Рішення

від 06.09.2011 по справі 3364-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИ М

Автономна Республіка К рим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Нев ського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

06.09.2011 Справа №5002-2/3364-2011

за позовом Державного пі дприємства "Дельта-лоцман" (54001, м. Миколаїв, вул.Лягіна, 27)

до Товариства з обмеженою в ідповідальністю "ІНФЛОТ-УНІВ ЕРСАЛ" (98318, м.Керч, пров.1-й Ново - Карантинний, 13)

про стягнення 346,80дол.США.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не з' явився.

Від відповідача: не з' явив ся.

Суть спору: Державне підпр иємство "Дельта-лоцман" зверн улось до господарського суд у Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відп овідальністю "ІНФЛОТ-УНІВЕРС АЛ" про стягнення 337,28дол.США пе ні та 9,52дол.США штрафу, всього - 346,80дол.США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було ук ладено договір №267/П-11 від 21.12.2010р, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов' язання за заявками відповідача над авати послуги. Договором пер едбачено, що відповідач пови нен своєчасно здійснювати о плату. Проте, відповідач пору шив умови договору, що і стал о підставою для звернення із позовом до суду.

23 серпня 2011 року судове засід ання відбулося за участю пре дставника позивача ОСОБА_1 та представника відповіда ча Каратєєвой - ю/к, довірено сті у справі.

23 серпня 2011 року у судовому з асіданні надав суду відзив н а позовну заяву, у якому зазна чає, що розмір пені не може пер евищувати розміру, передбаче ного Законом України «Про ві дповідальність за несвоєчас не виконання грошових зобов' язань», тобто подвійної облі кової ставки НБУ, а стягнення штрафу за прострочення вико нання грошового зобов' язан ня взагалі законодавством не передбачено.

23 серпня 2011 року у судовому за сіданні оголошувалась перер ва на 06.9.2011р.

6 вересня 2011 року від предста вника позивача - Крушинськог о - ю/к, довіреність №49 від 18.4.2011р надійшла телефонограма, від повідно до якої позивач зазн ачає, що у актах виконаних ро біт (послуг) від 20.5.2011р за січень - березень 2011р було допущено описку при зазначенні дати у кладення договору №267/П-11 та зам ість 21.12.2010р було помилково вказ ано 01.01.2011р, виходячи з чого, прос ить вважати акти виконаних р обіт (послуг) від 20.5.2011р за січен ь - березень 2011р складеними н а підставі виконання умов са ме договору №267/П-11 від 21.12.2010р.

Після перерви 06.9.2011р судове з асідання було продовжене, пр едставники сторін у судове з асідання не з' явилися про ч ас та місце розгляду справи б ули повідомлені належним чин ом - рекомендованою кореспо нденцією.

Відповідно до п. 3.6 Роз' ясне ння Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання п рактики застосування господ арського процесуального код ексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. у в ипадку нез' явлення в засіда ння господарського суду пред ставників обох сторін або од нієї з них справа може бути ро зглянута без їх участі, якщо н еявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Спір розглядається за наяв ними у справі матеріалами, ві дповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали спр ави, дослідивши матеріали сп рави, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конс титуції України права і своб оди людини і громадянина зах ищаються судом. Кожному гара нтується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяль ності органів державної влад и, органів місцевого самовря дування, посадових і службов их осіб. Кожен має право будь-я кими не забороненими законом засобами захищати свої прав а і свободи від порушень і про типравних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції Укр аїни, юрисдикція судів розпо всюджується на всі правовідн осини, що виникають в державі . Судові рішення ухвалюютьс я судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотр имуватися принципів судочин ства, що встановлені ст. 129 Конс титуції України, нормами яко ї вказано, що основними засід ками судочинства є зокрема, з магальність сторін та свобод а в наданні ними суду своїх до казів і у доведенні перед суд ом їх переконливості. Тобто с уд вважає потрібним застосув ати принцип змагальності сто рін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарс ького процесуального кодекс у України до господарського суду звертаються особи за за хистом своїх порушених чи ос порюваних прав і охоронювани х законом інтересів, що корес пондується із положеннями ст атті 21 ГПК України, де до позив ачів віднесено осіб, які пред ' явили позов або в інтереса х яких пред' явлено позов са ме про захист порушеного пра ва чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарськ ого кодексу України держава забезпечує захист прав і зак онних інтересів суб'єктів го сподарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарюва ння та споживач має право на з ахист своїх прав і законних і нтересів. Права та законні ін тереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припин ення господарських правовід носин, іншими способами, пере дбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єк тів господарювання та спожив ачів визначається цим Кодекс ом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Циві льного кодексу України кожна особа має право на захист сво го цивільного права у разі йо го порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися д о суду за захистом свого особ истого немайнового або майно вого права та інтересу. Спосо бами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) ви знання права; 2) визнання право чину недійсним; 3)припинення д ії, яка порушує право; 4) віднов лення становища, яке існувал о до порушення; 5)примусове вик онання обов' язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) прип инення правовідношення; 8) від шкодування збитків та інші с пособи відшкодування майнов ої шкоди; 9)відшкодування мора льної (немайнової) шкоди; 10) виз нання незаконними рішення, д ій чи бездіяльності органу д ержавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самовря дування, їхніх посадових і сл ужбових осіб. Суд може захист ити цивільне право або інтер ес іншим способом, що встанов лений договором або законом.

