Рішення

від 22.08.2011 по справі 51/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/225

22.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андрушівський маслосирзавод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Тетра”

про стягнення 102 103, 40 грн.

                                                     Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Недашківська Д.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки № 05/10-3 від 05.10.2009 р. у розмірі 31 160, 01 грн. а також 47 423, 40 грн. –пені та 23 520, 00 грн. –штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву, у якій зазначає про сплату відповідачем заборгованості у сумі 31 160, 00 грн. та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Тетра” 47 423, 40 грн. –пені та 23 520, 00 грн. –штрафу, яка була прийнята судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежним невиконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги про стягнення з відповідача 47 423, 40 грн. –пені та 23 520, 00 грн. –штрафу.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 31.08.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Андрушівський маслосирзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Тетра” укладено договір поставки № 05/10-3, за умовами якого відповідач зобов'язався у встановлений договором строк у власність позивача обладнання для виробництва вершкового масла, а позивач –прийняти товар  та провести оплату за обладнання на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору відповідач зобов'язався поставити обладнання протягом одного місяця з моменту підписання даного договору та протягом десяти календарних днів після проведення позивачем попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна ціна обладнання за даним договором становить 235 200, 00 грн. та оплачується наступним чином 55% вартості – передоплата вартості товару протягом п?яти банківських днів з моменту підписання даного договору згідно рахунку-фактури, 40% - по факту поставки протягом п'яти календарних днів; 5% - після проведення монтажних робіт та пропуску обладнання.

Договір, відповідно до п. 8.1., набирає чинності з моменту підписання та належного оформлення сторонами і діє до 31.12.2009 р., а в частині взаєморозрахунків –до їх повного виконання.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № 05/10-3 від 05.10.2011 р. позивач перерахував передоплату у розмірі 129 360, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14408 від 06.10.2009 р.

Однак, у встановлений договором строк, відповідач обладнання для виробництва вершкового масла не поставив.

Листами № 152 від 09.04.2010 р., № 384 від 28.07.2010 р., № 27 від 18.01.2011 р. позивач вимагав повернути суму передоплати за договором поставки № 05/10-3 від 05.10.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув позивачу передоплату за обладнання для виробництва вершкового масла, сплачену відповідно до умов договору поставки № 05/10-3 від 05.10.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору поставки № 05/10-3 від 05.10.2011 р. в частині поставки обладнання, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрушівський маслосирзавод»просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки обладнання у розмірі 47 423, 40 грн. та штраф у розмірі 10% від ціни недопоставленого обладнання на суму 23 520, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідач свого зобов'язання щодо поставки обладнання відповідно до умов договору поставки № 05/10-3 від 05.10.2011 р. не виконав та обладнання у визначений договором строк не поставив.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.п. 6.2., 6.4. договору у випадку прострочення поставки обладнання з вини відповідача, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни непоставленого обладнання за кожний день прострочення. У випадку прострочення поставки обладнання з вини відповідача на строк, що перевищує вказаний в п. 2.2. договору на сім днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від ціни недопоставленого обладнання.

Тож, враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання за договором № 05/10-3 від 05.10.2011 р. щодо поставки обладнання, а також з огляду на те, що прострочення його поставки становить більше семи днів, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 23 520, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару, суд відмовляє у їх задоволення з огляду на наступне.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тож, з вищенаведеного вбачається, що нарахування пені передбачено саме за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, в той час як умовами договору № 05/10-3 від 05.10.2011 р. на відповідача покладено майнове зобов'язання з поставки обладнання, а відтак –вимоги позивача в цій частині не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України та, відповідно, не підлягають задоволенню судом.

Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що викладена у постанові від 19.06.2007 р. № 11/21. 

Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Заявлені позивачем до стягнення пеня та штраф за несвоєчасну оплату товару за своєю правовою природою є неустойкою тобто різновидами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання, тобто фактично позивач заявляє подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення зобов'язання.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 23 520, 00 грн. - штраф за прострочення зобов'язання щодо поставки товару.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.   Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Андрушівський маслосирзавод»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Тетра” (03138, м. Київ, пров. Каменярів, 7, кв. 1, код ЄДРПОУ 22890626), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Андрушівський маслосирзавод»(13400, Житомирська обл., Андрушівський р-н, м. Андрушівка, вул. Лисенка, 10, код ЄДРПОУ 30873067) штраф у розмірі 23 520, 00 (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять грн. 00 коп.) грн., 235, 20 (двісті тридцять п'ять грн. 20 коп.) грн. –державного мита та 54, 36 (п'ятдесят чотири грн. 36 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

             Суддя                                                                                                      Пригунова А.Б.

                                                                                                             Повне рішення складено: 05.09.2011 р.