Рішення

від 09.09.2011 по справі 15-28/17-1674-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15-28/17-1674-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "09" вересня 2011 р.Справа  № 15-28/17-1674-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  –    Стоянов О.К.,

від відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного  акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ван Телеком” про стягнення 5933,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком”  звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ван Телеком” про стягнення 5933,48 грн.,  посилаючись на наступне.

ВАТ „ Укртелеком" в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком" було укладено 01.07.2007 року договір № 006440 з ТОВ „Ван Телеком” на надання послуг телефонного зв'язку № 006440, відповідно до якого ВАТ „Укртелеком" взяло на себе зобов'язання забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку (п. 2.1.1 договору), усувати пошкодження телефонного зв'язку та радіомереж в контрольні технологічні терміни (п. 2.1.4), а відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати послуги електрозв'язку по діючим тарифам, затвердженим наказом Державного Комітету зв'язку та інформатизації України від 19.07.2002 р. № 120 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.07.2002 р. № 595/6883, зі змінами та доповненнями.

Так, позивач вказує, що за період з 01.07.2009 року по 01.12.2010 p. відповідачу надані   телекомунікаційні послуги міського телефонного зв'язку на загальну суму 5789,03 грн., яку не було сплачено відповідачем.  

До того ж у зв'язку з несплатою відповідачем наданих послуг електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством та п. 5.8. укладеного договору.

Таким чином, позивачем була нарахована відповідачу пеня за прострочення платежу за користування електрозв'язком в сумі -144,45 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення складає 5933,48 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2011 року (суддя Гуляк Г.І.) було порушено провадження по справі № 28/17-1674-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

У зв'язку з перебуванням судді Гуляк Г.І. на лікарняному згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 28/17-1674-2011 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2011 р. справу № 28/17-1674-2011 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-28/17-1674-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” на Публічне акціонерне товариство в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком”, про що свідчать надані представником ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” копії витягу зі статуту ПАТ „Укртелеком” та довідки з ЄДРПОУ № 331377 від 22.06.2011 р.

За результатами розгляду вказаної заяви суд, порадившись на місці, ухвалив здійснити заміну найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” на Публічне акціонерне товариство в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком”.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ.

У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 липня 2007 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Одеської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ван Телеком”  (споживач) було укладено договір про надання послуг електрозв'язку № 04880U006440, згідно умов якого ВАТ „Укртелеком” надає послуги електрозв'язку, визначені в додатку 1 до договору, і безплатні послуги, зазначені в додатку 2.

Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.4 вказаного договору позивач зобов'язався забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, усувати пошкодження телефонного зв'язку та радіомереж в контрольні технологічні терміни. В свою чергу відповідач зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Згідно п. 4.1 зазначеного договору послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою оплати (п. 4.2 договору). Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг  електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.          

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг електрозв'язку є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як з'ясовано судом, відповідно до укладеного договору про надання послуг електрозв'язку № 04880U006440 позивачем надавались відповідачу послуги міського телефонного зв'язку у період з 01.07.2009 р. по листопад 2010 р. на загальну суму 5789,03 грн. В свою чергу для оплати наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки за період з серпня 2009 року по листопад 2010 р. (а.с. 40-69).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг електрозв'язку є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору.  

Проте, вказані рахунки на оплату наданих відповідачу послуг останнім не були сплачені, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги електрозв'язку в сумі 5789,03 грн.

У відповідності з п. 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі     телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати  умови  договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги

Згідно п. 11 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. №720, тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тарифів, які згідно із законом підлягають державному регулюванню. Державному регулюванню шляхом установлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні (універсальні) послуги і на надання в користування каналів електрозв'язку операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення вказаної суми заборгованості.

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає зі змісту договору № 04880U006440, строк оплати наданих позивачем послуг електрозв'язку становив до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. Так, несплатою відповідачем послуг електрозв'язку у встановлений договором строк відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.  

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як передбачено п. 5.8 договору № 04880U006440 від 01.07.2007 р., у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі 1% від затриманих платежів за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з наданого позивачем до позову розрахунку пені (а.с. 19-20), позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 144,45 грн. за період з січня 2010 р. по липень 2010 року, виходячи з облікової ставки НБУ.

Так, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом було здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено його відповідність до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 04880U006440 щодо оплати послуг електрозв'язку, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 144,45 грн. за період з січня 2010 р. по липень 2010 року.

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача склала 5933,48 грн. (5789,03 грн. основного боргу + 144,45 грн. пені).

При цьому слід зазначити, розмір суми заборгованості та наявність порушень умов договору про надання послуг електрозв'язку № 04880U006440 з боку відповідача не спростовано останнім, докази погашення відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Укртелеком” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Публічного  акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ван Телеком” про стягнення 5933,48 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ван Телеком” (65026,  м. Одеса, вул. Віце Адмірала Жукова, буд. 2; кв. 14; код ЄДРПОУ 35049144; р/р 26004110014635 в АКБ „Фінбанк” м. Одеса, МФО 328685) на користь Публічного  акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком”  (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код ЄДРПОУ 01186691, р/р 26004258 в ООД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) суму основного боргу в розмірі 5789/п'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять/грн. 03 коп., пеню в сумі 144/сто сорок чотири/ грн. 45 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102/сто дві/грн. 00 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                       Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2011 р.