Відповідно до ст..11 Цивільно го кодексу України однією з п ідстав виникнення цивільних прав та обов' язків являєть ся договір.

Частина 1ст. 14 ЦК України пер едбачає, що цивільні обов'язк и виконуються у межах, вста новлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господар ського кодексу України, зобо в'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також вн аслідок вчинення господарсь ких дій на користь другої сто рони.

Відповідно до частини 1 стат ті 173 Господарського кодексу У країни господарським визнає ться зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарюванн я та іншим учасником (учасник ами) відносин у сфері господа рювання з підстав, передбаче них цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана стор она, у тому числі боржник) зобо в'язаний вчинити певну дію го сподарського чи управлінськ о-господарського характеру н а користь іншого суб'єкта (вик онати роботу, передати майно , сплатити гроші, надати інфор мацію тощо), або утриматися ві д певних дій, а інший суб'єкт (у правнена сторона, у тому числ і кредитор) має право вимагат и від зобов'язаної сторони ви конання її обов'язку. При цьом у, майново-господарськими, зг ідно з частиною 1 статті 175 ГК Ук раїни, визнаються цивільно-п равові зобов'язання, що виник ають між учасниками господар ських відносин при здійсненн і господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторо на повинна вчинити певну гос подарську дію на користь дру гої сторони або утриматися в ід певної дії, а управнена сто рона має право вимагати від з обов'язаної сторони виконанн я її обов'язку. Майнові зобов'я зання, які виникають між учас никами господарських віднос ин, регулюються Цивільним ко дексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу Укра їни суб'єкти господарювання та інші учасники господарс ьких відносин повинні викон увати господарські зобов'яз ання належним чином відповід но до закону, інших правових актів, договору, а за відсутн ості конкретних вимог щод о виконання зобов'язання - в ідповідно до вимог, що у певни х умовах звичайно ставляться .

Стаття 509 Цивільного кодекс у України визначає поняття з обов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому о дна сторона (боржник) зобов' язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) п евну дію (передати майно, вик онати роботу, надати послуг у, сплатити гроші тощо) або у триматися від певної дії, а к редитор має право вимагати в ід боржника виконання його о бов'язку. Зобов'язання виника ють з підстав, встановлених с таттею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК Украї ни зобов'язання має виконува тися належним чином відповід но до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інш их вимог, що звичайно ставля ться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконанн я, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо стро к (термін) виконання боржник ом обов'язку не встановлени й або визначений моментом пр ед'явлення вимоги, кредитор м ає право вимагати його викон ання у будь-який час. Боржник п овинен виконати такий обов'я зок у семиденний строк від дн я пред'явлення вимоги, якщо о бов'язок негайного виконання не випливає із договору або а ктів цивільного законодавст ва.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належ ним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..525 Цивільно го кодексу України односторо ння відмова від зобов'язанн я або одностороння зміна йо го умов не допускається, як що інше не встановлено дог овором або законом.

Не допускаються односторо ння відмова від виконання зо бов'язань, крім випадків, пере дбачених законом, а також від мова від виконання або відст рочка виконання з мотиву, що з обов'язання другої сторони з а іншим договором не було вик онано належним чином (частин а 7 статті 193 Господарського ко дексу України).

