Рішення

від 19.09.2011 по справі 5008/1099/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/1099/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

19.09.2011                                                                                 Справа  № 5008/1099/2011

За позовом державного підприємства „Луцький спиртогорілчаний комбінат”, м. Луцьк Волинської області

ДО Ізківського споживчого товариства, с. Ізки Міжгірського району

ПРО стягнення суми 4826,61грн., в тому числі 3902,38грн. основного боргу по оплаті за відпущену продукцію, 13,95грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 474,78грн. відсотків річних та 435,5грн. інфляційних втрат

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –не з'явився

від відповідача – не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Закарпатської області звернулося з позовом державне підприємство „Луцький спиртогорілчаний комбінат”, м. Луцьк Волинської області до Ізківського споживчого товариства, с. Ізки Міжгірського району про стягнення суми 4826,61грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2011 р. було порушено провадження у справі №5008/1099/2011, розгляд останньої   призначено на 22.08.2011 р. на 11:40 год.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2011р. розгляд справи було відкладено на 05.09.2011р. на 11:15год. у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням відповідачем вимог суду.

Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість  наявними у справі матеріалами. Вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті за поставку продукції у строки, визначені угодою сторін, у зв'язку з чим, просить, крім суми основного боргу, стягнути з відповідача також пеню за несвоєчасне виконання обов'язку по сплаті боргу, а також інфляційні втрати та річні, визначені угодою сторін у розмірі 17%.

Від відповідача на день судового засідання надійшли відомості про погашення  суми 3954,03грн. заявлених позовних вимог та у підтвердження наведеного подано суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень про перерахування даної суми боргу на користь позивача. Разом з тим, відповідачем свого уповноваженого представника в засідання суду не направлено, в зв'язку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представників відповідача.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.09.2011 року по справі № 5008/1099/2011

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані  заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме державним підприємством „Луцький спиртогорілчаний комбінат”, м. Луцьк Волинської області та Ізківським споживчим товариством, с. Ізки Міжгірського району 30.11.2009р. було укладено договір №ДГЗ-005 поставки горілчаних виробів (надалі за текстом - Товар) в асортименті загальною вартістю 3954,03грн. згідно товарних накладних:

-          № РНЗ-0000353 від 19.05.10р. на суму 1631,49грн;

-          № РНЗ-0000354 від 19.05.10р. на суму 1622,61грн.

-          № РНЗ-0000355 від 19.05.10р. на суму 699,93грн.

За поставлений Товар Відповідач оплатив суму 300грн., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою № БВ-0000396 від 27.10.10р.

Умовами договору сторонами визначено у відповідності до п. 4.1 договору, строк оплати за товар - відстрочка платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору Відповідачу було надіслано вимогу №751 від 21.06.2011р. яку Відповідач на момент подання позовної заяви не виконав.

Відтак, просить у відповідності до вимог пунктів 5.1., 5.2. Договору стягнути з відповідача штрафну неустойку (у формі пені) в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, до моменту повного розрахунку, а також оплатити суму боргу із врахуванням індексу інфляції, нарахуванням відсотків річних в розмірі 17% (ст. 625 ЦК України), що нараховуються на прострочену суму за кожен день прострочки.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що   заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.09.2011 року по справі № 5008/1099/2011

зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.  Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно умов договору, а саме п.4.1, відповідач зобов'язувався здійснити оплату придбаного товару з відстрочкою платежу на 30 календарних днів з моменту поставки товару, тобто не пізніше 19.06.2010р. Взяті на себе зобов'язання Відповідач прострочив і виконував неналежно. Сума не виконаного грошового зобов'язання Відповідача станом на 02.08.2011р. року склала 3902,38грн. Здійснену відповідачем 26.10.2010р. часткову оплату в розмірі 300грн. позивачем зараховано у відповідності до умов договору на погашення суми 51,65грн. основного боргу, 7,10грн. пені за несвоєчасну оплату та 241,25грн. інфляційних втрат.

Разом з тим, відповідачем подано суду докази про часткову сплату даної суми боргу у розмірі 3954,03грн., у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне у відповідності  до вимог п.1.1 статті 80 ГПК провадження у справі в цій частині стягнення суми 3902,38грн. основного боргу припинити.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.09.2011 року по справі № 5008/1099/2011

Господарськими санкціями, згідно статті  217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в  результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються частиною першої статті  230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору передбачено сплату Покупцем 17% річних за прострочення виконання зобов'язання, тому сума річних на день подання позовної заяви складає 716,03грн. (за період з 18.06.2010р. по 26.10.2010р. в сумі 241,25грн. та за період з 27.10.2010р. по 14.07.2011р. в сумі 474,78грн.). Разом з тим, згідно наданого позивачем розрахунку, частину здійсненої відповідачем часткової оплати в розмірі 300грн. віднесено в зарахування суми сплати 241,25грн. процентів річних, у зв'язку з чим, задоволенню підлягають вимоги про стягнення суми 474,78грн. річних  за період з 27.10.2010р. по 14.07.2011р. В решта частині таких позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, враховуючи здійснену відповідачем в межах розгляду справи оплату в сумі 3954,03грн. за мінусом 3902,38грн., в частині яких провадження у справ припинено, вимога про стягнення суми 474,78грн. річних підлягає задоволенню частково в сумі 423,13грн. за мінусом 51,65грн. залишку сплаченого відповідачем боргу. Провадження у справі в частині 51,65грн. річних підлягає припиненню у відповідності до вимог п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 3902,38грн. суд погоджується з розрахунком витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 435,50грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.09.2011 року по справі № 5008/1099/2011

господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними   санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно п. 5.1 Договору у випадку порушення Покупцем (Відповідачем) строків оплати Товару, встановлених договором, Постачальник (Позивач) має право вимагати від Покупця (Відповідача) сплати пені в розмірі 0,5% від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відтак, вимоги про стягнення пені у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України за період з 18.06.2010р. по 14.07.2011р. в сумі 21,05грн. підлягають задоволенню за мінусом 7,10грн. пені за період з 18.06.2010р. по 26.10.2010р., оскільки здійснену відповідачем 26.10.2010р. часткову оплату проведено у зарахування оплати цієї суми. У зв'язку з цим, в частині решти даних вимог провадження у справі припинити у відповідності до вимог п.1.1 статті 80 ГПК України

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 423,13грн. відсотків річних, 435,50грн. інфляційних втрат та 13,95грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Судові витрати за розгляд справи судом за змістом ст.ст. 44–49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, п.1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,    

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Ізківського споживчого товариства, с. Ізки, 157 Міжгірського району (код ЄДРПОУ 05391583) на користь державного підприємства „Луцький спиртогорілчаний комбінат”, 43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 67 Волинської області (код ЄДРПОУ 05515312) суму 423,13грн. відсотків річних, 435,50грн. інфляційних втрат та 13,95грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суму 102грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. у відшкодування витрат

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.09.2011 року по справі № 5008/1099/2011

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.1.  За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

3. В частині стягнення суми 241,25грн. процентів річних та 7,10грн. пені за несвоєчасний розрахунок відмовити.

4. В решта частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         О.Ф. Ремецькі