Рішення

від 29.08.2011 по справі 2711-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2711-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

29.08.2011Справа №5002-32/2711-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим  у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю «Алвесткрим» (97100, АР Крим, смт. Ніжньогірський, вул.. Лісна, 14/20  ідентифікаційний код 33108438)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Бєла Куна 19, кв 148, ідентифікаційний код 34582462)

Про  стягнення  64 022, 00   грн.

За участю представників:

Від позивача – Гладиш С.Ф., директор.

Від відповідача – не з'явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу  України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство  з обмеженою відповідальністю «Алвесткрим» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн» про стягнення  64 022, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.07.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 11.07.2011р., від 18.08.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором підряду № 1/2від 10.04.2007р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду  із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

До позовної заяви позивач також додав заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно  та грошові кошти відповідача.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 29.08.2011р. у задоволенні заяви відмовлено.

18.07.2011р. до канцелярії Господарського суду від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач фактично додав нову підставу позову, а саме невиконання відповідачем, крім зазначених раніше зобов'язань, ще й умов договору № 3/1 на проектно - вишукувальні роботи об'єкту. Оскільки розгляд справи по суті  на той час судом ще не було розпочато, суд прийняв заяву позивача та подальший розгляд справи здійснювався на підставах, заявлених у вищенаведеній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.  Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у довідці з Головного управління статистики на відповідача, залученої до матеріалів справи ( а.с. 68).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом  виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2007 року між Товариством  з обмеженою відповідальністю «Алвесткрим» (Змовник) (позивач)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Куллайн»  (Підрядник) ( відповідач)  був укладений Договір підряду № 1/2  (а.с. 13-16).  

Пунктом 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що предметом дійсного договору  є  будівництво «каналізаційно-очищувальних споруд в м. Судак в районі с. Мигдальне зі всією інфраструктурою, потужністю 15 000 м куб. на добу із використанням своїх матеріалів та матеріалів замовника.

Пунктом 2.1.1 Договору сторони погодили обов'язок Замовника забезпечувати фінансування етапів робіт у відповідності до затвердженого Сторонами графіку виконання робіт та фінансування, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту  2.3.1 Договору Підрядник зобов'язаний на свій страх та ризик організувати та виконати будівництво Об'єкту відповідно до графіку виконання робіт та фінансування.

Згідно з пунктом 2.3.6 Договору Підрядник зобов'язується здати Замовникові Об'єкт будівництва у завершеному вигляді в строки, визначені договором та графіком  виконання робіт та фінансування.

Також, сторонами в договорі погоджено, що кінцевий строк виконання робіт по дійсному договору визначений в узгодженому графіку – Додатку № 2 ( пункт 5.1 Договору).

Крім того, 10.04.2007р. сторонами укладений договір № 3/1 на проектно - вишукувальні роботи об'єкту ( а.с. 83-85).

Відповідно до пункту 4.1 вищенаведеного договору Замовник ( позивач) зобов'язаний безперервно та своєчасно фінансувати проектно – вишукувальні роботи відповідно до графіку фінансування.

Так у виконання покладених умовами договорів обов'язків позивач здійснив оплату робіт на загальну суму  2 231 165, 00 грн. , що підтверджується  платіжним дорученням № 156 від 11.04.2007р. на суму 31 850, 00 грн., № 159 від 12.04.2007р. на суму 150 000, 00 грн., № 176 від 17.05.2007р. на суму 600 000, 00 грн., № 212 від 17.07.2007р. на суму 200 000, 00 грн.,  № 217 від 20.07.2007р. на суму 150 000, 00 грн.,  № 218 від 30.07.2007р. на суму 200 000, 00 грн.,  № 233 від 27.08.2007р. на суму 120 000, 00 грн., № 252 від 08.10.2007р. на суму 100 000, 00 грн.,  № 266 від 25.10.2007р. на суму 200 000, 00 грн., № 278 від 19.11.2007р. на суму 40 000, 00 грн., № 280 від 23.11.2007р. на суму 150 000, 00 грн.,  № 293 від 28.12.2007р. на суму 64 000, 00 грн. ( а.с. 24-35), № 1 від 09.01.2008р. на суму 150 000, 00 грн., № 64 від 22.04.2008р. на суму 80 000, 00 грн. , № 109 від 16.07.2008р. на суму 61 337, 00 грн.( а.с. 38-40).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач взяті на себе за договорами обов'язки виконав лише частково, а саме на суму 2 231 165, 00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2009р. на суму  2 007 508, 80 грн. ( а.с. 46), довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2009р. на суму 97 902,00 грн. ( а.с. 69-70),  довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2009р. на суму 81 101, 00 грн. ( а.с. 71-72).

Стосовно Форми 2-В на проектні роботи на суму 44 653, 2 грн. суд вважає за необхідне зауважити, що Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року N 554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»  відповідно до Законів України "Про ціни і ціноутворення", "Про інвестиційну діяльність", Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року N 750, затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", тобто нормами діючого законодавства не передбачена форма 2-В, як документ з  обліку в будівництві, проте невірне найменування документів в жодному разі не може лишати сторону права підтвердити факт виконання робіт, оскільки вказаний документ підписаний сторонами, скріплений печатками, а отже є доказом приймання робіт на суму 44 653, 20 грн. ( а.с. 36).

Крім того, у підтвердження факту існування заборгованості відповідач частково повернув позивачеві грошову суму в розмірі  2000, 00 грн., що підтверджується випискою банку по розрахунках за договором № 1/2 від 10.04.2007р. ( а.с. 22).

Так, пунктом 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як зазначається в приписах коментованої статті перелік ситуацій, при виникненні яких допускається застосування норм коментованої статті, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення.

Відповідачем не надано доказів того, що грошова сума в розмірі 64 022, 00 грн. була отримана ним обґрунтовано.

Матеріали справи ж навпаки свідчать про те, що відповідачем безпідставно були отримані грошові кошти в розмірі 64 022, 00  грн. та відповідач неправомірно користується цими  грошовими коштами, оскільки обов'язок з виконання робіт за договорами не був виконаний відповідачем.

Крім того, відповідачем підписаний акт звірки на зазначену суму ( а.с. 19).

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи  підтверджується заборгованість в розмірі 64 022, 00 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куллайн» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Бєла Куна 19, кв 148, ідентифікаційний код 34582462) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю «Алвесткрим» (97100, АР Крим, смт. Ніжньогірський, вул.. Лісна, 14/20  ідентифікаційний код 33108438) 64 022, 00 грн. заборгованості, 640, 22 державного мита та 236, 00  грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.08.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського  процесуального кодексу України та підписана 31.08.2011р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.     

Направити рішення на адресу сторін відповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.