Відповідно до ст..629 ЦК Україн и договір є обов' язковим дл я виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 Кодексу т орговельного мореплавства У країни держава здійснює регу лювання торговельного мореп лавства через Міністерство т ранспорту України та відпові дні центральні органи держав ної виконавчої влади. Відпов ідно до цього Кодексу, інших а ктів чинного законодавства М іністерство транспорту Укра їни в межах своєї компетенці ї затверджує правила, інстру кції та інші нормативні доку менти з питань торговельного мореплавства, що є обов'язков ими для всіх юридичних та фіз ичних осіб.

Відповідно до ст. 4 Кодексу т орговельного мореплавства У країни до цивільних, адмініс тративних, господарських та інших правовідносин, що вини кають із торговельного мореп лавства і не врегульовані ци м Кодексом, відповідно засто совуються правила цивільног о, адміністративного, господ арського та іншого законодав ства України.

Так, згідно ст. 6 Цивільного к одексу України сторони мають право укласти договір, який н е передбачений актами цивіль ного законодавства, але відп овідає загальним засадам цив ільного законодавства. Сторо ни мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодав ства, свої відносини, які не вр егульовані цими актами. Стор они в договорі можуть відсту пити від положень актів циві льного законодавства і врегу лювати свої відносини на вла сний розсуд.

Відповідно до статті 106 Коде ксу торговельного мореплавс тва України із суден, що корис туються послугами державних морських лоцманів, справляє ться лоцманський збір, поряд ок справляння і розмір якого встановлюється Міністерств ом транспорту України за пог одженням з Міністерством еко номіки України.

Відповідно до статті 115 Коде ксу торговельного мореплавс тва України із суден, що корис туються послугами служби рег улювання руху суден, справля ється збір, порядок справлян ня і розмір якого встановлюю ться Міністерством транспор ту України за погодженням з М іністерством економіки Укра їни.

Наказом Міністерства тран спорту України від 27.06.1996 № 214 (зар еєстровано в Міністерстві юс тиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) з атверджені збори і плати за п ослуги, що надаються суднами у морських торговельних пор тах України, в тому числі лоцм анський збір та збір за корис тування послугами служби рег улювання руху суден.

Між державним підприємств ом „Дельта-лоцман", як підприє мством, та товариством з обме женою відповідальністю "ІНФЛ ОТ-УНІВЕРСАЛ", як агентом, було укладено договір від 21.12.2010 р. №267 /П-11, відповідно до п. 1.1 якого поз ивач по справі взяв на себе зо бов'язання за заявками відпо відача надавати послуги з лі нійного і портового лоцмансь кого проведення, послуги по п ерешвартуванню, перетягуван ню (переміщенню) суден в акват орії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суд ен у зонах дії центрів і пості в регулювання руху суден (ЦРР С/ПРРС) та надавати право прох одження по Бузько-Дніпровськ о-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоков одному судновому ходу р. Дуна й-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформа ційну послугу судну при прох одженні судном ГСХ, а відпові дач зобов'язався прийняти і о платити надані послуги. При ц ьому споживачем послуг підпр иємства являється „Судновла сник" в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України.

Судновласником у Кодексі т орговельного мореплавства У країни визначається юридичн а або фізична особа, яка експл уатує судно від свого імені, н езалежно від того, чи є вона вл асником судна, чи використов ує на інших законних підстав ах. Власником судна є суб'єкт п рава власності або особа, яка здійснює відносно закріплен ого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Відповідно до статей 116, 117 КТМ України морський агент діє я к представник судновласника , який за договором морського агентування за винагороду з обов'язується надавати послу ги в галузі торговельного мо реплавства, виконує формальн ості та дії, пов'язані з прибут тям, перебуванням і відходом судна, в тому числі сплачує за розпорядженням судновласни ка і капітана судна суми, пов'я зані з перебуванням судна в п орту. Морський агент зобов'яз аний добросовісно здійснюва ти свою діяльність відповідн о до інтересів судновласника і звичайної практики морськ ого агентування, діяти в межа х своїх повноважень.

