Рішення

від 08.09.2011 по справі 5/17-2647-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

          

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2011 р.

Справа  № 5/17-2647-2011

За позовом:  Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт";  

До відповідача:  Приватної виробничо-комерційної фірми "СПЕЦНАЛАДКА"  

про стягнення 10998,48 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники, які брали участь у розгляді справи:

позивача: ОСОБА_1 –довіреність №95 від 20.09.2011 року;

відповідача: ОСОБА_2 –довіреність №09/12-1ф від 09.12.2010 року.

У судовому засіданні 02.09.2011 року були присутні:

Від позивача: ОСОБА_1 –довіреність №95 від 20.09.2011 року;

Від відповідача: не з’явився

У судовому засіданні від 01.08.2011 року було оголошено перерву у розгляді справи відповідно до ст.77 ГПК України на 22.08.2011 року та у судовому засіданні 22.08.2011 року було оголошено перерву у розгляді справи на 02.09.2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватної виробничо-комерційної фірми "СПЕЦНАЛАДКА", в якій просить стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "СПЕЦНАЛАДКА" 9631,08 грн., з яких 5281,56 грн. пеня та 4349,52 грн. штраф, а також  витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2011 року було порушено провадження по справі №5/17-2647-2011.

01.08.2011 року Приватне виробничо-комерційна фірма "СПЕЦНАЛАДКА" надала до господарського суду Одеської області відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" в задоволені позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулась з заявою про збільшення позовних вимог вих. №20.3/832-7 від 18.08.2011 року (вх. №28937/2011 від 19.08.2011 року), в якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму пені, яка складає 6648,96 грн. та штрафу, який складає 4349,52 грн., а також  витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач  вправі до прийняття  рішення  по  справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити позовні вимоги, приймаючи до уваги, що зміна позивачем позовних вимог не порушує прав відповідача, суд надає юридичну оцінку заяві про збільшення позовних вимог в редакції вих. №20.3/832-7 від 18.08.2011 року (вх. №28937/2011 від 19.08.2011 року) та вважає її остаточною, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 22 ГПК України, приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в ній позовних вимог.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 02.08.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між Приватної виробничо-комерційної фірми "СПЕЦНАЛАДКА" та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" 25.02.2011 року був укладений договір на розробку інтерфейсу обміну даними для трьох АЗС ДП ІМТП з системою управління на базі 1С Підприємство 8.2 та технічне обслуговування, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання в порядку і на умовах встановленим цтм договором виконати розробку інтерфейсу для обміну даними між АЗС ДП ІМТП та системою управління портом на базі 1С Підприємство 8.2 згідно технічного завдання та специфікації, що є невід’ємними частинами цього договору.

За умовами п.2.1 договору, роботи за цим договором виконуються протягом 14 календарних днів з моменту отримання суми попередньої оплати.

Відповідно до п.3.1 вищезазначеного договору, загальна ціна складає 62136 грн.

Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 70% від ціни договору. Останню оплату замовник здійснює після підписання акту виконаних робіт протягом 30 календарних днів від дати отримання рахунку виконавця (п.3.3 договору).   

Як зазначає позивач у позовній заяві відповідно до умов договору, позивачем на рахунок відповідача було перераховано 42000 грн. (платіжне доручення №1181 від 22.09.2011 року), відповідно до виставленого відповідачем рахунку №047 від 25.02.2011 року.

Відповідач умови договору виконав, що підтверджується актом №213 від 22.07.2011 року (наявний в матеріалах справи), але не додержав строки виконання робіт передбачених у п.2.1 договору. Тобто відповідач порушив умови договору.

Пунктом 6.2 договору, передбачено, що за прострочення термінів виконання робіт (п.2.1), за цим договором виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт; додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт за прострочення термінів понад тридцяти днів.

У зв’язку з не виконанням робіт та порушенням строків виконання робіт, позивачем було надано розрахунок пені та штрафу на момент подання позовної заяви 06.07.2011 року до господарського суду Одеської області, але відповідач виконав роботи 22.07.2011 року, (під час розгляду справи у суді) що і зумовило позивача надати до суду заяву про збільшення позовних вимог та розрахунок заборгованості станом на 22.07.2011 року, в якому сума пені складає 6648,96 грн. та сума штрафу 4349,52 грн.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня розмір якої складає 6648,96 грн. та штраф який складає 4349,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази  за своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних  і  обставин,  якими інша  сторона  обґрунтовує свої  вимоги  або  заперечення,  для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,–

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "СПЕЦНАЛАДКА" (м. Одеса, вул. Тираспольська, 24/4, р/р №26004301877 в АКБ «Фінбанк», м.Одеса, МФО 328685, код ЄДРПОУ 31182043) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, р/р 26009114761 в філії ВАТ „МТБ” м. Іллічівська, МФО 388498, код ЄДРПОУ 01125672) –пеню у розмірі 6648 (шість тисяч шістсот сорок вісім) грн. 96 коп., штраф у розмірі 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 52 коп., 110 (сто десять) грн. витрати по сплаті державного мита та 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                       Погребна К.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2011 р.