Рішення

від 14.09.2011 по справі 5023/7239/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/7239/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2011 р.                                                            Справа № 5023/7239/11

вх. № 7239/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Квіцінська А.І. 3-ї особи < Текст > відповідача - Тельная Т.О. 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  Нововодолазький РВ УМВС України в Харківській області смт. Н. Водолага 3-я особа < Текст > 

про стягнення коштів в сумі 4580,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 4508,47 грн. з якої: вартість електричної енергії в сумі 4443,74 грн. (що складається з : тарифна складова - 3703,12 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 740,62 грн.),  пені в сумі 89,23 грн., 3% річних в сумі 17,67 грн., інфляційних в сумі 29,83 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

14.09.2011р. відповідач надав відзив на позовну заяву в якому пояснив, що суму основного боргу сплатив в повному обсязі. До того ж, просить суд відмовити в задоволенні штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача судом встановлено, що 30 липня 2004 року між АК "Харківобленерго” та Нововодолазьким районним відділом Управління МВС України в Харківській області (надалі—Відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 058-108 (надалі Договір), пролонгований відповідно до п. 9.11 на 2011 рік.

Відповідно до Закону України “Про електроенергетику”від 08.06.2000 року № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями) та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями) (далі “Правила”), Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до умов Договору, а саме п. 2.1.2 Договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, а Споживач, у свою чергу, відповідно до п. 2.2.5 Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка № 2 “Порядок розрахунків” до Договору.

АК “Харківобленерго”, як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, та здійснив відпуск електричної енергії Споживачу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених   змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі розгляду справи відповідач розрахувався з позивачем в частині стягнення боргу за електричну енергію в сумі 4443,74 грн. (що складається з 3703,12 грн. тарифна складова, ПДВ у розмірі 20% в сумі 740,62 грн.), що підтверджується копіями платіжних документів, які належним чином долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 4443,74 грн. заборгованості за електричну енергію по п.1-1 ст. 80 ГПК України в зв*язку з відсутністю предмету спору.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 6 Додатку №2 до  договору за несвоєчасну оплату Споживач сплачує пеню з розрахунку  подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р., у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 89,23 грн.

Але розглянувши надане суду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає його таким, що підлягає  задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання,  враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин недофінансування з боку Державного бюджету України, що призвело до скрутного фінансово - економічного стану установи, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 90 % і стягнути з відповідача пеню в сумі 8,92 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 80,31 грн. відмовити.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 29,83 грн. та 3% річних в сумі 17,67грн. визнані судом обгрунтованими та підлягають стягненню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626,  Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,  193, 232,  Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання   грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -  < Текст > 

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Нововодолазького районного відділу Управління МВС України в Харківській області (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Дзержинського, 1, п/р 35217001000770 в УДК в Харківській області, МФО 851011, код 08804100) на користь АК "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк "Золоті ворота", МФО 351931, код 00131954) - 8,92 пені, 29,83 грн. інфляційних, 17,67грн. 3% річних, 102 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 4443,74 грн. вартості електричної енергії провадження у справі припинити.

В частині стягнення пені в сумі 80,31 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Лаврова Л.С.

Повний текст рішення підписаний

14.09.2011р.