Відповідно до п. 2.1.1. вказаног о договору позивач по справі взяв на себе зобов'язання за з аявками відповідача у встано вленому договором порядку, в ідповідно до діючих Правил п лавання, Обов'язкових постан ов, Зводу звичаїв порту тощо с воєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманськ і проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, нада вати послуги СРРС у зонах ді ї ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та Г СХ, а також надавати інформац ійну послугу судну при прохо дженні судном ГСХ.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору , позивач зобов'язався надава ти відповідачу рахунки для с плати зборів і платежів за ко ристування зазначеними посл угами, які оформлені на підст аві встановлених цін і держа вних тарифів, розцінок позив ача та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передба чено, що відповідач зобов'яза ний здійснювати своєчасну сп лату відповідно до умов цьог о договору по суднах, що плава ють під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України , вказувати в банківських док ументах необхідну розшифров ку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 2.2.4 відповід ач повинен сплачувати рахунк и позивача у терміни, визначе ні цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору встанов лено, що остаточна оплата зді йснюється відповідачем на пр отязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквіз итами, зазначеними у рахунку .

Відповідно до п. 5.4. Договору у разі порушення строку здій снення остаточного розрахун ку, передбаченого п.4.2.2 договор у відповідач за вимогою пози вача несе перед останнім від повідальність у вигляді спл ати пені у розмірі 0,1 відсотку несплаченої вартості послу г за кожен день прострочення , а за прострочення понад 30 дні в додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказано ї вартості.

Відповідно до п.5.5 договору в ідповідач несе повну матеріа льну відповідальність перед позивачем за повноту та своє часність оплати наданих посл уг по розрахунках як у націон альній валюті, так і в ВКВ.

Відповідно до укладеного д оговору позивач на підставі заявок відповідача у січні - б ерезні 2011 року надав послуги л оцманського проведення та по слуги служби регулювання рух у суден суднам під агентуван ням відповідача на загальну суму у 72 994,93 дол.США, що підтверд жується актами виконаних роб іт (послуг) від 20.5.2011р за січень - березень 2011р, які знаходяться у матеріалах справи. Для опла ти наданих послуг відповідач у було пред' явлено рахунки, які були оплачені відповіда чем з порушенням строків, вст ановлених п.4.2.2. договору, що пі дтверджується матеріалами с прави.

Вказане вище свідчить про т е, що відповідач допустив пор ушення своїх зобов'язань пер ед позивачем, порушення умов договору №267/П-11 від 21.12.2010р, тоді я к, законодавством, зокрема, ст ..525 ЦК України не допускається одностороння відмова від ви конання зобов'язань.

Позивач звернувся з позово м до суду про стягнення 337,28дол. США пені за період з 14.01.2011р по 13.4.20 11р та 9,52дол.США штрафу.

Відповідно до ст.. 32 Господар ського процесуального кодек су України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на п ідставі яких господарський суд у визначеному законом п орядку встановлює наявніст ь чи відсутність обставин, н а яких ґрунтуються вимоги і з аперечення сторін, а також ін ші обставини, які мають значе ння для правильного вирішенн я господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК Ук раїни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на я кі вона посилається як на під ставу своїх вимог і заперече нь. Докази подаються сторон ами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до з аконодавства повинні бути п ідтверджені певними засоба ми доказування, не можуть підтверджуватись іншими зас обами доказування.

Господарський суд оціню є докази за своїм внутріш нім переконанням, що ґрунтує ться на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судо вому процесі всіх обставин с прави в їх сукупності, керуюч ись законом (ч.1 ст.42 ГПК України ).

Як вже зазначалося, згідно з нормами статті 509 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Го сподарського кодексу Україн и зобов'язанням є правовідно шення, в якому одна сторона (бо ржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кред итора) певну дію (передати май но, виконати роботу, надати по слугу, сплатити гроші тощо) аб о утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Циві льного кодексу України та ст атті 193 Господарського кодекс у України зобов'язання має ви конуватися належним чином ві дповідно до умов договору та вимог вказаних Кодексів, інш их актів цивільного законода вства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно став ляться.

Статтею 599 Цивільного кодек су України визначено, що зобо в'язання припиняється викона нням, проведеним належним чи ном.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК Украї ни порушенням зобов'язання є його невиконання, при поруше нні зобов'язань наступають п равові наслідки, встановлені договором або законом, зокре ма сплата неустойки.

