Постанова

від 13.09.2011 по справі 15/121

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011                                                                                           № 15/121

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Михальської  Ю.Б.

суддів:             

За участю представників:

від позивача                    ОСОБА_1. – за дов. № 10 від 11.08.2011

від відповідача      не з’явився

від третьої особи   ОСОБА_2. - за дов. № 08 від 22.03.2011

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК»

на рішення          Господарського суду міста Києва від 31.05.2011

у справі          № 15/121 (суддя Хоменко М.Г.)

за позовом          Державного підприємства «ЕКО»

до                               Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК»

третя особа          Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Києві

про          дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна та виселення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «ЕКО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК», третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Києві про дострокове розірвання Договору оренди № 5-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.07.2003 та виселення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 15/121 позов Державного підприємства «Еко» задоволено повністю.

Розірвано Договір оренди № 5-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.07.2003, укладений між Державним підприємством «Еко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНК».

Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНК» з нежитлового приміщення, площею 133,5 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ-01015, вул. Старонаводницька, 8-а на першому поверсі 18-ти поверхового житлового будинку, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Еко», яке передане на підставі акту приймання-передачі від 21 липня 2003 року у строкове платне користування .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК» на користь Державного підприємства «Еко» 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНК» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 15/121 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивовано тим, що рішення Господарським судом міста Києва 31.05.2011 у справі № 15/121 є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх необґрунтованими, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Представник третьої особи надав письмові пояснення по суті апеляційної скарги та зазначив, що у договорі оренди № 5-10 чітко прописано дату укладання та дату закінчення дії договору; лист № 503 про можливе розірвання договору оренди містить підпис та дату отримання останнього скаржником, просив при вирішенні справи врахувати надані ним пояснення та прийняти рішення згідно норм чинного законодавства.   

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.          

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є юридична адреса, та адреса, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та осіб – підприємців. Також відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію.

Згідно з частиною 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити місцезнаходження юридичних осіб. Відповідно до пункту 3.1. роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 (доповненого рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України № 04-5/212 від 10.02.2004), позивач повинен надіслати копії позовної заяви і доданих до неї документів за місцезнаходженням відповідача за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серії АЄ № 379495, місцезнаходженням відповідача є: б-р Лесі Українки,15, кв. 24,  м. Київ, 01133 (а.с. 83- 84).

Вищезазначена адреса також зазначена відповідачем у клопотаннях, наявних у матеріалах справи та апеляційній скарзі.  

Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

          Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу,  судова колегія встановила наступне:

21 липня 2003 року між Державним підприємством «Еко» (позивач у справі, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНК» (відповідач у справі,  орендар) був укладений Договір оренди № 5-10 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі від 21.07.2003 у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 133,5 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, 01015, вул. Старонаводницька, 8-а на першому поверсі 18-ти поверхового житлового будинку, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Еко».

Згідно пунктів 3.1. та 3.3. Договору сторони встановили, що орендна плата за перший місяць оренди (травень 2003 року) становить без ПДВ 2 244,13 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 3.3. Договору  орендна плата перераховується таким чином: 70% орендної плати залишається на розрахунковому рахунку позивача, 30% орендної плати відповідач  перераховує до Державного бюджету, щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно пункту 5.2. Договору, відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за останнім звітним місяцем, надавати позивачу інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку (пункт 5.6. Договору)).

Суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до статті 222 Господарського кодексу України та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати, 28.04.2010 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 296, відповідно до якої позивач запропонував відповідачу у досудовому порядку перерахувати заборгованість з орендної плати. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне, змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одержання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду та частини 4 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

22.07.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено лист  № 503, про можливе розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5-10 від 21 липня 2003 року, відповіді на який не отримано.  

Як вбачається з матеріалів справи, на юридичну адресу відповідача, а саме: 01133,                     м. Київ, бул. Лесі Українки, 15 кв. 24 неодноразово надсилалися рекомендованими листами з описом : рахунки-фактури, акти про надання послуг, акти звірки взаємних розрахунків, які поверталися на адресу підприємства з відміткою про закінчення терміну зберігання або «за значеною адресою не зареєстровані».

30.12.2010  комісією Державного підприємства «Еко» було виявлено, що приміщення за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 8-А, загальною площею 133,5 м.кв., яке є предметом Договору оренди, покинуте та не використовується відповідачем протягом тривалого часу. Приміщення було зачинено.

У зв'язку з тим, 30.12.2010 дня було здійснено аварійне відчинення дверей пожежного виходу, для ліквідації аварії (систематичне перегорання плавких вставок запобіжників на будинку), що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом від 30.12.2011.

Оскільки до Державного підприємства «Еко» почали надходити скарги від мешканців будинку за адресою: м. Київ, вул.Старонаводницька, 8-А, де знаходився магазин щодо появи мишей, тарганів, паразитуючих комах, у приміщенні потрібно було здійснити очищення та дератизацію.

Так, 04.02.2011 комісією у складі представників позивача, лейтенанта міліції Гнітко A.M. та старшого лейтенанта міліції Пастернака Д.Я., помічника санітарного лікаря Койло О.В., було здійснено відкриття приміщення, яке займав відповідач з метою розміщення магазину «Домашній», згідно Договору. Комісією встановлено, що магазин не працював більше шести місяців.

04.02.2011 було проведено утилізацію продуктів харчування, які залишилися у магазині, що підтверджується Актом від 04.02.2011.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов'язання якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відмова від договору є правом наймодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, за умови, що наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

           Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, однак, враховуючи, що судом першої інстанції було допущено описку у резолютивній частині рішення від 31.05.2011 у справі № 15/121, а саме щодо дати договору, колегія суддів вважає за необхідне викласти резолютивну частину рішення в іншій редакції. Апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 15/121 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 15/121 залишити без змін.

Абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 у справі № 15/121 викласти у наступній редакції:

«2. Розірвати Договір оренди № 5-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.07.2003, укладений між Державним підприємством «Еко» (01042, м.Київ, б-р Л.Українки, 36-Б, код ЄДРПОУ 32309722) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНК» (01133, м.Київ, б-р Л. Українки,15, кв.24, код ЄДРПОУ 25594035)».

Матеріали справи № 15/121 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді