Рішення

від 01.09.2011 по справі 2909-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2909-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2011Справа №5002-17/2909-2011

За позовом Заступника прокурора м. Ялти в інтересах Держави в особі Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим, Фонду державного майна України

До відповідача  Лівадійської селищної ради

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1.          ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

2.          Дочірнє підприємство «Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»

3.          ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Регіон-інвест»

про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004 року  та зобов'язання ТОВ  Виробничо-комерційну фірму «Регіон-інвест» повернути земельну ділянку загальною площею 0,2784 га, розташовану за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе 12 «б»  у користування  ДП «Санаторій «Курпати»

                                               Суддя В.І. Гайворонський      

              П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Кобилянська Н.Є. представник

Від «Регіон – ін вест»: Вишневський В.Л.. – представник, Шаповалов В.Є. – керівник

Від ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»: Яковлєва Г.В., представник

Прокурор: Тітков К.С.

       Суть спору: Заступник прокурора  просить  визнати недійсним  рішення Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004 року та зобов'язати ТОВ Виробничо – комерційну фірму «Регіон-інвест»  повернути земельну ділянку загальною площею 0,2784 га розташовану за адресою : АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12б, у використання ДП «Санаторій «Курпати», у зв'язку з тим, що Дочірнє підприємство «Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»  не мало права добровільно відмовлятись від земельної ділянки, та у Лівадійської селищної ради відсутні повноваження щодо припинення права користування земельною ділянкою  ДП “Санаторій “Курпати” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” та подальшого розпорядження нею.  

Заступник прокурора  також просить визнати причину пропуску строку на подачу позовної заяви поважною та поновити його, у зв'язку з тим, що  про виявлені порушення прокуратурі  стало відомо лише під час  прокурорської перевірки у червні 2011 року.

        Також, заступник прокурора просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку.

        Згідно статті 84 ГПК в описовій частині  процесуального документу вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими  господарський суд відхилив  їх.

У відзиві  відповідач позов не визнав, спірне рішення вважає  законним.

        Третя особа Дочірнє підприємство «Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» у відзиві спірне рішення також вважає законним, та посилається на  рішення та постанову  Вищого адміністративного суду України по справі № 137/7.

       Третя особа  ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Регіон-інвест» у відзиві також вважає спірне рішення законним, та посилається на згоду ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», надану ДП «Санаторій «Курпати»  щодо вилучення земельної ділянки. Також вказує  на те, що сплив строк позовної давності.

        По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

        Розглянувши матеріали справи, суд, -

 ВСТАНОВИВ:

21 квітня 1993р. на підставі рішення Лівадійської  селищної радою видано  курортно - оздоровчому комплексу «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» Державний акт на право постійного користування землею КМ №0009 ПС  від 16.06.1994р., відповідно до якого останньому надано у користування 12,79га землі у межах згідно з планом землекористування для санаторно- курортної діяльності.

14 жовтня 2004 року  рішенням 22 сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради  № 177 “Про  передачу ТОВ Виробничо-комерційній фірмі «Регіон-інвест» у довгострокову оренду земельної ділянки для рекреаційного будівництва (комплексу – пансіонату на 16 місць)» загальною площею 0,2784 га ( кадастровий номер 0111947900:06:001:0025), для  рекреаційного будівництва (комплексу – пансіонату на 16 місць)  за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе,12б припинено право постійного користування Курортно – оздоровчого комплексу «Курпати», у зв'язку з добровільною відмовою останнього, земельною ділянкою площею 0,2784 га. за адресою: м. Ялта,смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе,12б; земельну ділянку площею 0,2784 га. переведено в землі запасу Лівадійської селищної ради.

Вказаним рішенням також затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки ТОВ Виробничо-комерційній фірмі «Регіон-інвест» загальною площею 0,2784га, для  рекреаційного будівництва (комплексу – пансіонату на 16 місць)  за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе,12б , та передати ТОВ Виробничо-комерційній фірмі «Регіон-інвест» в оренду строком на 49 років земельні ділянки загальною площею 0,2784га., (кадастровий номер 0111947900:06:001:0025), із земель Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» для рекреаційного будівництва (комплексу – пансіонату на 16 місць)  за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе,12 б.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові  ресурси громадських організацій колишнього союзу РСР, розташовані  на території України», майно та фінансові ресурси розташованих  на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України.

ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» не наділялась повноваженнями по розпорядженню вказаним майном.

Таким чином, посилання на згоду ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»  прийняте до уваги  бути не може.

Таким чином, ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» не мало право добровільно відмовлятись від земельної ділянки, та Лівадійська селищна рада не мала права у подальшому розпоряджатись цією земельною ділянкою.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Посилання на справу № 137/7 не може бути прийняте до уваги, оскільки ця справа стосується спору щодо статутних документів, які не є  правоустановчими документами щодо майна.

