14.03.2007 року до зазначеного Реєстру внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи, про що здійснена публікація у бюлетені державної реєстрації. Рішення загальних зборів учасників про припинення юридичної особи шляхом ліквідації викладене в протоколі №44 від                 14.03.2007 року. Заява про припинення платника податку надана до податкового органу 15.03.2007 року.

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Калінінському районі м.Донецька з 16.05.1996 року є платником податку на додану вартість, що посвідчується свідоцтвом від 19.01.2005 року.

Як платник податку на додану вартість позивач при здійсненні операцій, які є об’єктом оподаткування податку на додану вартість, декларував та щомісячно звітував до податкового органу шляхом надання декларацій з податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Також встановлено, що залишок невідшкодованої суми за травень 2004 року та липень 2004 року, правомірність формування бюджетного відшкодування за наведені звітні податкові періоди у сумі 1315397,00грн. не є спірною між сторонами та підтверджується даними зазначених декларацій, зворотнім боком облікової карти платника податку, актами звірки розрахунків з бюджетом.

Судами попередніх інстанції зазначено, що проблемою спору у межах даної справи є наявність або відсутність права позивача на отримання невідшкодованої суму податку на додану вартість.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі. органи державної влади.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування визначене як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом.

Рядком 23 декларацій з податку на додану вартість за травень та липень 2004 року визначена сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів з дати подання декларації (сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду), відповідно у сумах 2764713,00грн., та 894383,00грн., які частково скеровані в рахунок погашення податкових зобов’язань наступних податкових періодів, а невідшкодована частина заявлена в межах даної справи.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанції та також не приймає посилання ДПІ у Калінінському районі м.Донецька на застосування до спірних відносин редакції зазначеного пункту, яка існує з 31.03.2005 року (Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»), з огляду на приписи Розділу 13 «Перехідні положення»статті 103 даного Закону, де передбачено, що суми податку на додану вартість, які підлягають бюджетному (експортному) відшкодуванню платнику, якому відповідно до закону реструктуровано податковий борг з цього податку та інших податків, зборів (обов’язкових платежів), що зараховуються до Державного бюджету України, та/або надано відстрочку або розстрочку з сплати таких податків, зборів (обов’язкових платежів), зараховуються у рахунок погашення таких реструктурованих та/або відстрочених (розстрочених) сум, незалежно від граничної дати їх погашення (сплати), а у залишковій сумі (за її наявності) на поточний рахунок такого платника податку.

Суми податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, який має прострочену заборгованість перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі, наданими з державного бюджету. Зараховуються у рахунок погашення такої простроченої заборгованості, а у залишковій сумі (за її наявності) на поточний рахунок такого платника податку.

З огляду на належність доказів відповідачі не надали жодних доказів виконання зазначених норм.

Розділом 13 визначено, що пункт 7.7 статті 7 набирає чинності з 01.06.2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який набирає чинності з 01.01.2006 року. До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом, з урахуванням того, що таке бюджетне (експортне) відшкодування надається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вищезгаданого Закону.

Тому, суди доречно звернули увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачі не надали жодного доказу у наданні позивачеві бюджетного відшкодування.

Крім того, законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, як вбачається з довідок та актів перевірок, предметом яких була перевірка бюджетного відшкодування за травень та липень 2004 року, висновки податкового органу щодо завищення бюджетного відшкодування за зазначені звітні періоди, а саме Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку у наступному були спростовані, що підтверджується аналізом зворотного боку облікової картки платника податків.

Слід також зазначити, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено, що право платника податку на бюджетне відшкодування залежить від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, яка передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту ч.1 ст.71 цього Кодексу вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм процесуального та матеріального права, на які посилається ДПІ у Калінінському районі м.Донецька у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.       

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька –залишити без змін.  

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2007 року –залишити без задоволення.    

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.