Статтею 612 Цивільного кодек су України передбачено, що бо ржник вважається таким, що пр острочив, якщо він не прист упив до виконання зобов'яза ння або не виконав його у ст рок, встановлений договором або законом строк.

Особа, яка порушила зобов 'язання, звільняється від в ідповідальності за порушенн я зобов'язання, якщо вона дов еде, що це порушення сталося внаслідок випадку або непере борної сили. Не вважається в ипадком, зокрема, недодерж ання своїх обов'язків конт рагентом боржника, відсутні сть на ринку товарів, потрібн их для виконання зобов'язан ня, відсутність у боржника н еобхідних коштів.(ст..617 ЦК Укра їни).

Статтею 216 Господарського к одексу України встановлено, що учасники господарських ві дносин несуть господарсько-п равову відповідальність за п равопорушення у сфері господ арювання шляхом застосуванн я до правопорушників господа рських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування гос подарських санкцій повинно г арантувати захист прав і зак онних інтересів громадян, ор ганізацій та держави, в тому ч ислі відшкодування збитків у часникам господарських відн осин, завданих внаслідок пра вопорушення, та забезпечуват и правопорядок у сфері госпо дарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері госпо дарювання, в результаті заст осування яких для нього наст ають несприятливі економічн і та/або правові наслідки. У сф ері господарювання застосов уються такі види господарськ их санкцій: відшкодування зб итків; штрафні санкції; опера тивно-господарські санкції ( ч.1,2 ст.217 Господарського кодекс у України).

Штрафними санкціями згідн о ст. 230 ГК України у цьому Кодек сі визнаються господарські с анкції у вигляді грошової су ми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у р азі порушення ним правил зді йснення господарської діяль ності, невиконання або ненал ежного виконання господарсь кого зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України визнача є: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен перед ати кредиторові у разі пор ушення боржником зобов'язанн я. Штрафом є неустойка, що обч ислюється у відсотках від су ми невиконаного або неналежн о виконаного зобов'язання. Пе нею є неустойка, що обчислює ться у відсотках від суми нес воєчасно виконаного грошов ого зобов'язання за кожен д ень прострочення виконання.

У відповідності до ч.4 ст.213 Го сподарського кодексу Україн и штраф, як різновид неустойк и, може бути встановлений дог овором у відсотковому віднош енні до суми невиконаної час тини зобов'язання або у певні й, визначеній грошовій сумі, а бо у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалеж но від ступеня його виконанн я, або у кратному розмірі до ва ртості товарів (робіт, послуг ).

Угода по забезпеченню вико нання зобов'язання здійснюєт ься у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу Укра їни нарахування штрафних сан кцій за прострочення виконан ня зобов'язання, якщо інше не в становлено законом або догов ором, припиняється через шіс ть місяців від дня, коли зобов 'язання мало бути виконано.

Обґрунтовуючи вимогу про с тягнення штрафних санкцій за прострочення оплати наданих відповідачу послуг, позивач посилається на п.5.4 договору.

Згідно з п. 5.4. Договору у разі порушення строку здійснення остаточного розрахунку, пер едбаченого п.4.2.2 договору відп овідач за вимогою позивача н есе перед останнім відповіда льність у вигляді сплати пен і у розмірі 0,1 відсотку неспла ченої вартості послуг за кож ен день прострочення, а за про строчення понад 30 днів додатк ово стягується штраф у розмі рі 7 відсотків вказаної варто сті.

Відповідно до частини 1 стат ті 33 Господарського процесуа льного кодексу України кожна сторона повинна довести ті о бставини, на які вона посилає ться як на підставу своїх вим ог і заперечень.

Відповідачем під час розгл яду даної справи не був довед ений суду факт належного вик онання зобов' язань за догов ором №267/П-11 від 21.12.2010р, а також ная вність підстав, що звільнюют ь відповідача від відповідал ьності за неналежне виконанн я прийнятих на себе за догово ром зобов' язань.

Наведені норми та обставин и справи свідчать про те, що ві дповідач несе перед позиваче м відповідальність за несвоє часну оплату рахунків у вигл яді пені у розмірі 0,1 відсотку несплаченої вартості послу г за кожен день прострочення , а також додатково повинен сп латити штраф у розмірі 7 відсо тків вказаної вартості.

