Рішення

від 07.09.2011 по справі 6-20168св11

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованог о суду України з розгляду цив ільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Олійник А.С., Наг орняка В.А.,

Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обм еженою відповідальністю «Лу верс», третя особа - ОСОБА _4 про визнання незаконним н аказу про звільнення та поно влення на посаді, за касаційною скаргою ОСОБ А_3 на рішення Шевченківськ ого районного суду м. Києв а від 1 листопада 2010 року та ухв алу апеляційного суду м. Києв а від 23 лютого 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулася до с уду з позовом до ТОВ «Луверс» про визнання незаконним нак азу про звільнення, поновлен ня на роботі та стягнення сер еднього заробітку за час вим ушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивува ла тим, що не було дотримано пр оцедури звільнення, яка поля гає в неповідомленні Київськ ої міської ради за 15 днів про п опередження депутата місцев ої ради про звільнення, крім т ого наказ про звільнення вид ано з порушенням вимог ст.ст. 1 47, 148 КЗпП України.

Просила суд визнати неза конним та скасувати наказ ТО В «Луверс» від 31 грудня 2008 року про звільнення її з посади го ловного консультанта з питан ь розвитку за прогул та відсу тність на роботі без поважни х причин, поновити її на займа ній посаді, стягнути з відпов ідача 173 000,00 грн. заробітної пла ти за час вимушеного прогулу .

Рішенням Шевченківськог о районного суду м. Києва від 1 листопада 2010 року, залишеним б ез змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 201 1 року, позовні вимоги ОСОБА _3 задоволено частково - ви знано незаконним наказ ТОВ « Луверс» № 02-09/25 від 31 грудня 2008 рок у про звільнення ОСОБА_3 з посади головного консультан та по питанням розвитку за пр огул та відсутність на робот і без поважних причин. В задов оленні іншої частини позовни х вимог відмовлено.

У касаційній скарзі О СОБА_3 просить скасувати су дові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в час тині відмови у поновленні на роботі та стягненні середнь ого заробітку за час вимушен ого прогулу, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ї ї позовні вимоги, посилаючис ь на порушення судами першої та апеляційної інстанцій но рм процесуального права та н еправильне застосування нор м матеріального права.

Колегія суддів Вищого сп еціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримі нальних справ, заслухавши до повідь судді, вивчивши матер іали цивільної справи та дос лідивши доводи касаційної ск арги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та с тягненні середнього заробіт ку за час вимушеного прогулу , суд першої інстанції, з висно вком якого погодився і суд ап еляційної інстанції, виходил и з того, що відповідач ТОВ «Лу верс» самостійно поновив пор ушене право позивачки шляхом видання наказу від 3 квітня 2009 року за №02-09/29 про скасування на казу про звільнення ОСОБА_3 від 31 грудня 2008 року за №02 -09/28 у зв' язку з недотриманням процедури звільнення. Також суди вважали, що відсутні пра вові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з посила нням на вимоги ч.1 ст.102-1 КЗпП Ук раїни, відповідно до якої пра цівники, які працюють за сумі сництвом, одержують заробітн у плату за фактично виконану роботу.

Однак, з такими висновкам и судів першої та апеляційно ї інстанції не можна погодит ися, так як до них дійшли внас лідок неправильного застосу вання норм матеріального пра ва.

Суд встановив і сторонам и не оспорюється, що ОСОБА_3 з 2 квітня 2001 року працюв ала за сумісництвом на посад і головного консультанта по питаннях розвитку ТОВ «Лувер с» з окладом 10000 грн. на місяць.

31 грудня 2008 року за наказом №02-09/25 ОСОБА_3 була звільнен а з роботи за прогул без поваж них причин, відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

3 квітня 2009 року видано нак аз за №02-09/29 про скасування нака зу про звільнення ОСОБА_3 від 31 грудня 2008 року за №02-09/25.

Рішенням Шевченківськог о районного суду м. Києва, від 1 листопада 2010 року, яке залишен е без змін ухвалою апеляційн ого суду м. Києва від 23 лютого 2011 року, наказ за №01-09/25 від 31 грудн я 2008 року про звільнення ОСО БА_3 з посади головного конс ультанта по питанням розвитк у ТОВ «Луверс» визнано незак онним.

Однак, суди першої та апел яційної інстанцій, приймаючи рішення у справі, не врахувал и, що спір стосується реаліза ції особою права на працю, тоб то трудових прав.

У рішенні Конституційно го Суду України у справі за №17 /81-97 від 9 липня 1998 року зазначе но, що Конституція Украї ни закріплює та гарантує осн овні трудові права громадян (статті 43, 44, 45, 46) і встановлює, що о снови соціального захисту, ф орми і види пенсійного забез печення, засади регулювання праці і зайнятості визначают ься виключно законами Україн и (пункт 6 частини першої статт і 92).

Стаття 4 КЗпП України ви значає, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства У країни про працю, прийнятих в ідповідно до нього.

Разом з тим особливістю пр авового регулювання трудови х відносин є те, що вони реглам ентуються розгалуженою сист емою нормативних актів, прий нятих органами різних рівнів , у тому числі за участю трудов их колективів та профспілок. Найбільш соціально важлива частина трудових відносин, я ка охоплюється конституційн им поняттям "засади регулюва ння праці і зайнятості", визна чається лише законом.

Відповідно до частини пе ршої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий д оговір - це індивідуальна уго да між працівником і роботод авцем.

Шляхом укладення трудо вого договору з роботодавцям и громадяни реалізують своє конституційне право на працю , добровільно вступають у тру дові правовідносини, набуваю чи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'я зано виникнення, зміна чи при пинення трудових правовідно син. Саме тому основні елемен ти інституту трудового догов ору (порядок укладення трудо вого договору, його зміст, гар антії працівникам при укладе нні, зміні та припиненні труд ового договору, підстави при пинення договору тощо) як так і, що мають засадничий характ ер, повинні врегульовуватись лише законом.

Статтею 235 КЗпП України пере дбачено, що у разі звільнення без законної підстави праці вник повинен бути поновлений на попередній роботі органо м, який розглядає трудовий сп ір.

Системний аналіз статей 21, 102 -1 та 235 КЗпП України, дає підста ви дійти до висновку, що чинн е законодавство про працю не містить будь-яких обмежень ч и інших правил стосовно поно влення на роботі осіб, які пра цюють за сумісництвом та вип лати їм середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що по новлення на роботі вимагає н е тільки скасування наказу п ро звільнення, але і видачі на казу про поновлення працівни ка на роботі, а також вчинення дій, які б свідчили про допуск власником або уповноваженим ним органом працівника до ро боти, надання обсягу роботи в ідповідно до функціональних обов' язків та оплату праці . Відсутність таких дій з боку власника або уповноваженого ним органу є підставою для по новлення працівника на робот і та стягнення середнього за робітку за час вимушеного пр огулу.

Тому суди, визнавши звільне ння ОСОБА_3 з роботи незак онним, повинні були вирішити питання про її поновлення на роботі та визначити розмір с ереднього заробітку за час в имушеного прогулу, оскільки вказана норма є імперативно ю.

Однак, вказані вимоги не бул и дотримані, судом не встанов лено розмір середнього зароб ітку ОСОБА_3, що унеможлив лює для суду касаційної інст анції виправити допущені нед оліки на стадії касаційного перегляду, оскільки не встан овлені фактичні обставини.

За таких обставин, колегія с уддів вважає, що вимоги ОСО БА_3 про поновлення її на роб оті підлягають задоволенню і в цій частині колегія ухвалю є нове рішення. В частині відм ови у стягненні середнього з аробітку за час вимушеного п рогулу рішення підлягає скас уванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгля ді справи суд має з' ясувати суть позовних вимог ОСОБА_ 3 щодо стягнення середнього заробітку, період, за який вка зані платежі підлягають стяг ненню та їх розмір.

Відповідно до ст.88 ЦПК Украї ни з ТОВ «Луверс» на користь д ержави підлягає стягненню су довий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-техн ічне забезпечення розгляду с прави у розмірі 37 грн.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 34 1, 343, 345, 346, 349 ЦПК України, колегія су ддів Вищого спеціалізованог о суду України з розгляду цив ільних і кримінальних справ, -

В И Р І Ш И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА _3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського р айонного суду м. Києва від 1 ли стопада 2010 року та ухвалу апел яційного суду м. Києва від 23 лю того 2011 року в частині відмови ОСОБА_3 у позові про понов лення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасуват и та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги у частині п оновлення на роботі задовол ьнити. Поновити ОСОБА_3 на посаді головного консультан та по питанням розвитку това риства з обмеженою відповіда льністю «Луверс», код ЄДРПОУ 24734014.

В частині позовних вимог пр о стягнення середнього зароб ітку за час вимушеного прогу лу справу передати на новий р озгляд до суду першої інстан ції.

Стягнути з товариства з обм еженою відповідальністю «Лу верс», код ЄДРПОУ 24734014 8,50 (вісім г рн. 50 коп.) гривень судового зб ору в дохід держави та 37 (тридц ять сім) гривень витрат на інф ормаційно-технічне забезпеч ення розгляду справи у суді к асаційної інстанції.

Рішення оскарженню не підл ягає.

Головуючий: В.М. Сімоненко Судді: А.С. Олійник В.А. Нагорняк О.М. Ситнік О.В.Ступак