Рішення

від 07.09.2011 по справі 13/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/282

07.09.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк"

до   Приватного підприємства "Юнілек"    

про стягнення заборгованості

                                                                                          Суддя   Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       не з’явився

від відповідача   не з’явився

В судовому засіданні 07.09.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Юнілек" про стягнення заборгованості в розмірі 14 936,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договорами купівлі-продажу № 322/р від 02.01.2009 року та поставки № 322/р від 01.02.2011 року.

18.07.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/282, витребувано документи та докази і сторін зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 07.09.2011 року.

07.09.2011 року в судове засідання ніхто не з’явився, поважних причин неявки суду не повідомив.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

02.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (надалі –позивач, продавець) та ПП «Юнілек» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 322/р від 02.01.2009 року (надалі –Договір 1), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості.

11.03.2011 року між ПП «Юнілек»(сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" (сторона-3) було укладено Договір № 322/р від 11.03.2011 року про заміну сторони у Договорі купівлі-продажу (Договір 1). Згідно умов зазначеного Договору сторона-3 набуває всіх належних стороні-2 прав та обов’язків продавця/постачальника за Договором купівлі-продажу № 322/р від 02.01.2009 року, а сторона-2 вибуває із всіх зобов’язань за Договором купівлі-продажу, не має прав та не зобов’язана виконувати обов’язки продавця/постачальника за Договором 1.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу за період з 15.11.2010 року по 13.01.2011 року товар на загальну суму 14251,44 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

01.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" (надалі - постачальник) та ПП «Юнілек»(надалі - покупець) було укладено договір поставки № 322/р від 01.02.2011 року (надалі –Договір 2), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати покупцю у власність визначений Договором 2 товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити на користь постачальника його вартість.

Додатком «Генеральна довіреність»сторони погодили,що отримання товару здійснюється при централізованих поставках у відповідності до товарно-транспортних накладних, уповноваженою особою є ОСОБА_1 представлено зразок підпису відповідальної особи та примірників відбитку печатки ПП Юнілек ідентифікаційний код 36080866 та штампу ПП Юнілек апетка 36080866.

Доказів поставки товару на виконання договору поставки № 322/р від 01.02.2011 року не надано.   

Пунктом 4.1 зазначених Договорів сторони передбачили, що ціна товару визначається в національній валюті України та вказується у видатковій накладній.

Згідно п. 4.3 Договорів, покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з продавцем/постачальником на підставі рахунку-фактури з відстроченням терміну оплати за одержаний товар –в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем/постачальником.  

Проте, відповідач в порушення умов Договору 1 та Договору 2 свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково, сплативши 1 000,00 грн., у зв’язку з чим станом на дату звернення позивача до суду з позовом у відповідача виникла перед позивачем заборгованість  в розмірі 13 251,44 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Зважаючи на викладене, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 13 251,44 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 251,50 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1 Договору 1 та Договору 2 сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцеві/постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов’язання до повного виконання такого зобов’язання.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 874,05 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунком розміру пені в сумі 874,05 грн., наданим позивачем, суд погоджується та вважає його обґрунтованим.

Крім суми основного боргу та пені позивач просив суд стягнути з відповідача 169,18 грн. 3% річних та 641,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги щодо стягнення 169,18 грн. 3% річних та 641,64 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 13 251,44 грн. суми основного боргу, 874,05 грн. пені, 169,18 грн. 3% річних та 641,64 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі,

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Юнілек" (04114, м. Київ, вул.. Автозаводська, буд. 79, кв. 42, код ЄДРПОУ 36080866) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Парк" (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 24 (юр.адр.); 08171, Київська обл.., Києво - Святошинський р-н, с. Хотів, вул.. Промислова, б. 3 Б, код ЄДРПОУ 37308739) 13 251 (тринадцять тисяч двісті п’ятдесят одна),50 грн. суми основного боргу, 874 (вісімсот сімдесят чотири),05 грн. пені, 169 (сто шістдесят дев’ять),18 грн. 3% річних, 641 (шістсот сорок одна),64 грн. інфляційних втрат, 149 (сто сорок дев’ять),40 грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

        Суддя                                                                                                                І.Д. Курдельчук

дата складення 12.09.11.