Тому, позовні вимоги у части ні стягнення 337,28дол.США пені за період з 14.01.2011р по 13.4.2011р, нарахова ної з урахуванням вимог діюч ого законодавства та п.5.4 дого вору, а також 9,52дол.США штрафу о бґрунтовані та підлягають за доволенню.

Доводи відповідача, виклад ені у відзиві на позов, віднос но обмеження сум штрафних са нкцій у вигляді пені до подві йної ставки НБУ спростовуєть ся наступним:

Дійсно, згідно частини 6 ста тті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за п орушення грошових зобов'язан ь встановлюються у відсотках , розмір яких визначається об ліковою ставкою Національно го банку України, за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або д оговором.

Статтею 3 Закону України "Пр о відповідальність за несвоє часне виконання грошових зоб ов'язань" від 22 листопада 1996 рок у № 543/96-ВР також передбачено, що розмір пені, передбачений ст аттею 1 цього Закону, обчислює ться від суми простроченого платежу та не може перевищув ати подвійної облікової став ки Національного банку Украї ни, що діяла у період, за який с плачується пеня

Проте, облікова ставка Наці онального банку України - вир ажена у відсотках плата, що бе реться Національним банком У країни за рефінансування ком ерційних банків шляхом купів лі векселів до настання стро ку платежу за ними й утримуєт ься з номінальної суми вексе ля. Облікова ставка є найнижч ою серед ставок рефінансуван ня і є орієнтиром ціни на грош і.

Облікова ставка Національ ного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою я кого Національний банк устан овлює для суб'єктів грошово-к редитного ринку орієнтир щод о вартості залучених та розм іщених грошових коштів на ві дповідний період і є основно ю процентною ставкою, яка зал ежить від процесів, що відбув аються в макроекономічній, б юджетній сферах та на грошов о-кредитному ринку.

Оскільки нормами чинного з аконодавства встановлено, що єдиною національною валютою України є гривня, облікова ст авка Національного банку Укр аїни стосується виключно гри вні та її вартості.

З вищевикладеного вбачаєт ься, що у випадку здійснення р озрахунків у іноземній валют і, згідно норм статті 231 Господ арського кодексу України, пі длягають застосуванню умови договору, а не норми Закону Ук раїни «Про відповідальність за несвоєчасне виконання гр ошових зобов'язань».

Отже, викладені у відзиві до води відповідача про обмежен ня законодавцем розміру пені виключно подвійною ставкою НБУ є необґрунтованими та та кими, що суперечать наведени м вище нормам законодавства, що підтверджується численно ю судовою практикою, а саме: по станови ВГСУ від 12.05.2010 по справі № 50/38-10, від 10.11.2009 по справі № 12/220; пост анови Севастопольського апе ляційного господарського су ду від 14.04.2011 по справі № 5002-24/5590-2010, від 18.04.2011 по справі № 5002-28/5584-2011, від 07.04.2011 по справі № 5002-2/5109-2010; від 21.03.2011 по справ і №5002-29/5837-2010, від 20.7.2011р по справі №5002-11 /1262-2011.

Крім того, відповідно до п.3 І нформаційного листа Вищого г осподарського суду України в ід 15.03.2011 року №01-06/249, де зазначено, щ о право учасників господарс ьких правовідносин встановл ювати інші, ніж передбачено Ц ивільним кодексом України, в иди забезпечення виконання з обов'язань визначено частино ю другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджує ться із свободою договору, вс тановленою статтею 627 Цивільн ого кодексу України, коли сто рони є вільними в укладенні д оговору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Ко дексу, інших актів цивільног о законодавства, звичаїв діл ового обороту, вимог розумно сті та справедливості. Отже, с уб'єкти господарських віднос ин при укладенні договору на ділені правом забезпечення в иконання господарських зобо в'язань шляхом встановлення окремого виду відповідально сті - договірної санкції за не виконання чи неналежне викон ання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 року №14/80-09/2056, п останови Севастопольського апеляційного господарськог о суду від 20.7.2011р по справі №5002-11/1262- 2011, від 06.7.2011р по справі №5002-11/751-2011).

