Рішення

від 25.08.2011 по справі 5008/975/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

25.08.2011                                                                            Справа  № 5008/975/2011

За позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Техномарк”, м. Мукачево

ПРО стягнення суми 44303,11грн., в тому числі 28798,95грн. основного боргу по оплаті за отриману продукцію, а також суми 9790,23грн. інфляційних втрат, 2520грн. трьох відсотків річних та 3193,93грн. пені за несвоєчасний розрахунок,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –ОСОБА_2 –представник за довіреністю від 03.09.2010р.

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість  наявними у справі матеріалами. Зазначає про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх підтвердження наявними у справі матеріалами, що свідчать про порушення відповідачем умов договору на поставку продукції. Також просить суд взяти до уваги повне визнання відповідачем заявлених позовних вимог, що підтверджується наявною у справі письмовою заявою відповідача.

Відповідач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, однак, у поданій суду письмовій заяві від 19.08.2011р. №2 зазначає про повне визнання заявлених позивачем позовних вимог та просить суд розглянути справу за відсутності відповідача. Також вказує на те, що відповідач повністю усвідомлює значення та наслідки своїх процесуальних дій, розуміючи обставини, які маються для відповідача істотне значення, а визнання позовних вимог є безумовним та таким, що не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, м. Мукачево (надалі –продавець та позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Техномарк”, м. Мукачево (надалі –покупець та

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.08.2011 року по справі № 5008/975/2011

відповідач) 08.05.2008р. було укладено договір купівлі-продажу №36, за умовами якого Продавець на підставі п.1.1. розділу 1. даного правочину зобов'язався  передати належний йому товар (дріт, плити, профілі, пружини) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього Договору купівлі-продажу.

Крім цього, у відповідності до п.3.1. розділу 3. даного Договору Продавець взяв на себе зобов'язання передати товар Покупцю у повному обсязі протягом п'яти днів з моменту укладання цього Договору купівлі-продажу № 36 в робочому приміщенні ТзОВ «Техномарк». а Покупець згідно п.4.3. розділу 4. погодився з контрагентом, що термін оплати за цим Договором складає 90 (дев'яносто) днів з моменту отримання Покупцем товару у власність.

Позивач зазначає, що 13 травня 2008 року ним було передано ТзОВ «Техномарк»погоджений асортимент упакованого товару у визначених Сторонами правочину кількості, комплектності, ціні та якості за видатковою Накладною № 36 в сумі 28798,95грн., яка власноручно підписана Директором цього товариства та засвідчена мокрою печаткою даного Суб'єкта господарювання у відповідності до норм ч.2 ст.689 ЦК України.

Строк оплати отриманого відповідачем товару у відповідності до умов договору сплив 11.08.2008р.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму 44303,11грн., в тому числі 28798,95грн. основного боргу по оплаті за отриману продукцію, а також суми 9790,23грн. інфляційних втрат, 2520грн. трьох відсотків річних та 3193,93грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що   заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.08.2011 року по справі № 5008/975/2011

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.  Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Наявними у справі матеріалами підтверджується, а відповідачем не заперечується факт передачі товару та спливу строку виконання зобов'язання по його оплаті 11.08.2008р. в сумі 28798,95грн., а відтак, вимоги позивача про її стягнення в примусовому порядку підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, згідно статті  217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються частиною першої статті  230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, перевіреного судом, позивач просить стягнути з відповідача суму 9790,23грн. інфляційних втрат та 2520грн. трьох

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.08.2011 року по справі № 5008/975/2011

відсотків річних за період прострочки з 12.08.2008р. по червень 2011р., які підлягають задоволенню.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком трьох відсотків  річних у розмірі 2520грн. та витрат пов’язаних з інфляційними процесами в сумі 9790,23грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними   санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Сторони пунктом 6.4 розділу 6 Договору купівлі-продажу від 08 травня 2008 року за № 36 передбачили, що за порушення з вини Покупця термінів оплати проданого товару, передбачених п.4.3. цього Договору, Покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за відповідний період, встановлену від ціни Договору купівлі-продажу № 36, за кожний день просрочки.

Відтак, вимоги про стягнення пені у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України за період з 12.08.2008р. по 11.02.2009р. в сумі

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.08.2011 року по справі № 5008/975/2011

3193,93грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 44303,11грн., в тому числі 28798,95грн. основного боргу по оплаті за отриману продукцію, а також суми 9790,23грн. інфляційних втрат, 2520грн. трьох відсотків річних та 3193,93грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Судові витрати за розгляд справи судом за змістом ст.ст. 44–49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,    

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Техномарк”, 89600, м. Мукачево, вул. І.Зріні, 31/1 (код ЄДРПОУ 31587117) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) суму 44303,11грн., в тому числі 28798,95грн. основного боргу по оплаті за отриману продукцію, а також суми 9790,23грн. інфляційних втрат, 2520грн. трьох відсотків річних та 3193,93грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суму 443,04грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.1.  За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         О.Ф. Ремецькі