Рішення

від 13.09.2011 по справі 21/5007/61/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/5007/61/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" вересня 2011 р.                                                     Справа № 21/5007/61/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді < Поле для текста > 

                         судді Вельмакіної Т.М.

                         судді < Поле для текста > 

за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича-комерційна фірма "Атлант-плюс" (м.Бровари Київська область) < В особі(назва) > 

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтест-Україна" (с.Ліщин Житомирська область)

про стягнення 153286,20 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 153286,20грн. сплачених грошових коштів.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Від позивача 08.09.11р. до суду надійшов супровідний лист з вимогою від 21.02.11р. за №60 про сплату боргу на суму 153286,20грн. та доказами її направлення відповідачу (а.с. 51-54).

30.08.11р. та 07.09.11р. на адресу суду повернулися копії ухвал господарського суду Житомирської області від 15.08.11р. та від 29.08.11р., направлені відповідачу за адресою: 12436, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Ліщин, вул. Щорса, буд.45, з відмітками поштового відділення: "За зазначеною адресою не проживає" та "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 46-48, 57-59).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надійшов на запит суду від Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтест-Україна" зареєстровано за адресою: 12436, Житомирська область, Житомирський район, с. Ліщин, вул. Щорса, 45 (а.с. 27-28).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевказане, оскільки витяг з ЄДРПОУ  свідчить, що відповідач не змінював своєї юридичної адреси, не зважаючи на те, що копії направлених на вказану адресу ухвал господарського суду повернуті органами зв'язку з позначками на конверті: "За зазначеною адресою не проживає" та "За закінченням терміну зберігання", суд виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Спір вирішується, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказав позивач у позовній заяві, 15.09.09р. між ним та ТОВ "Алтекс Україна" (відповідач), був укладений усний договір щодо поставки товару.

15.09.09.р. відповідачем на оплату поставки товару був виставлений рахунок №976  на суму 182657,42грн. (а.с.12).

Виставлений рахунок позивач оплатив частково у розмірі 52657,42грн., що підтверджується випискою банку (а.с.9).

12.10.09р. відповідачем був виставлений рахунок на оплату поставки товару № 1101 від 12.10.09р.  на суму 100628,78грн. (а.с.13).

Згідно виставленого рахунку позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 100628,00грн., підтвердженням чого є виписка банку по особовому рахунку позивача (а.с.9).

Однак відповідач, вказаний у виставлених рахунках товар не поставив.

У зв'язку з викладеним, 21.02.11р. ТОВ "Атлант-плюс" була направлена вимога ТОВ "Алтест-Україна" (а.с.53,54), згідно якої позивач пропонував відповідачу погасити заборгованість у розмірі 153286,20грн., або поставити товар згідно вищевказаних рахунків.

26.04.11р. позивачем повторно була направлена відповідачу вимога за №86 від 25.03.11р. про повернення сплачених коштів у розмірі 153286,20грн. (а.с.10,11).

Однак, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач зобов'язання по поставці товару не виконав, кошти не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив. Письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Дослідивши матеріали справи,  врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (ч.2 ст.509 ЦК України). Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (п.п.1,4 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виставлених відповідачем рахунків №976 від 15.09.09р. на суму 182657,42грн. (а.с.12) та №1101 від 12.10.09р. на суму 100628,78грн. (а.с.13), позивач здійснив відповідачу перерахування коштів на загальну суму 153286,20грн., про що свідчить банківська виписка по особового рахунку (а.с.9).

Внаслідок зазначеного, у ТОВ "Алтест-Україна" виник обов'язок поставити товар, тобто, між сторонами виникли відносини поставки на умовах попередньої оплати.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору  поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Зокрема, за ч.1 ст.693 ЦК України,  якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що строк поставки товару сторони не обумовили, його слід обраховувати, виходячи з направленої на адресу відповідача вимоги від 21.02.11р., з врахуванням ст. 530 ЦК України (а.с.53-54).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, у відповідача виникло зобов'язання поставити товар до  06.03.11р. (21.02.11р. - дата  відправлення вимоги  + 5 днів  на поштовий обіг, які передбачені  наказом  Міністерства  транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07р.  "Про нормативи і нормативні  строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів"  + 7 пільгових днів).

Однак, як підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем, останній, отримавши суму попередньої оплати у розмірі 153286,20грн., товар позивачу в строк до 06.03.11р. не поставив, кошти не повернув.

Оскільки порядок повернення вищевказаної суми попередньої оплати сторонами не обумовлювався, для визначення дати виникнення у відповідача зобов'язань по її поверненню також слід керуватися положеннями ст. 530 ЦК України, виходячи з дати направлення відповідачу вимоги №86 від 25.03.11р.

Згідно матеріалів справи, зазначену вимогу було направлено відповідачу 26.04.11р., тому у останнього виник обов'язок повернути кошти позивачу у строк до 09.05.11р. (26.04.11р. - дата  відправлення вимоги  + 5 днів  на поштовий обіг + 7 пільгових днів).

Так як у вказані строки відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач правомірно заявив до стягнення 153286,20грн.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до норм чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 153286,20грн.

У відповідності із ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтест-Україна" (12436, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Ліщин, вул. Щорса, буд.45, код 35263775 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-плюс" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 32, ідент. код 36107594):

- 153286,20грн. заборгованості;

- 1532,87грн. державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                       Вельмакіна Т.М.  

                                                Повне рішення складено 19 серпня 2011 року.

Віддрукувати: < Поле для текста >

1 - до справи

2 - позивачу;

3 - відповідачу - рек. з пов. про вруч.

< Текст >