Нарахування та заявлення д о стягнення сум пені та штраф у позивачем здійснено на під ставі п.5.4 укладеного між стор онами договору №267/П-11 від 21.12.2010р, з а умовами якого у разі поруше ння строку здійснення остато чного розрахунку, передбачен ого п.4.2.2 договору відповідач з а вимогою позивача несе пере д останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розм ірі 0,1 відсотку несплаченої в артості послуг за кожен день прострочення, а за простроче ння понад 30 днів додатково стя гується штраф у розмірі 7 відс отків вказаної вартості.

Водночас, згідно зі ст.204 ЦК У країни правочин є правомірни м, якщо його недійсність прям о не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Суд також враховує той факт , що з матеріалів справи не вба чається, судом не встановлен о та відповідачем не доведен о оспорювання та визнання не дійсним у встановленому поря дку пункту 5.4 договору №267/П-11 від 21.12.2010р, на якому власне і ґрунту ються позовні вимоги у даній справі.

Таким чином, порушені скарж ником питання щодо недопусти мості стягнення пені та штра фу у розмірі, визначеному дог овором, тобто понад розмір вс тановлений Законом України " Про відповідальність за несв оєчасне виконання грошових з обов'язань", виходять за межі д аних позовних вимог та можут ь бути лише предметом іншого позовного провадження (пост анова ВГСУ від 05.7.2011р по справі №5002-2/5109-2010).

Доводи відповідача, виклад ені у відзиві на позовну заяв у щодо наявності між сторона ми підписаної додаткової уго ди від 30.3.2011р до договору №267/П-11 ві д 21.12.2010р, відповідно до якої бул о узгоджено внести зміни у п.4. 2.2 договору відносно строку ро зрахунків, а отже, на думку від повідача, рахунки від 31.3.2011р не п ідлягають включенню в розрах унок штрафних санкцій, непра вомірні та не можуть бути при йняті судом до уваги на підст аві наступного:

Дійсно, додатковою угодою в ід 30.3.2011р до договору №267/П-11 від 21.12. 2010р, було узгоджено внести змі ни у п.4.2.2 договору та викласти його у наступній редакції: «о статочний розрахунок здійсн юється відповідачем на протя зі 10 банківських днів з дати о тримання від позивача рахун ку за реквізитами, зазначени ми у такому рахунку».

Проте, у п.4 вказаної додатко вої угоди сторони узгодили, щ о умови цієї додаткової угод и застосовуються до відносин між сторонами, які виникли д о її укладенні з 01.4.2011р, тобто ра хунки від 31.3.2011р не підпадають п ід дію даної додаткової угод и та за порушення строку здій снення остаточного розрахун ку по даним рахункам відпові дач несе відповідальність.

Витрати по оплаті держмита , інформаційно-технічних пос луг судового процесу відпові дно до ст..49 ГПК України, відно сяться на відповідача.

В засіданні суду були оголо шені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підго товлений та підписаний 07.9.2011р.

З урахуванням викладеного , керуючись ст.ст.49,77,82,84,85 ГПК Укра їни, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариств а з обмеженою відповідальніс тю "ІНФЛОТ-УНІВЕРСАЛ" (98318, м.Керч , пров.1-й Ново - Карантинний, 13 , ЄДРПОУ 23197531, р/р 26000301390381/980, р/р26000301390381/840 (в ал.) у філії «Відділення ПІБ м. Керчі», МФО 324548) на користь ДП „ Дельта-лоцман” (54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003, р/р 2600700101008, МФО 326739 філія ВАТ "Державни й Експортно-імпортний Банк У країни" у м. Миколаєві, р/р 26007001010084 вал.980, р/р 26007001010084 вал.840, The State Export-Import Bank of Ukraine Jsc, Nikolaev branch 25-A, Dekabristov str., 54017, Nikolaev, Ukraine , SWIFT: EXBSUAUXMYK , MFO 32 6739, Account: 26007001010084) 337,28дол.США пені, 9,52дол.С ША штрафу, 102,00грн держмита, 236,00гр н витрат по інформаційно-тех нічному забезпеченню судово го процесу.

3. Наказ видати після на брання рішенням законної сил и.

Суддя Господарськог о суду

Автономної Республіки Кр им Тол пиго В.І.