Рішення

від 14.09.2011 по справі 5015/4625/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/4625/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11                                                                                           Справа№ 5015/4625/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Дочірнього підприємства «Арсенал СТ-3»Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал СТ”, м. Луцьк

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ай-Сі-Ел», м. Львів

про:стягнення 32313,07 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

Представники:

 від позивача:Поха В.А.- представник;

 від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки відповідного сторонами клопотання не подавалось.

Суть спору:  На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Дочірнього підприємства «Арсенал СТ-3»Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал СТ”, м. Луцьк, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ай-Сі-Ел», м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 32313,07 грн., в тому числі 14000,00 грн. основного боргу, 4500,00 грн. збитків, 1494,20 грн. пені, 10950,00 грн. штрафу, 1079,67 грн. інфляційних нарахувань та 289,20 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 11.08.2011 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.09.2011 р.

Ухвалою суду від 05.09.2011р. відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову Дочірнього підприємства «Арсенал  СТ-3»Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал СТ”.

Ухвалою суду від 06.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 14.09.2011р. в зв'язку з незабезпеченням відповідачем явки представника в засідання суду та невиконання ним вимог ухвали суду від 11.08.2011 р.

Відповідачем явку представника в засідання суду 14.09.2011р. не забезпечено, витребуваних судом документів не подано.

В засідання суду 14.09.2011 р. представником позивача подано клопотання (вх.№20841/11 від 14.09.2011р.), яким виражено прохання про долучення до матеріалів справи розрахунку понесених юридичних витрат, який судом приймається і долучається до матеріалів справи. Також, подано клопотання від 14.09.2011 р. (вх.№20868/11 від 14.092011 р.) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову 32313,07 грн. При цьому в обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає наступні доводи, які, на його думку, обґрунтовують підставність заявленого клопотання: відповідачу відомо про час та місце розгляду справи, про що позивача повідомлено в телефонному режимі директором ТзОВ «Торговий дім Ай-Сі-Ел»Свердловим М.А., і зазначено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання зобов'язання за договором; також, існує ймовірність реалізації основних засобів та матеріальних цінностей підприємства, оскільки діяльність ТзОВ «Торговий дім Ай-Сі-Ел»зупинено і це призведе до унеможливлення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 ГПК України, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими способами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів. (ст. 32 ГПК України).

У відповідності до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому.

В судовому засіданні судом оглянуто оригінали актів про надання послуг та рахунків.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 16.09.2011 р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Сторонами спору 13.10.2009 р. укладено договір № 04/09-Ф (надалі –договір) про надання охоронних послуг. Згідно п. 4.1 договору вартість послуг охорони становить 7300 грн. за місяць. Договір сторонами був укладений до (п. 8.1) 12.10.2010р. із умовою (п. 8.2), що якщо за два місяці до закінчення терміну договору жодна із сторін письмово не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах на наступний річний термін. Даний договір сторонами достроково розірвано за згодою сторін 28.02.2011 р., підписано угоду про розірвання договору від 28.02.2011 р. та оформлено протокол, яким підтверджено факт припинення охорони об'єкта з 18.00 год. 01.03.2011 р. та відсутність від відповідача будь-яких претензій до дочірнього підприємства «Арсенал СТ-3»ТзОВ «Арсенал СТ».

Відповідач, згідно п. 2 угоди про дострокове розірвання договору від 28.02.2011 р., зобов'язувався оплатити кошти згідно виставлених актів виконаних робіт та рахунків. Рахунки та акти виконаних робіт позивачем виставлялись щомісячно, про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка підприємства відповідача на даних документах.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2011р., згідно якого загальна заборгованість відповідача складала 21900,00 грн. за грудень 2010 року, січень і лютий 2011 року. Відповідачем 27.05.2011 р. частково погашено заборгованість за грудень 2010р. за надані послуги і оплачено суму боргу у розмірі 7900грн. Отже, сума боргу відповідача на день подачі позову становить 14000 грн.

09.06.2011р. на адресу відповідача було направлено претензію із вимогою оплати суму боргу, проте відповіді на претензію не отримано. Також, направлявся для підписання акт звірки розрахунків станом на 08.06.2011р., який відповідачем не було підписано.

За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано 1494,20 грн. пені (передбаченої п. 5.2 договору), 10950 грн. штрафу (передбаченого п. 5.3 договору), 1079,67 грн. індексу інфляції, 289,20 грн. 3 % річних та 4500 грн. суми збитків, пов'язаних з наданням правової допомоги.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відтак, станом на дату оголошення рішення в даній справі заборгованість відповідача перед позивачем по договору становить 14000 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача 1026,90 грн. інфляційних нарахувань та 289,20 грн. трьох відсотків річних підлягають до задоволення. Провівши перерахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні нарахування в сумі 52,77 грн., а тому в цій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату охоронних послуг замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Таким чином, вимога позивача про стягнення 1494,20 грн. пені підставна та підлягає до задоволення.

У пункті 5.3 договору вказано, що у разі порушення замовником зобов'язань, визначених у пункті 4.3 цього договору, він сплачує охороні (крім пені) погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасного зобов'язання. Якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними (два і більше рази), замовник сплачує охороні штраф у розмірі 50 відсотків від суми своєчасно невиконаного зобов'язання. А тому, вимога позивача про стягнення 10950 грн. штрафу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо ж до вимоги позивача про стягнення 4500 грн. збитків понесених позивачем в зв'язку із наданням йому правової допомоги, то суд зазначає, що витрати на правове обслуговування не є збитками. Відповідно до постанови Верховного Суду України від 04.03.2002р. віднесення до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 203 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюванню шкодою. Таким чином, вимога позивача про стягнення 4500 грн. збитків, пов'язаних з наданням правової допомоги є безпідставною і в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач доказів оплати боргу, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов Дочірнього підприємства «Арсенал СТ-3»Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал СТ”, задоволити частково.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ай-Сі-Ел»(79039, м. Львів, вул. Золота, 17, кв. 5; код ЄДРПОУ 36609606) на користь Дочірнього підприємства «Арсенал СТ-3»Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал СТ” (43025, м.Луцьк, вул.Залізнична, 6; код ЄДРПОУ 32144501) 14000 грн. основного боргу, 1494,20 грн. пені, 10950,00 грн. штрафу, 1026,90 грн. інфляційних нарахувань, 289,20 грн. трьох процентів річних, 277,60 грн. державного мита та 202,75 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                             Артимович В.М.