Окрім цього, рішенням від 20.01.1997 року по цій справі за АТ «Укрпрофоздоровниця»  не визнане право власності на вказане майно, а лише вказується на  те, що право володіння, користування та розпорядження ним не оскаржене.

Однак, саме у справі, що розглядається зараз, оспорюється право розпорядження майном.

Рішення  та постанова  по справі № 137/7 засновуються на недоведеності відповідних обставин, якими вона мотивована, та не встановлюють будь-яких фактичних обставин.

При цьому необхідно зазначити, що згідно ст. 43 та ст. 84 ГПК України доведеність чи не доведеність відповідних обставин, а також застосування норм права є виключною компетенцією суду, що розглядає конкретну справу.

Окрім цього, надані копії вказаних документів не засвідчені, а тому не можуть вважатись доказами.

        Частиною 2 статті 36 ГПК України передбачено, що  письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.    

        Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

        Ст. 129 Конституції України передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом  їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

       Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

       Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

           Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.   

Щодо позовної давності, суд вважає необхідним зазначити наступне:

Зацікавленою особою не надано доказів того, що прокуратура та позивачі були повідомлені про спірне рішення.

Відповідно, твердження заступника прокурора про те, що йому про спірні правовідносини стало відомо у червні 2011 року зацікавленою особою не спростоване.

При цьому, прокурор є самостійною процесуальною особою, та виступає в інтересах Держави.

Таким чином, відповідно до ст. 76 ЦК УССР та ст. 261 ЦК України відсутні підстави вважати, що позовна давність сплила.

Окрім цього, відповідно до ст. 83 ЦК УРСР та п. 4 ч. 1 ст. 286 ЦК України та передбаченої ст. 8 ЦК України аналогії є підстави вважати, що до спірних правовідносин позовна давність не повинна застосовуватись.

Таким чином, вимога про визнання  недійсним  спірного рішення законна, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вимога щодо  зобов'язання ТОВ  Виробничо-комерційній фірмі «Регіон-інвест» повернути майно задоволенню не підлягає, оскільки вона не відноситься до відповідача, яким є Лівадійська селищна рада.

Так, згідно ст. 54 ГПК України позивач визначається у позовній заяві.

В позовній заяві позивачем визначена Лівадійська селищна рада.

        У подальшому, згідно ст. 24 ГПК України можливе залучення іншого відповідача, але при цьому згідно ст. 77 ГПК України слухання по справі підлягає відкладенню.

Згідно позиції  представника Прокуратури, він не вважає доцільним на цей час залучати іншого відповідача, та просить прийняти рішення зараз, що є його правом.

Таким чином, виходячи із викладених обставин, та із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не вважає необхідним залучати іншого відповідача.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу, та її норми є нормами прямої дії.

Окрім цього, згідно ст. 24 ГПК України  залучення іншого відповідача є правом суду, а не обов'язком.

Тобто, використовуючи надане Законом суду право не залучати іншого відповідача, суд процесуального законодавства не порушує, у зв'язку з чим не існує процесуальних підстав для скасування чи зміни рішення суду з цієї обставини.

Більш того, строк розгляду справи витікає, та для відкладення справи слуханням для залучення іншого відповідача необхідне відповідне клопотання сторони, якого не заявлено.

Більш того, представник прокуратури вважає необхідним  продовжувати розгляд справи, а не відкладати її.

Оскільки у вимозі щодо повернення майна відмовляється, суд не вбачає підстав для забезпечення позову.

Щодо повернення майна, зацікавлена особа вправі подати відповідний позов до належного відповідача.

Оскільки  позовні  вимоги задовольняються частково, судові витрати підлягають відшкодуванню в розмірі Ѕ від витрат, та складають: по оплаті державного  мита в розмірі 42,50 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн., та підлягають стягненню з відповідача на користь бюджету відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського  процесуального кодексу  України, суд, -

ВИРІШИВ:

       Позов задовольнити частково.

       Визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради №177 від 14.10.2004 року.

       Стягнути з Лівадійської селищної ради (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Ліва дія, вул. Батуріна 8, ідентифікаційний код: 35060922) в дохід  бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судові витрати з державного мита в розмірі 42,50 грн.              

         Стягнути з Лівадійської селищної ради (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Ліва дія, вул. Батуріна 8, ідентифікаційний код: 35060922) в дохід  бюджету  (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО  34740405, МФО 824026) судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в розмірі  118,00 грн.

          Видати накази.

          В частині зобов'язання ТОВ Виробничо – комерційну фірму «Регіон-інвест»  повернути земельну ділянку загальною площею 0,2784 га розташовану за адресою : АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12б, у використання ДП «Санаторій «Курпати» у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.