Рішення

від 12.09.2011 по справі 36/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/310

12.09.11

За позовом Комунального підприємства «Господар»Дарницького району м. Києва

до Приватного підприємства «Барва»

про стягнення 14 044, 05  грн.  

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- дов. №1013 від 12.05.2011 р.

від відповідача: не з’явились

Обставини справи :

Комунальне підприємство «Господар»Дарницького району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Барва»заборгованості за комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування  нежитлового приміщення в розмірі  10 361, 06 грн., пеню в розмірі 1875,04 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1066,10 грн., 3 % річних в розмірі 471, 85 грн. відповідно до договору № 181 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 28.04.2006 р.  Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати  за послуги відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача  підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 12.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2006 р. між Комунальним підприємством «Господар»(далі- постачальник) та Приватним підприємством «Барва»(далі- споживач)  укладено договір № 181 на комунальні та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення,  за умовами якого споживач займає нежитлове приміщення в буд. 26/28 по вул. Вересневій/Тростянецькій, сплачує експлуатаційні витрати пропорційно площі, яку займає та вартість наданих комунальних послуг згідно додатку № 1, а постачальник забезпечує надання експлуатаційних послуг з утримання приміщення, прибудинкової території та комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору строк дії договору встановлений з 28.04.2006 р. до 31.12.2006 р.

Згідно з 3.3. договору договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення дії договору за один місяць до початку наступного року.

Відповідно до п. 4.2. договору споживач до 15 числа поточного місяця сплачує на рахунок постачальника за надання експлуатаційних та комунальних послуг.

Згідно з п.4.3. договору за несвоєчасну сплату споживач  сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав умови  договору № 181 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 28.04.2006 р.  щодо сплати за надані  послуги, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 10 361, 06 грн. за період з лютого 2010 р. до грудня 2010 р.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 181 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 28.04.2006 р. заборгованість в розмірі 10 631,06 грн., пеню в розмірі 1875, 04 грн.,  інфляційні нарахування в розмірі 1066, 10 грн., 3 % річних в розмірі 471, 85 грн.  

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 181 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 28.04.2006 р.,  суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з’явився, доказів, які б спростували заявлені до нього позовні вимоги, не надав.

За таких обставин суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані  комунальні та експлуатаційні послуги відповідно  до договору № 181 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 28.04.2006 р.  в розмірі 10 631,06 грн. за період з лютого 2010 р. до грудня 2010 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором № 181 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 28.04.2006 р., позивач просить суд стягнути з останнього пеню в розмірі 1875, 04 грн. за період з 16.02.2010 р. до 15.07.2011 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов’язання.

Проте, перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем застосовано помилку в періоді її розрахунку, зазначивши період з 16.02.2010 р. до 15.07.2011 р.

Таким чином, згідно розрахунку суду, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1053,39  грн.  за період з 16.02.2010 р. до 15.06.2011 р.  

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань відповідно до договору № 181 на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 28.04.2006 р., позивач просить суд стягнути з відповідача  інфляційні нарахування в розмірі 1066, 10 грн. за період з 16.02.2010 р. до 30.06.2011 р. та  3 % річних в розмірі 471, 85 грн. за період з 16.02.2010 р. до 09.08.2011 р.   

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3 % річних,  судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 1066, 10 грн. та  3 % річних в розмірі 471, 85 грн.  є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 13 222, 40 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги Комунального підприємства «Господар»Дарницького району м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Барва»(02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 13, кв. 9 ), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства «Господар»Дарницького району м. Києва (02096, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова,  буд.3, код 14315687) заборгованість в розмірі 10 631 (десять тисяч шістсот тридцять одна) грн.  00 коп.,  пеню в розмірі 1053 (одна тисячу п’ятдесят три) грн.  39 коп., інфляційні нарахування в розмірі 1066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 10 коп., 3 % річних в розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 85 коп., 132 (сто тридцять дві) грн. 22  коп. державного мита та 222  (двісті двадцять дві) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.

                                                      Повний текст рішення складений: 13.09.2011 р.