Рішення

від 25.08.2011 по справі 5008/1131/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/1131/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

25.08.2011                                                              Справа  № 5008/1131/2011

за позовом приватного підприємства „Маріна”, м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Мопан –Україна ЛТД”, м. Мукачево

про стягнення заборгованості в сумі 19 557,40 грн. (в т. ч. 18 478,89 грн. –основного боргу; 227,82 грн. –3% річних та 850,63 грн. –інфляційних збитків)

                                                                                          Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                               Представники:

Від позивача –Чундак О. Ю., директор

Від відповідача –не з'явився (явка на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Маріна”,                       м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Мопан –Україна ЛТД”, м. Мукачево про стягнення заборгованості в сумі 19 557,40 грн.                (в т. ч. 18 478,89 грн. –основного боргу; 227,82 грн. –3% річних та 850,63 грн. –інфляційних збитків)

          Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені               ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення підтверджує завчасне вручення відповідачу 12.08.2011 року ухвали від 08.08.2011 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим   забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист  (п.4 ст. 129 Конституції України).

                                                                                                   продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1131/2011

                                                                                    від 25.08.2011 року

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

          Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів про відсутність боргу.                                                                                                         

          До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 18 478,89 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору купівлі –продажу № 218 від 01.01.2011 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

 - видатковими накладними: № М-00000056 від 03.01.2011 року, № М-00000232 від 06.01.2011 року, № М-00000392 від 11.01.2011 року, №  М-00001073 від 26.01.2011 року;

-   актом взаємозвірки розрахунків станом на 10.05.2011 року;

 -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу   відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту  планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.          

          У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор

                                                                                                   продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1131/2011

                                                                                     від 25.08.2011 року

вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

          Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% –річних від                                                                        простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 227,82 грн. –3 % річних та 850,63 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

          Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

     Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві того чи іншого засобу правового захисту, на використання а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально –правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обов'язків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобов'язальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

                                                                                                   продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1131/2011

                                                                                    від 25.08.2011 року

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права –у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року            № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

          Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для  правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.  

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.            Позов задоволити  повністю.

                                                                                               продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1131/2011

                                                                                    від 25.08.2011 року

2.   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Мопан –Україна ЛТД” (м. Мукачево, вул. Свалявська, 76;  код 32085258) на користь                        приватного підприємства „Маріна” (м. Ужгород, вул. Міксата, 48;  код 31477620) суму 18 478,89 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім грн. 89 коп.) –основного боргу; 227,82 (двісті двадцять сім грн. 82 коп.) –3% річних; 850,63 (вісімсот п'ятдесят грн. 63 коп.) –інфляційних збитків та 448,84 (чотириста сорок вісім грн. 84 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального кодексу України, і є обов'язковим  до виконання на всій території України.

             Суддя                                                                       Тисянчин В. М.